Економіка Алжиру

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Економіка Алжиру

Алжирський експорт у 2006
Місто-порт Беджайя.
Ринок у Хардайя (1971).

Загальна інформація[ред.ред. код]

Алжир — аграрна країна з розвинутою гірничодобувною промисловістю. Одна з найбільших і найрозвинутіших країн Африки. Основні галузі економіки: нафтова та газова, легка промисловість, гірнича, електроенергетична, нафтохімічна, харчова. Основний транспорт — залізничний, автомобільний, морський, повітряний. Головні морські порти: Беджаія, Арзев, Алжир, Аннаба, Оран, Скікда. Найважливіші аеропорти розташовуються в Дар-ель-Бейде, Орані, Костянтині й Аннабі. В країні діє 66 летовищ.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 45,5 млрд. Темп зростання ВВП — 5,1%. ВВП на душу населення — $1521. Прямі закордонні інвестиції — $ 262,9 млн Імпорт — $ 12,5 млрд (головним чином Франція — 32,5%; Італія — 10,8%; США — 8,0%; Іспанія — 7,6%; Німеччина — 6,9%;Туреччина — 5,9%;). Експорт (нафта, зріджений газ, нафтопродукти, вино, фрукти і овочі, залізняк, тютюн) — $ 12,6 млрд (головним чином Італія — 22,9%; США — 16,1%; Франція — 13,9%; Іспанія — 12,6%; Нідерланди — 6,5%; Бразилія — 6,4%).

У 1996 валовий внутрішній продукт (ВВП) Алжиру становив 115,9 млрд дол. США, або 4 тис. дол. у розрахунку на душу населення. На частку гірничодобувної промисловості, включаючи видобуток нафти і газу, припадало приблизно 40% ВВП, частка сфери послуг склала майже 40%, частка сільськогосподарського виробництва — 11,7% і обробної промисловості — приблизно 10%. У період між 1987 і 1997 щорічне збільшення ВВП становило 0,5%. У 1989 уряд приступив до реалізації великої програми, що була спрямована на досягнення економічної стабілізації і впровадження в економіку ринкових механізмів.

Сільське господарство[ред.ред. код]

У 1996 у сільському господарстві було зайнято близько 1/5 працездатного населення країни. Сільськогосподарське виробництво зосереджене головним чином у північних приморських районах. Найбільш рентабельним є вирощування винограду, крім того вирощують цитрусові, оливки, фініки і тютюн. Розведення домашньої худоби спрямовано на задоволення внутрішніх потреб. Озимі зернові культури призначені головним чином для споживання усередині країни. Це насамперед пшениця, ячмінь і овес, просо, жито і рис. Найважливіша технічна культура — тютюн. Найсерйознішою перешкодою на шляху розвитку алжирського сільського господарства є природні умови. Лише 3% земельних площ країни використовуються для постійної обробки зернових. Інші 17% служать пасовищами або зайняті лісом. У 1991 в Алжирі було перероблено понад 300 тис. м³ деревини і пробки. З виробництва пробки країна займає 3-є місце у світі після Іспанії і Португалії.

Промисловість[ред.ред. код]

Починаючи з 1970-х років в урядових планах економічного розвитку Алжиру пріоритет віддавався промисловому розвиткові країни. На заводах Константіни і Сіді-Бель-Аббеса стали виробляти трактори й іншу сільськогосподарську техніку. У Скікде був споруджений великий нафтохімічний комплекс. Швидко розвивалися целюлозно-паперова і текстильна промисловість, виробництво цементу й електроустаткування.

Економічні райони[ред.ред. код]

Процес формування економічних районів в Алжирі не завершений. Значні території країни ще не освоєні в господарському відношенні.

Виділяються такі великі економічні райони: Північний-Захід (охоплює Оран, Сайда, Тіарет і Тлемсен); Центральна Північ (Алжир, Медеа, Тізі-Узу і Ель-Аснам); Північний схід (Аннаба, Костянтина, Opec, Сетіф), а також територія Алжирської Сахари. Північний-Захід з родючими землями став основним районом товарного землеробства (м'яка пшениця й особливі винні сорти винограду). Північний схід з великими покладами залізної руди, фосфоритів та інших мінералів одержав гірничопромислову спеціалізацію в сполученні з відсталими формами сільського господарства. Центральна Північ почала формуватися як район найбільш різнотипного сільського господарства з головним центром переробної промисловості в м. Алжир. Після відкриття в Алжирській Сахарі великих ресурсів нафти і газу на її території стали складатися окремі гірничодобувні центри, вузли і мінерально-сировинні райони.

Виробництво електроенергії[ред.ред. код]

Більша частина електроенергії виробляється на ТЕС і ГЕС. З 1979 по 1994 обсяг виробництва електроенергії в країні збільшилося з 6,1 млрд квт до 18,7 млрд квт.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]