Економіка Нової Зеландії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Окленд — найбільше місто Нової Зеландії, фінансовий та діловий центр країни.
Веллінгтон — столиця та друге місто Нової Зеландії.

New Zealand has a market economy that depends greatly on international trade, mainly with Australia, the European Union, the United States, China, South Korea and Japan. It has only small manufacturing and high-tech sectors, being strongly focused on tourism and primary industries such as agriculture. Free-market reforms over recent decades have removed many barriers to foreign investment, and the World Bank in 2005 praised New Zealand as being the most business-friendly country in the world, before Singapore.[13][14]

https://commons.wikimedia.org/wiki/Category:Cityscapes_of_Wellington#mediaviewer/File:

Економіка Нової Зеландії відноситься до розвинених, ринкових економік планети. ВВП 211.6 млрд $ (2013). Річний ВВП на душу населення становить 47 532 $ (трохи менше 500 тис /рік). З 2007 по 2013 рік ВВП країни зріс на 24.5%. [1] В 2005 році Світовий Банк визнав Ново Зеландію найсприятливішою для ведення бізнесу економікою, після Сінгапуру.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Нова Зеландія — індустріально-аграрна країна з високорозвиненим сільським господарством. Основні галузі промисловості: харчова, легка, деревообробна та паперова, чорна та кольорова металургія, машинобудування, текстильна, нафтохімічна, виробництво транспортного обладнання; виробництво і ремонт електротехнічного і механічного обладнання; меблева, поліграфічна промисловість і видавнича справа. Транспорт – автомобільний, залізничний, морський. Гол. порти – Веллінґтон, Окленд, Літтелтон. Нова Зеландія має одну з найгустіших у світі мереж внутрішніх авіаліній, які обслуговуються державними і приватними авіакомпаніями. «Ейр Нью-Зіланд» та іноземні авіакомпанії з'єднують країну з Австралією і забезпечують зв'язок з південною частиною Тихого океану, Східною Азією, Великобританією і західним побережжям США. Головні міжнародні аеропорти знаходяться в Окленді, Крайстчерчі і Веллінгтоні.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП – $ 62,3 млрд. Темп зростання ВВП – (-0,8%). ВВП на душу населення – $ 16427. Імпорт – $ 15,2 млрд (г.ч. Австралія – 22,3%; США – 19,5%; Японія – 11,2%; Великобританія – 5,1%). Експорт – $ 15,3 млрд (г.ч. Австралія – 20,2%; Японія – 13%; США – 12%; Великобританія – 5,9%). Структура експорту в кінці ХХ ст.: 17 % – молочні продукти, 13% – м'ясо, 11% – лісоматеріали і продукція деревообробної промисловості, 11% – інші лісопродукти, 5% – вовна.

Загальна чисельність трудових ресурсів Нової Зеландії в 1997 становила майже 1,7 млн чол. У 1997 в сільському господарстві було зайнято 9% всіх працюючих, в обробній промисловості понад 16%, в оптовій і роздрібній торгівлі - 21%, в банківській і фінансовій сфері - понад 12%, у сфері послуг - 27%. Рівень безробіття в 1997 становив 6,7%.

Основні ресурси Нової Зеландії - це земля, ліси, ріки і море. Є гідро- та термальні електростанції (на вулканічному плато Північного острова).Нова Зеландія має в достатній кількості в своєму розпорядженні всі джерела енергії, крім нафти. У 1996 за рахунок внутрішніх ресурсів потреби країни в первинних джерелах енергії задовольнялися на 89%, а в нафті - на 44%. Структура енергетичного сектора: 32% виробленої енергії дає нафта, 29% - природний газ, 13% - ГЕС; інші джерела (вітер, біогаз та інш.) - 5%. Значний внесок в енергетику дають геотермальні джерела; побудована в 1958 геотермальна електростанція в Уаїракеї (острів Північний) є однією з найбільших у світі. Великий гідроенергетичний потенціал Нової Зеландії, особливо острова Південний, що має гористий рельєф. Потужний гідроенергетичний комплекс розташований на р. Уаїтакі, звідки електроенергія передається в міста о. Північний по високовольтній лінії і підводному кабелю.

Сільське господарство[ред.ред. код]

Сільськогосподарська продукція становить понад 50% обсягу новозеландського експорту. Сільське господарство і промисловість розвинені як на Північному, так і на Південному островах. Бл. 51% території Нової Зеландії займають пасовища і орні землі. Сільське господарство, особливо молочне тваринництво, механізоване і вельми ефективне. Прогресу в цій області сприяло впровадження наукових методів у землеробство і тваринництво. Останнє відіграє найважливішу роль в економіці Нової Зеландії. Головними видами продукції, що експортується є м'ясні і молочні продукти і вовна. За виробництвом шерстяного волокна Нова Зеландія стоїть на 2-у місці у світі (після Австралії). Основна частина валютної виручки виходить за рахунок експорту м'ясопродуктів та продукції молочного тваринництва. Головні сільськогосподарські культури: пшениця, овес, ячмінь, кукурудза (маїс), горох і картопля. Всі ці культури, за винятком картоплі, вирощуються г.ч. на Південному острові. Нова Зеландія повністю забезпечує себе пшеницею, а також виробляє достатню кількість овочів і фруктів для задоволення внутрішнього попиту. Яблука, груші і ківі вирощуються на експорт. Прибережні води Нової Зеландії багаті на цінні види риби і їстівних молюсків. Обсяг експорту морепродуктів зростає. Введення в 1978 200-мильної особливої економічної зони зробило Нову Зеландію власницею однією з найбільших акваторій у світі.

Промисловість[ред.ред. код]

Головною галуззю промисловості залишається харчова, в основному м'ясомолочна. Велике значення мають також деревообробна, целюлозно-паперова галузі і виробництво виробів з металу і пластмас. Велика частина промислового виробництва зосереджена на о. Північний, де головним індустріальним центром є Окленд. На о.Південний промислові підприємства розміщені переважно в районі Крайстчерча.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 752 с. ISBN 966-7804-78-X

Посилання[ред.ред. код]

  1. «Інфографіка Ново Зеландської регіональної економіки». Статистика Нової Зеландії. 2014-03-28. Процитовано 2014-07-14.