Економіка Вірменії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Економіка Вірменії

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Вірменія – аграрно-промислова країна. Провідні галузі промисловості: машинобудування і металообробка, хімічна і нафтохімічна, кольорова металургія, виробництво будматеріалів, в т.ч. на базі розробки родовищ різнокольорових туфів, перлітів, вапняків, граніту і мармуру. Крім того – харчосмакова, легка промисловість. Важливе значення мають плодівництво і виноградарство. Гол. тр-т: автомобільний, залізничний, трубопровідний, повітряний. Діють 10 місцевих летовищ, 3 міжнародних. Усі великі міста Вірменії сполучені повітряними трасами. Найбільший аеропорт – Звартноц – розташований на околицях Єревану.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A., 2001]: ВВП – $ 3,4 млрд Темп зростання ВВП – 7,2 %. ВВП на душу населення – $892. Прямі закордонні інвестиції – $ 141 млн Імпорт (енергоносії – газ, нафта; тютюнові вироби, продовольство, необроблені діаманти, добрива, сільськогосподарська техніка) – $ 1,9 млрд (г.ч. Росія – 17,3%; США – 10,7%; Бельгія – 10,6%; Іран – 9,8%). Експорт – $ 685 млн (г.ч. Бельгія – 36,1%; Іран – 14,7%; Росія – 14,5%; США – 7,0%). Головні статті експорту – діаманти, машини і обладнання, мідна руда.

На початку ХХ століття Вірменія була аграрною країною, основу її економіки складали тваринництво й рослинництво. Промислове виробництво зводилося, г.ч., до розробки корисних копалин на невеликих рудниках і випуску коньяку. Індустріалізація почалася відразу після встановлення радянської влади, і Вірменія поступово перетворилася на сучасну аграрно-індустріальну країну. Розвивалися металообробка, машинобудування, хімічна, легка (текстильна й шкіряно-взуттєва), харчова (плодоовочева, винно-коньячна) промисловість, кольорова металургія, обробка дорогоцінного каміння, виробництво будівельних матеріалів. Промислова продукція прямувала в союзні республіки, звідки Вірменія отримувала сировину й електроенергію. Після розпаду СРСР більша частина промислових підприємств перестала функціонувати, оскільки вони були пов'язані з обслуговуванням військово-промислового комплексу колишнього Радянського Союзу. Порівняно з іншими закавказькими республіками колишнього СРСР економіка Вірменії була вразливішою через особливості її географічного положення і природно-ресурсну базу (відсутність виходу до моря, відсутність ресурсів нафти й газу, низька родючість ґрунтів). Нинішній стан та перспективи розвитку економіки Вірменії багато в чому залежать також від урегулювання карабахського конфлікту.

У структурі ВВП на кінець ХХ ст. переважав аграрний сектор (40%), частка промисловості - 25%, сектора послуг - 35%. У сільському господарстві зайняті 55% працюючих, в сфері послуг - 25%, в промисловості - 20%. Бл. 75% валового національного продукту виготовляється в приватному секторі.

Промисловість[ред.ред. код]

В промисловому секторі завдяки залученню іноземних інвестицій протягом останніх років вдалося запустити ряд важливих об'єктів. Традиційно ведеться добування й обробка будівельних матеріалів: базальту, перліту, вапняку, пемзи, мармуру та інших. Виробляється цемент. На базі розробки міднорудних родовищ у Кафані, Каджарані, Агараці та Ахталі працює мідеплавильний комбінат в Алаверді. З місцевої сировини виробляються алюміній, молібден і золото. Здійснюється огранювання діамантів. Працює Ванадзорський хімічний комплекс, до складу якого входить 25 підприємств. Зростає виробництво винно-коньячних виробів. Працюють підприємства з випуску металорізальних верстатів, пресово-формувального обладнання, точних приладів, синтетичної ґуми, шин, пластмас, хімічного волокна, мінеральних добрив, електродвигунів, інструментів, мікроелектроніки, ювелірних виробів, шовкових тканин, трикотажу, панчішно-шкарпеткових виробів, програмного забезпечення.

Сільське господарство[ред.ред. код]

Під сільськогосподарські потреби відведено приблизно 45% площі країни, причому обробляється лише 20%. На пасовищні угіддя припадає 25%. Великі масиви орних земель є тільки у трьох районах: на Араратській рівнині, де звичайно збирають два-три урожаї на рік, у долині річки Аракс і на рівнинах, прилеглих до озера Севан. Ґрунтова ерозія є серйозною перешкодою для розвитку землеробства. Основні сільськогосподарські культури – баштанні, картопля, пшениця, виноград, плодові, ефіроолійні, цукровий буряк, бавовна, тютюн, чай. Тваринництво спеціалізується на молочно-м'ясному скотарстві, у гірських районах розводять овець.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]