Економіка Великої Британії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Економіка Великої Британії
Broadgate aerial 1.jpg
Лондон - фінансовий центр держави
Валюта 1 Фунт стерлінгів = 100 пенсів
Фінансовий рік 6 квітня - 5 квітня
Організації ЄС, WTO, OECD
Статистика
ВВП $2,375 трлн. у 2012
Ріст ВВП -0,1 % (2012)
ВВП на душу населення $36.700 (2012)
ВВП за секторами сільське госоподарство: 0,7%, промисловість: 21,1%, послуги: 78,2% (2012)
Інфляція (ІСЦ) 2,4 % (2012)
Населення
поза межою бідності
14% (2006)
Індекс Джіні 40 (2009)
Робоча сила 31.9 млн. (2012)
Робоча сила
за секторами
сільське господарство (1,4%), промисловість (18,2%), послуги (80,4%) (2006)
Безробіття 2,8% (2012)
Галузі виробництва верстати, енергетичне обладнання, обладнання для автоматизації, залізничне устаткування, суднобудування, літакобудування, транспортні засоби та запасні частини, електроне та телекомунікаційне обладнання, метали, хімічна продукція, вугілля, нафта, папір та паперові вироби, одяг, текстиль та інші товари народного споживання
Зовнішня діяльність
Експорт $481 млрд (2012)
Експортні товари промислові товари, паливо, хімікати, продукти харчування, напої, тютюн
Партнери Німеччина Німеччина 10,2%
США США 9,9%
Нідерланди Нідерланди 7,9%
Франція Франція 7,4%
Швейцарія Швейцарія 7,1%
Ірландія Ірландія 6%
Бельгія Бельгія 5,1% (2011)
Імпорт $646 млрд (2012)
Імпортні товари промислові товари, машини, паливо, продукти харчування
Партнери Німеччина Німеччина 12,5%
КНР КНР 8,2%
Нідерланди Нідерланди 7,1%
США США 7%
Франція Франція 5,7%
Бельгія Бельгія 4,8%
Норвегія Норвегія 4,7% (2011)
Державні фінанси
Борг 88,7%% ВВП (2012)
Доходи $995,9 млрд. (2012)
Витрати $1,183 трлн. (2012)
Головне джерело: CIA World Fact Book[1]

Еконо́міка Великобрита́нії

Карта Великобританії поділена за ВВП на душу населення (2007)

Загальна інформація[ред.ред. код]

Великобританія — одна з найбільш економічно високорозвинених постіндустріальних країн світу. Основні галузі економіки: машинобудівна, електрообладнання та автоматика, корабле- та авіабудівна, електроніка, металургія, хімічна, вугільна, нафтова, паперова, харчова, текстильна, легка промисловість. Розвинуті всі види сучасного транспорту. Гол. порти: Лондон, Ліверпуль, Манчестер, Мілфорд-Гейвен, Галл, Саут-Гемптон, Іммінгем.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A., 2001]: ВВП — $ 1200 млрд. Темп зростання ВВП — 2,1 %. ВВП на душу населення — $20237. Прямі закордонні інвестиції — $ 36 млрд. Імпорт — $ 356 млрд (г.ч. США — 13,2 %; Німеччина — 13,0 %; Франція — 9,5 %; Нідерланди — 7,1 %; Італія — 5,1 %). Експорт (машини та обладнання, нафта та нафтопродукти, продукція хім. промисловості) — $ 343 млрд (г.ч. США — 13,0 %; Німеччина — 12,0 %; Франція — 9,9 %; Нідерланди — 7,8 %; Ірландія — 5,7 %).

Економіка Великобританії в різні часи[ред.ред. код]

У кінці 18 ст. Великобританія була першою індустріальною державою світу, а у 19 ст. вона виробила більше промислових товарів, ніж будь-яка інша країна; вона була також головним торговцем, перевізником, банкіром і інвестором в світовій економіці — тобто наддержавою того часу. Однак на початку 20 ст. промислова потужність британської економіки базувалася лише на деяких галузях. Виробництво вугілля, текстилю, заліза і сталі становили майже половину всіх прибутків промисловості. Важливу роль грали кораблебудування, залізничне обладнання і інша важка техніка, прив'язана до вуглевидобутку і виплавки сталі. Проте до кінця Першої світової війни у 1918 Великобританія відстала від США по виробництву вугілля і металу і від Німеччини по виробництву хімічної продукції.

