Економіка Уганди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Економіка Уганди

Угандійський ринок в Кампала.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Уганда – аграрна слабкорозвинена країна. Основні галузі промисловості: мідеплавильна, текстильна, цементна, харчова. Транспорт – автомобільний, залізничний, судноплавство по озерах Вікторія і Кьога. Основна залізниця країни зв'язує Кампалу з центром видобутку мідної руди Касесе на заході, містами Джінджа (з мідеплавильним комбінатом) і Тороро на сході і портом Момбасу на побережжі Індійського океану в Кенії. Єдиний міжнародний аеропорт знаходиться поблизу Кампали в Ентеббе. Діє національна авіакомпанія «Уганда ейрлайнз».

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП – $ 6,9 млрд. Темп зростання ВВП – 5,6%. ВВП на душу населення – $332. Прямі закордонні інвестиції – $ 158 млн. Імпорт – $ 1,4 млрд. (г.ч. Кенія –39%; Великобританія – 9,4%; Індія – 5,5%; Франція – 4,2%; США – 3,6%). Експорт – $ 0.951 млрд. (г.ч. Іспанія – 13%; Німеччина – 12%; Бельгія –11%; Нідерланди – 7,4%; Угорщина – 7,4%).

У 1971-1986 національна економіка виявилася зруйнованою згубною політикою військового режиму Аміна і двома війнами, які велися протягом шести років після повалення диктатури. Здійснена в 1972 за наказом Аміна висилка з Уганди індійців, яким належало 90% підприємств приватного сектора, практично його зруйнувала. Економічне відродження почалося в 1990-і роки. У 1987 Уганда погодилася на проведення запропонованої Міжнародним банком реконструкції і розвитку програми структурної перебудови економіки. Аж до 1999 уряд загалом дотримувався рекомендацій міжнародних фінансових організацій.

У 1987-1997 Уганда досягла великих економічних успіхів: середньорічний приріст ВВП був на рівні 6%. У 1997 ВВП Уганди склав бл. 6,5 млрд дол., а річний прибуток на душу населення - 320 дол., що з урахуванням купівельної здатності перевищувало 1500 дол. Частка грошового прибутку становила 77% ВВП. Завдяки суворій і послідовній економічній політиці річна інфляція знизилася з 200% в 1988 до 6-10% в середині 1990-х років. Значним стимулом для інвестицій в товарне сільськогосподарське виробництво в 1990-і роки стала програма дорожнього будівництва. До 1999 країна наблизилася і навіть перевершила рівень виробництва сільськогосподарських культур (за винятком бавовнику), досягнутий в 1972.

Сільське господарство[ред.ред. код]

Основною галуззю економіки Уганди є сільське господарство. За винятком цукрової тростини, що вирощується на плантаціях, всі інші культури обробляються в дрібних селянських господарствах. Основні сільськогосподарські культури - банани на півдні і заході, просо або кукурудза - на заході, півночі і південному сході, маніок - на північному заході. Повсюдно вирощують батат, сорго, бобові. Каву культивують переважно в центральних і західних областях країни. У 1996 був зафіксований рекордний обсяг експорту цієї культури - 250 тис. т. В 1997 було експортовано 18,3 тис. т чаю. Основний район виробництва чаю - захід Уганди. У тому ж році експорт тютюну, що обробляється на північному заході, становив 9,2 тис. т. З 1987 по 1997 частка сільського господарства в ВВП скоротилася з 55% до 43%. Частка продовольчих культур в загальному обсязі сільськогосподарського виробництва в 1997 становила 58%. Експорт сільськогосподарської продукції, риби і шкур в тому ж році забезпечив країні бл. 90% валютних надходжень.

Промисловість[ред.ред. код]

Слабкорозвинутій обробній промисловості Уганди був нанесений значний збиток в роки внутрішньополітичної нестабільності. Незважаючи на зростання продукції обробної промисловості в 1987-1997 з 5% до 9%, вона як і раніше становить незначну частину ВВП. Країна ввозить більшу частину промислових товарів. Економіка Уганди вельми вразлива і залежить від світових цін на товари, які вона експортує та імпортує. Найбільш великі підприємства - фабрики по переробці сільськогосподарської продукції: кави, чаю, цукру, тютюну, харчових масел, зернової, молока і бавовни. Крім того, є з виробництва по виробництву пива і прохолодних напоїв, автоскладальні цехи, текстильні фабрики, міделиварний і сталепрокатний заводи, підприємства по виробництву цементу, мила, взуття, меблів і кормів для тварин. Робота багатьох підприємств дезорганізована через відсутність запасних частин, перебої в постачанні сировини, незадовільної роботи транспорту і низької продуктивності праці. У кінці ХХ ст. спостерігається пожвавлення текстильної промисловості.

Енергетика[ред.ред. код]

Бл. 90% енергетичних потреб населення і дрібних підприємств країни задовольняються за рахунок деревини, переважно деревного вугілля. У 1999 потужність ГЕС на Оуе-Фолс була збільшена з 180 до 240 тис. кВт. У 1996 через зменшення внутрішнього попиту на електроенергію вона була знижена до 60 тис. кВт. Країна експортує частину ґенерованої електроенергії. Експорт її в 1999 становив US$13.8 млн, а в 2001 - US$17 млн.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 752 с. ISBN 966-7804-78-X