Економіка Індії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Економіка Індії

За даними CIA Factbook (2007), Індія є чистим імпортером. Загальний обсяг імпорту склав 224 млрд $ США і експорт 140 млрд $ США. На фотографії: вантаж контейнеровоза вивантажується у Порті Джавахарлала Неру в Наві Мумбаї
Важливий індійській бізнес-район Куффе Парад у Мумбаї: тут розташований Всесвітній Торговельний Центр, а токож інші не менш важливі фінансові установи.
Мапа національної мережи шосейних доріг NHAI в Індії
Ремісники у ткацького верстату у місті Еттаяпурам
Склад загального обсягу виробництва продовольчого зерна і технічних культур в Індії (млн тонн) в 2003-04 роках.
Вугільний кар'єр.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Індія – аграрно-індустріальна країна. Структура ВВП в кінці XX ст. (%): гірничодобувна промисловість – 2,1; обробна пром-сть – 15,2; сільське господарство – 32; енергетика – 1,6; будівництво – 4,2; торгівля – 13,6; транспорт і зв'язок – 5,2; інші – 26,1. Держ. сектор займає монопольне положення на транспорті, зв'язку, в оборонній і ядерній промисловості, трансп. машинобудуванні, видобутку нафти, золота, виробництві добрив, банківській справі, страхуванні та імпорті. Транспорт: залізничний, автомобільний, річковий, морський, повітряний. Індія – одна з найбільших залізничних країн світу: протяжність її доріг понад 62 тис.км. Майже 90% морського вантажообігу переробляється вісьмома головними портами. Найбільший серед них – Бомбей. Північній-схід обслуговує Калькутта. Найважливіші порти Південної Індії – Вашакхапатнам, Мадрас, Кочин. У Гуджарапі створений великий порт Кандла. Розвинутий повітряний транспорт, як на міжнародних, так і на внутрішніх лініях. Бомбей, Делі, Калькутта – найбільші міжнародні аеропорти Індії.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП – $ 435 млрд. Темп зростання ВВП – 6,1%. ВВП на душу населення – $ 444. Прямі закордонні інвестиції – $ 1,9 млрд. Основні галузі промисловості: текстильна, хімічна, харчова, металургійна, транспортне обладнання, цементна, гірнича, нафтова, машинобудівна. Імпорт – $ 71,5 млрд (г.ч. США – 9,5 %; Бельгія – 6,8 %, Японія – 6,4 %, Саудівська Аравія – 6,2%, Німеччина та Великобританія – по 5,8 %). Експорт – $ 47 млрд (г.ч. США – 20%; Німеччина – 5,7 %, Великобританія – 5,6 %, Японія – 5,2 %, Гонконг – 4,6 %).

За роки незалежного розвитку (з 1947 р) Індія проробила шлях від відсталої аграрної країни до сучасної аграрно-індустріальної, з розвиненими промисловістю, торгівлею і товарно-грошовими відносинами. Економіку Індії відрізняють надлишок і дешевизна робочої сили і висока культура праці. Індія – космічна і ядерна держава. За рівнем ВВП Індія входить у шістку найбільших економічних держав світу. Економіка – змішаного типу. У 1990-х роках частка державного сектора в загальному обсязі інвестицій становила понад 40%. Іноземні інвестиції в 1996 перевищили 2 млрд дол., що становило приблизно 10% всіх інвестицій. Державна економічна політика спрямована на найшвидшу макроекономічну стабілізацію (за рахунок зниження зовнішньої заборгованості і урізування бюджетного дефіциту), інтеграцію Індії в світову торгівлю, залучення іноземних капіталовкладень і зняття обмежень на приватну підприємницьку діяльність.

У 1996/97 фінансовому році валовий внутрішній продукт (ВВП), обчислений як сукупна вартість ринкових товарів і послуг, становив 295 млрд дол. з урахуванням паритету купівельної здатності валют це приблизно еквівалентно 1538 млрд дол. (що ставить Індію на 5-е місце у світі), а з розрахунку на душу населення 1600 дол. Це сильно відрізняється від оцінок The Heritage Foundation, що обумовлено різними методиками підрахунків ВВП. У той же час прибутки нижче за рівень бідності мають, згідно з офіційною оцінкою, бл. 35% населення, а на думку окремих вчених і фахівців міжнародних дослідницьких центрів – бл. 50%.

