Економіка Папуа Нової Гвінеї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Економіка Папуа — Нової Гвінеї

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Основа економіки — сільське господарство та гірничорудна промисловість. Основні галузі промисловості: гірнича (золото, срібло, мідь), нафтова, рибна та ін. Осн. транспорт: автомобільний, морський. Внутрішній транспорт внаслідок рельєфних факторів розвинений слабко. Побудовані дороги, що зв'язують порти з гірничорудними центрами у внутрішніх областях країни. Налагоджене каботажне судноплавство між Новою Ґвінеєю й іншими островами. Країна має повітряні зв'язки з Австралією і багатьма іншими державами Тихоокеанського регіону. Головний аеропорт знаходиться в Порт-Морсбі.

За даними Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001: ВВП — $ 5 млрд. Темп зростання ВВП — 2,5 %. ВВП на душу населення — $ 1085. Прямі закордонні інвестиції — $ 90,7 млн. Імпорт — $ 2,8 млрд. (г.ч. Австралія — 51 %; Сінгапур — 10,5 %; Японія — 8 %; США — 4,9 %; Нова Зеландія — 5,3 %). Експорт — $ 3,7 млрд. (г.ч. Австралія — 20 %; Японія — 13 %; Німеччина — 6,9 %; Півд. Корея — 4,6 %; Філіппіни — 4,4 %; Великобританія — 3,3 %).

Основна маса населення країни як і раніше живе в селах і займається натуральним землеробством, в той же час починають складатися ринкові відносини. Частина сільськогосподарської продукції виробляється для продажу. Росте чисельність зайнятих в гірничодобувній і обробній промисловості і в сфері послуг.

На думку аналітиків, головна перешкода на шляху розвитку країни створює відсутність законопорядку і законопослуху. За останні 25 років злочинність в містах зросла в 20 разів.

Біля 60 % енергії, що використовується в країні, припадає на частку деревного вугілля, 35 % — на нафтопродукти, що імпортуються, 5 % — на гідроенергію.

Традиційний ринок.

Сільське господарство[ред.ред. код]

Домінує подсічно-випалювальна система землеробства, орієнтована на обробіток тропічних крахмаленосних рослин (клубні). У гірських місцевостях основна культура — батат. На низовинах вирощують також ямс, банани, таро, кокосову пальму, овочі і фрукти, а на півночі Нової Ґвінеї, на Новій Британії, Новій Ірландії і Бугенвілі — шоколадне дерево. Після Другої світової війни австралійські власті стимулювали розвиток товарного виробництва в селі, що в багатьох районах поєднувалося з традиційною системою землеробства. У 1997 в експорті сільськогосподарської продукції друге місце за вартістю (після кави) займало пальмове масло з Нової Британії. З гірських же районів експортують чай.

Мінеральні ресурси[ред.ред. код]

Країна володіє виключно багатими мінеральними ресурсами, що обумовило розвиток гірничодобувної промисловості, яка в 1996 забезпечила 27 % (в тому числі гірничорудна — бл. 17 %) ВВП, тобто приблизно стільки ж, скільки сільське і лісове господарства і рибальство разом узяті.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 752 с. ISBN 966-7804-78-X