З 1970 року почалося відставання в розробці нових галузей — виробництві автомобілів, електроприладів, штучних волокон, а також деяких видів станків і хімічних продуктів. Регіони, де були сконцентровані ключові галузі британської промисловості, особливо вуглевидобуток, переживали серйозний економічний спад. Під час Другої світової війни втрати на морі, від бомбардування коштували Британії, за оцінками, 12 млрд доларів. Після Другої світової війни відродження економіки і її зростання стали можливими завдяки фінансовій допомозі США і Канади. Більш того швидке зростання світової торгівлі і виробництва забезпечили сприятливіші умови для розвитку нових галузей. До 1974, коли Британія приєдналася до Європейського економічного співтовариства, випуск промислової продукції майже постійно збільшувався. Основні види економічної діяльності — вуглевидобуток, кораблебудування, бавовняна промисловість і залізничний транспорт — скоротилися. Найпомітніше розширення виробництва сталося в хімічній промисловості, нафтохімії, виробництві енергоустаткування і автомобілебудуванні. До 1972 при будь-якому спалаху інфляції і серйозному дефіциті зовнішньоторговельного балансу уряд переорієнтовувався з політики заохочення економічного зростання на режим економії витрат. Це перемикання утруднювало інвестування в проекти довгострокового характеру.

Після 1972 року була прийнята політика плаваючого курсу фунту стерлінгу. Після приходу до влади в 1979 консерваторів на чолі з Маргарет Тетчер грошова маса стала розглядатися як найважливіший чинник, що впливає на економіку і особливо на ціни. Уряд обмежив втручання держави в економіку і витрати державного сектора. Зростання інфляції сповільнилося, в 1987—1988 було відмічене зростання економіки. Істотне скорочення виробництва і інвестицій увергли британську економіку в нову смугу кризи — найбільш глибокої після Великої депресії.

У 20-у ст. Великобританія формувалася як країна зі змішаною економікою. Сфера виробництва знаходиться в основному в руках великих фірм. Після Другої світової війни деякі галузі були придбані урядом. Вугільні, газові і електричні компанії, залізниці, чорна металургія, цивільна авіація і частина компаній по наданню автотранспортних послуг були націоналізовані в 1945—1951 рр. Протягом 1970-х років як консерватори, так і лейбористи викупили компанії, які мали фінансові ускладнення, серед них — кораблебудівні, авіаконструкторські, автомобільні («Брітіш Лейленд») та інш. Лейбористський уряд (1974—1979) створив Британську національну нафтову корпорацію для надання підтримки в експлуатації нафтових ресурсів Північного моря; Національне управління з підприємництва для надання фінансової підтримки приватним компаніям; агентства з розвитку Шотландії і Уельсу. У 1980-і роки консервативний уряд продав в приватні руки 19 найприбутковіших державних компаній — серед них «Брітіш Ейруейз» (Британські авіалінії), «Брітіш гаснув» (Британський газ) і «Брітіш коммьюнитис» (Британські телекомунікації). Космічна, кораблебудівна, сталеливарна галузі і водопостачання були також приватизовані, як і більшість компаній, що займалися енергетикою, за винятком ядерної галузі, шанси на виживання якої повністю залежать від державних субсидій.

Виробництво електроенергії: бл.305 млрд кВт·год (1992), г.ч. на ТЕС. Структура енергозабезпечення країни на початку XXI ст.: природний газ — 37 %; нафта — 35 %, вугілля — 16 %, атомна енергія — 11 %, інше — 1 %.

Дані про ВВП по роках[ред.ред. код]

Рік Дані про ВВП по роках Курс відносно долара США Inflation index (2000=100)
1925 4,466 £0.21
1930 4,572 £0.21
1935 4,676 £0.20
1940 7,117 £0.26
1945 9,816 £0.25
1950 13,162 £0.36
1955 19,264 £0.36
1960 25,678 £0.36
1965 35,781 £0.36
1970 51,515 £0.42
1975 105,773 £0.45
1980 230,695 £0.42 43
1985 354,952 £0.77 60
1990 557,300 £0.56 76
1995 718,383 £0.63 92
2000 953,576 £0.65 100
2005 1,209,334 £0.54 107

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Усі дані, якщо це не зазначені окремо, подані у доларах США.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]