У період 1960-1990 ВВП зростав щорічно менш ніж на 4% (в Пакистані на 5%, в Індонезії - на 6%, в Таїланді - на 7%, на Тайвані - на 6% і в Республіці Корея - на 9%). Лідери початкового періоду незалежного розвитку країни орієнтувалися на соціалістичну модель економіки. Очікувалося, що вивести країну на більш високий економічний рівень буде легше за допомогою державного регулювання, а не вільного ринку. Більшість виробничих потужностей у всіх секторах народного господарства залишалася в приватних руках, але ключові галузі промисловості були взяті під контроль уряду, для чого створювалися державні корпорації. Приватні зарубіжні капіталовкладення і імпорт заборонялися або жорстко регулювалися з метою збереження економічної самостійності країни. У кінці 1980-х років був відновлений ряд ринкових механізмів, зняті обмеження на іноземні інвестиції. З початку 1990-х років ВВП збільшується більш ніж на 5% в рік (в 1994-1997 на 7,8% щорічно). У 1998-1999 темпи зростання знизилися до 6% через політичну нестабільність, дефіцит інвестицій в інфраструктуру (що стримує експорт і ефективність виробництва) і економічні санкції, накладену США після ядерних випробувань в травні 1998.

На межі ХХ-XXI ст. темп приросту ВВП знижувався: 2000 – 6,1; 2001 – 5,4%; 2002 – 4% (оцінка). При цьому у індустрії приріст ВВП у 2001 р склав тільки 2.5%. Причини – загальносвітові процеси спаду виробництва, зменшення інвестицій у промисловість, напруженість на Індо-Пакистанському кордоні.

У 1998 чисельність працюючих в Індії становила 306 млн чол., з них в сільському господарстві зайняті 67%, в промисловості і торгівлі 19%, сфері послуг і державному апараті 8%, на транспорті і в зв'язку 3%.

ТЕС виробляють бл. 75% електроенергії, яка споживається країною. Найбільші ТЕС Індії знаходяться в: Синграулі, Корбі, Рамагундамі, Рмханді, Фараккі. Атомні електростанції - в Тарапурі, Коті, Калпаккамі, Нарорі, Какрапарі.

Промисловість[ред.ред. код]

Специфіка індійської промисловості в тому, що тут є і великі сучасні підприємства і примітивні промисли. Індія - провідний світовий виробник арахісу і чаю, другий великий виробник рису і цукру. Країна намагається збільшити видобуток вугілля, нафти, природного газу, виробництво електроенергії. Розвинута важка індустрія, нафтопереробна промисловість і промисловість мінеральних добрив. За виробництвом сталі Індія займає одне з перших місць у світі. Великі заводи чорної металургії розташовані в Бхілаї, Бокаро (Біхар), Роуркеле (Орісса), Дургапуре (Західна Бенгалія). Зростає виробництво алюмінію. Майже 75% промислової продукції країни дають два регіони: Мумбаї - Ахмадабад - Пуна і Калькутта - Джамшедпур - Асансол. Ще один важливий індустріальний ареал Бангалор - Майсур - Коямпуттур в піднесеній частині Південної Індії.

Загалом в обробних галузях створюється бл. 20% ВНП країни і зайнято приблизно 17 млн чол. Лідирує штат Махараштра, частка якого в промисловій продукції Індії досягає приблизно 20%; на Західну Бенгалію і Тамілнад припадає по 10% і на Мадхья-Прадеш і Гуджарат - по 7%. Індустріалізація Індії припала в основному на період після завоювання незалежності. Від колоніального минулого були успадковані джутова, бавовняна і шерстяна промисловість, частково виплавка чорних металів. За перші 30 років республіка досягла безперечних успіхів в розвитку ряду базових галузей важкої індустрії і випуску споживчих товарів. З 1950-1951 по 1997 виплавка сталі зросла з 1,5 млн до 21,4 млн т, алюмінію - з 4 тис. до 540 тис. т, міді - з 7,1 тис. до більше ніж 50 тис. т. Було організовано виробництво станків, дизельних двигунів, рухомого залізничного складу, легкових і вантажних автомашин, автобусів, велосипедів, електромоторів, вентиляторів, освітлювальних приладів, радіоприймачів і таких хімічних товарів, як мінеральні добрива, сірчана кислота, кальцинована і каустична сода, а також папір і цемент. Розвиток промисловості і її диверсифікація позначилися на структурі експорту. У кінці XX ст. в експорті зросла частка таких товарів, як транспортне обладнання, ліки, взуття.

Аграрний сектор[ред.ред. код]

У 1990-і роки відбувалося щорічне нарощування виробництва в аграрному секторі економіки (в 1997/98 - на 7,6%). У середині 1990-х років валова посівна площа в країні становила 166 млн га, з них 60% були відведені під зернові, менш ніж по 15% - під зернобобові і олійні культури, на інших землях вирощувалися технічні культури, переважно волокниста і цукрова тростина. Серед зернових особливе місце займає рис. Вирощують також пшеницю, просяні культури, кукурудзу, ячмінь, арахіс, кунжут і рапс, бавовник, тютюн. У 1997/98 валовий збір продовольчих зернових культур становив 192,4 млн т, а в 1998/99 - 203 млн т. У тваринництві створюється приблизно шоста частина всієї аграрної продукції (по вартості).

Дивись також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]