Економіка Литви

Економіка Литви

Вільнюс - фінансовий центр країни

Загальна характеристика

Литва – розвинена індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: електромоторна, радіоелектронна, нафтопереробна, кораблебудівна, харчова, сільськогосподарське машинобудування, оптичне обладнання, гірнича. Найбільшу частку валової пром. продукції дають харчова, легка, машинобудівна і металообробна галузі пром-сті. Транспорт – залізничний, автомобільний, річковий, морський. Гол. морський порт – Клайпеда. Гол. річковий порт – Каунас.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП – $ 8 млрд. Темп зростання ВВП – 5,1%. ВВП на душу населення – $ 19100. Прямі закордонні інвестиції – $ 611 млн. Імпорт – $ 4,9 млрд (г.ч. Росія – 21,2%, Німеччина – 16,0%, Польща – 6,0%, Італія – 4,4%). Експорт – $ 3,9 млрд (г.ч. Росія – 16,5%, Німеччина – 13,1%, Латвія – 11,1%, Бєларусь – 8,8%, Україна – 7,8%).

З аграрної країни до середини 1970-х Литовська РСР перетворилася в індустріально-аграрну республіку. Провідними галузями промисловості стали машинобудування і металообробна, а харчова і легка промисловість не втратили свого значення. Були створені нові галузі - хімічна, мікробіологічна і нафтопереробна. Побудовані великі підприємства, серед яких - станкобудівний завод «Жальгіріс», Клайпедський суднобудівний завод «Балтія», Паневезький «Екранас», Шауляйський телевізійний, завод «Азотас» в Йонаве, Клайпедський домобудівельний комбінат, Утенська трикотажна фабрика, Алітусський м'ясокомбінат і інші. У 1959 була пущена Каунаська ГЕС, а в 1983 перший блок Ігналінської АЕС. Значні зміни сталися в сільському господарстві. До 1952 була завершена примусова колективізація, більшість сільських жителів переселилися в колгоспи і радгоспні селища. Здійснювалася механізація і спеціалізація сільського господарства, були встановлені тверді плани закупівлі продукції. Найбільш швидкими темпами розвивалося м'ясне і молочне тваринництво.

Розвиток після відновлення державної незалежності

Литовська республіка, діставши незалежність, почала економічні реформи, в основі яких лежала програма приватизації промислових підприємств, аграрного сектора, зв'язку. Був створений Литовський банк, проведена лібералізація цін, введена національна валюта - літ. Внаслідок реструктуризації частина підприємств була закрита, частина («Вільняус Вінгис», «Екранас» і інш.) переорієнтована на світовий ринок.

До 1995 були приватизовані 48% великих і 45% малих підприємств. Аж до середини 1992 до приватизації допускалися тільки вітчизняні інвестори, що мали спеціальні ваучери. Більшість приватизованих підприємств склали підприємства сфери послуг і невеликі промислові підприємства. Друга стадія приватизації почалася в 1996 з обміну акцій на готівку на конкурсній основі для іноземних інвесторів. У 1996-1997 цим способом було приватизовано 158 підприємств, і частка іноземного капіталу становила вже 79%. До кінця 1998 президент В.Адамкус ввів в дію новий закон про приватизацію, що передбачає комерційне агентство по приватизації. До 1999 були виставлені на продаж 1098 середніх і 14 найбільших підприємств, починаючи від нафтодобувних підприємств і кінчаючи Центром державного радіо і телебачення і Балтійською судоверф'ю, які були куплені датськими інвесторами. За час реформ державні сільськогосподарські підприємства (радгоспи і колгоспи) були розпущені, а число приватних фермерів збільшилося з 7 тис. в 1991 до 73 тис. в 1993. До 1995 практично всі ферми належали приватним особам.

Через фінансову нестабільність валовий внутрішній продукт Литви в перші роки незалежності був найнижчим в Прибалтиці. У період між 1989 і 1992 він скоротився на 50%, але в 1993 стабілізувався, а у 1994 зріс на 0,6%. У 1996 ВВП зріс на 4,7%, а в 1997 - на 5,7%. Промисловість дає 30-35% ВВП. Швидше за інших ростуть такі галузі, як текстильна і нафтопереробна промисловість, приладобудування. Біля 20% ВВП дає сільськогосподарське виробництво, особливо виробництво зернових, цукрового буряка і молочних продуктів. У 1998 Росія залишалася найбільшим торговельним партнером Литви, 43% усього її експорту йшло в країни СНД. У той же час в 1998 майже 34% литовського експорту було спрямовано в країни ЄС.

Дві найбільші електростанції, - атомна в Ігналіне і ГРЕС в Електренає, - забезпечують Литву електроенергією. Уран, необхідний для АЕС, імпортується з Росії.

Див. також

• Корисні копалини Литви
• Історія освоєння мінеральних ресурсів Литви
• Гірнича промисловість Литви
• Геологія Литви

Джерела

• Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 752 с. ISBN 966-7804-78-X

Посилання

• [1]
• Lithuania's Department of Statistics