Економіка Болівії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Економіка Болівії

Загальна характеристика господарства. Болівія – промислово-аграрна країна з розвинутою гірничодобувною галуззю. Галузі економіки: гірнича, металургійна, нафтова, харчова, тютюнова, легка промисловість, розвинуте ремесло. Осн. тр-т – залізничний, автомобільний, суднохідний (по о. Тітікака). Залізниці зв'язують промислові міста і центри видобутку корисних копалин з тихоокеанськими портами Антофагаста і Аріка в Чилі і Мольєндо в Перу, а також із залізничними системами Бразилії і Аргентини. Більшість автомобільних доріг зосереджена на Альтіплано і в прилягаючих до нього долинах. Магістральне шосе з'єднує міста Кочабамба і Санта-Крус; дороги з твердим покриттям прокладені від цих міст до пров. Чапаре і до м. Трінідад на р. Маморе. Здійснюються основні авіаперевезення на внутрішніх лініях і регулярні рейси в найбільші міста Латинської Америки.

За даними Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A., 2001]: ВВП – $ 7,7 млрд Темп зростання ВВП – 4,7 % (за період з 1991 по 1996 воно становило в середньому 3,9% на рік). ВВП на душу населення – $ 964. Прямі закордонні інвестиції – $ 678 млн Імпорт – $ 2,5 млрд (г.ч. США – 31%; Японія – 23%; Бразилія – 12%; Аргентина – 11%; Чилі – 6%; Перу – 4%). Експорт – $ 1,6 млрд (г.ч. Великобританія – 16,1%; США – 12,5%; Аргентина – 9,9%; Колумбія – 7,4%; Німеччина – 1,8%).

У 2001 р структура наповнення ВВП: сільське господарство – 14%, гірничі роботи – 4.5%, нафтова індустрія – 4.6%, виробництво – 16.6%, транспорт і зв'язок – 10.9%, торгівля – 8.5%, сфера послуг – 8.9%.

У 1990-х роках торговий баланс Болівії залишався пасивним. Після різкого спаду 1980-х експорт тільки в 1991 злегка перевищив 1 млрд дол., досягши таким чином рівня десятирічної давності. У 1981 бл. 56% прибутку від експорту припадало на продукцію гірничорудної промисловості і 35% - на нафту і газ. У 1991 ці цифри складали відповідно 42% і 28%. Досі країна потребує імпорту обладнання і не може повністю забезпечити себе продовольством.

На початку 1980-х років трудові ресурси складали бл. третини населення країни, причому чверть цієї кількості припадала на частку жінок. За даними на 1992, не мало роботи 6% економічно активного населення, проте, зниженню цього показника сприяє наявність сильної тіньової економіки (насамперед, наркобізнесу), де зайнято бл. 250 тис. чоловік. В середині 1990-х рр. 17% працездатного населення зайнято в сільському господарстві, 31% - в промисловості і 52% - у сфері послуг.

У 1994 на частку обробної промисловості припадало бл. 15% валового внутрішнього продукту. Найрозвиненіші харчова промисловість, особливо виробництво цукру і напоїв; велике значення мають нафтопереробна і нафтохімічна галузі і кольорова металургія (виплавка олова).

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 752 с. ISBN 966-7804-78-X

Посилання[ред.ред. код]