Екофемінізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Екофемінізм (англ. ecofeminism, від гр. oikos — будинок, родина + femina — жінка) — громадський рух і філософія, що поєднують мети фемінізму та екології. Екофемінізм проводить паралель між експлуатацією природи і жінки в патріархатного західному суспільстві, підкреслюючи їх філософську єдність. Основна мета руху полягає в тому, щоб привести світ до первісної гармонії шляхом припинення дискримінації жінок.

Історія[ред.ред. код]

Вперше це громадський рух виник на початку 70-х років, починаючи із США та Франції, а потім поширившись і на інші країни.

Він грунтується на твердженні, що споживацьке ставлення до природи та утиски жінок тісно взаємопов'язані.

Згідно екофемінізму, сексизм і деградація природи зумовлені тим, що західна думка схильна у всьому помічати приналежність або до Розуму і духу, абстрактного мислення, науковому методу, технології, контролю, чи до природи, тілу, флорі, фауні, репродуктивності, інтуїції. З поділом на ці ієрархічні опозиції зв'язується вся динаміка західного патріархату як головного джерела екологічних руйнувань[1].

Слово "екофемінізм " пов'язується з ім'ям французької дослідниці Франсуази Добоні (Françoise d'Eaubonne) У 1974 р. французька дослідниця Добоні почала агітувала жінок на екологічну революцію, щоб врятувати життя на Землі. Вона намагалася довести, що в чоловічому контролі над виробництвом і жіночою сексуальністю існує безліч недоліків. Це призводить до подвійної кризи:

  • до руйнування навколишнього середовища (за допомогою надприбуткового виробництва);
  • до демографічної кризи (за допомогою штучного маніпулювання процесом народжуваності).

Так само, Добоні впливала і на весь наступний розвиток екофемінізму. Центральними питаннями руху, під впливом Добоні стали:

  • криза сучасності (екологічний дисбаланс завдяки прогресу);
  • розгляд патриархатной (західної) системи у вигляді причини цієї кризи ;
  • агітація людей, які поділяють ідеї руху, домагатися соціальних та екологічних змін.

Екофемінізм в США почав процвітати раніше, ніж в інших країнах. Тоді головними його складовими були: турбота про природу, взята від зелених, і турбота про людський світ у вигляді боротьби з дискримінацією жінок.

Досить велика частина екофеміністичного руху прагне відтворити містичну частину, що орієнтуються на землю релігій (язичництво, чаклунство, магію і шануванням богинь).

Критик Елізабет Спелман в роботі Inessential Woman (1988) засуджує тенденцію представляти певний привілейований жіночий досвід або ситуацію як норму[2].

Автори творів про екофемінізм[ред.ред. код]

  • Вал Пламвуд
  • Керол Дж. Адамс
  • Марті Кийл
  • Карен Дж. Варрен
  • Глорія Оренстейн
  • Вандана Шива
  • Вандана Шива II
  • Стейсі Алаймо
  • Стархок
  • Кріс Дж. Куомо
  • Джуді Барі

Групи екофеміністів, відомі у світі[ред.ред. код]

  • Feminists For Animal Rights. Arizona, USA
  • WVE! — Women's Voices for the Earth Montana, USA
  • The Women's Environmental Network United Kingdom
  • EVE Online New York, USA
  • Gaiaguys NSW, Australia
  • Boston Ecofeminist Action Massachusetts, USA

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Animals and Women : Feminist Theoretical Explorations, edited by Carol J. Adams and Josephine Donovan
  • Ecofeminism: Women, Animals, Nature, edited by Greta Gaard
  • EcoFeminism & Globalization: exploring culture, context and religion, edited by Heather Eaton & Lois Ann Lorentzen
  • Ecofeminism and the Sacred, edited by Carol J. Adams
  • The Politics of Women's Spirituality: Essays on the Rise of Spiritual Power within the Feminist Movement, edited by Charlene Spretnak
  • Readings in Ecology and Feminist Theology, edited by Mary Heather MacKinnon and Moni McIntyre
  • Reclaim the Earth, edited by Leonie Caldecott & Stephanie Leland
  • Reweaving the World: The Emergence of Ecofeminism, edited by Irene Diamond and Gloria Feman Orenstein
  • Women Healing Earth : Third World Women on Ecology, Feminism, and Religion, edited by Rosemary Radford Ruether

Журнальні статті[ред.ред. код]

  • Mack-Canty Colleen. Third-Wave Feminism and the Need to Reweave the Nature / Culture Duality // NWSA Journal. — 2004. — Vol. 16, No 3. — P. 154–179.
  • MacGregor Sherilyn. From care to citizenship : Calling ecofeminism back to politics // Ethics & the Environment. — 2004. — Vol. 9, No 1. — P. 56-84.
  • Huggan Graham. " Greening " Postcolonialism : Ecocritical Perspectives, // MFS Modern Fiction Studies. — 2004. — Vol. 50, No 3. P. 701–733.

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Харківський державний медичний університет.
  2. Stone Alison. « Ecofeminism as Third Wave Feminism? Essentialism, Activism and the Academy. Chapter 7, pp. 86.» The University of Manchester — Academia.edu. (accessed March 6, 2012).