Екософія
Екософія, або екофілософія — неологізм, що позначають новий напрям філософської думки, буквально: «екологічна філософія». Під екософією звичайно розуміють ряд концепцій норвезького і французького філософів Арне Несса і Фелікса Гваттарі.
Визначення поняття[ред. | ред. код]
Термін був вперше використаний норвезьким філософом Арне Нессом в 1973 р. Він був основоположним в його глибинній філософії, і синонімом «екологічної мудрості».
Сам Несс визначав екософію як:
Під екософією я розумію філософію екологічної гармонії або балансу. Як і будь-яка «софія», вона містить норми, правила, постулати, пріоритети і гіпотези, що стосуються стану справ у Всесвіті. Напрямки інтересів екософіі варіативні, і включають не тільки факти забруднення, ресурси, населення і т. д., але і ціннісні пріоритети[1].
Філософи дикої природи[ред. | ред. код]
Філософи дикої природи — мислителі, які розробляють питання високої оцінки цінностей дикої природи, до яких в першу чергу відноситься свобода, автономність дикої природи і її права, а також мотивацій захисту дикої природи. Першість у філософії дикої природи належить американським мислителям — Генрі Торо, Ральфу Емерсону, Холмсу Ролстону-3, Джеку Тернеру, Олдо Леопольду[2][3][4][5].
Внесок у захист дикої природи[ред. | ред. код]
Ідеологія охорони дикої природи, розроблена американськими екофілософами Р. Емерсоном і Г. Торо, сприяла розвитку в США природоохоронного руху і створенню перших американських національних парків. У 1964 р. вона отримала законодавче оформлення у вигляді Закону США «Про дику природу»[2].
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Drengson A. and Y. Inoue / eds. (1995) The Deep Ecology Movement: An Introductory Anthology. Berkeley: North Atlantic Publishers.
- Guattari Félix: «Remaking Social Practices» // Genosko, Gary (Hg.) (1996): The Guattari Reader. Oxford, Blackwell, S. 262–273.
- Maybury-Lewis David. (1992) «On the Importance of Being Tribal: Tribal Wisdom.» Millennium: Tribal Wisdom and the Modern World. Binimun Productions Ltd.
- Næss Arne. (1973) The Shallow and the Deep Long-Range Ecology Movement: A Summary". Inquiry, 16:95-100
- Drengson A. & B. Devall (2008) (Eds) The Ecology of Wisdom. Writings by Arne Naess. Berkeley: Counterpoint
Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]
- Дьяков А. В. Фелікс Гваттарі: Шизоаналіз і створення суб'єктивності [Архівовано 21 лютого 2014 у Wayback Machine.]. — Курськ: Вид-во Курськ. держ. ун-ту, 2006. — 246 с.
- Екософія — будинок мудрості. [Архівовано 10 травня 2012 у Wayback Machine.]
- Ecophilosophy, Ecosophy and the Deep Ecology Movement: An Overview by Alan Drengson [Архівовано 26 серпня 2013 у Wayback Machine.] Ecospherics.net. Accessed 2005-08-14.
- Transversalising the Ecological Turn: Four Components of Felix Guattari's Ecosophical Perspective by John Tinnell [Архівовано 12 жовтня 2021 у Wayback Machine.] Fibreculturejournal.org. Accessed 2012-02-04.
- The Trumpeter [Архівовано 30 вересня 2013 у Wayback Machine.], A Journal of Ecosophy.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Drengson A. and Y. Inoue, eds. (1995) The Deep Ecology Movement: An Introductory Anthology. Berkeley: North Atlantic Publishers.
- ↑ а б Nash R. Wilderness and the american mind. — New Haven and London :Yale Univ. Press,1982. — 430 p.
- ↑ Hargrove E. Foundation of environmental ethics. — New Jersey : Prentice Hall, 1988. — 229 p.
- ↑ Nash R. The right of nature. A history of environmental ethics. — Madison : Univ. Wisconsin Press, 1988. — 290 p.
- ↑ Борейко В. Е. Философы дикой природы и природоохраны. — К.: КЭКЦ, 2004. — 160 с.