Ектопія шийки матки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ектопія шийки матки
МКХ-10 N86
DiseasesDB 2288

Ектопія шийки матки (також Ектопія епітелію шийки матки, Псевдоерозія шийки матки, Ерозія шийки матки, Ендоцервікоз) — розташування циліндричного епітелію, що вистилає канал шийки матки, на її піхвовій поверхні, що зовні виглядає як червона пляма навколо зовнішнього отвору каналу. Незважаючи на те, що термін ектопія давно замінив застарілий термін ерозія, останній все ще використовується лікарями. Ектопія зустрічається приблизно у половини жінок репродуктивного віку і не зустрічається у жінок після 40 років. Незважаючи на поширену думку про існування і згубність цього захворювання, ряд сучасних лікарів вважають дане явище часто нормальним фізіологічно-варіабельним станом.

Причини виникнення[ред.ред. код]

При внутрішньоутробному розвитку статевих органів циліндричний епітелій спочатку покриває всю внутрішню поверхню зачатків піхви і матки, а потім плоский епітелій заміщує циліндричний в піхві і частково на піхвовій частині шийки матки. У зв'язку з чутливістю циліндричного епітелію до впливу гормонів, протягом життя жінки кордон циліндричного епітелію періодично зміщується назовні, приводячи до утворення ектопії, після чого знову відбувається наростання плоского епітелію. Наявність ектопії найбільш характерно для періоду новонародженості, статевого дозрівання, у юних жінок, при вагітності та використанні гормональної контрацепції. Ектопія може утворюватися при інфекціях, механічному або хімічному подразненні шийки матки.

Симптоми[ред.ред. код]

У переважній більшості випадків ектопія протікає безсимптомно. При супутньому запаленні (цервіциті) відзначаються виділення з піхви. У рідкісних випадках ектопія супроводжується кров'яними виділеннями після статевого акту (контактними кровотечами). Болі при статевому акті.

Методи дослідження[ред.ред. код]

Для точної діагностики використовують кольпоскопію.

Лікування[ред.ред. код]

Безсимптомна ектопія не потребує лікування. У ряді випадків показані оперативні методи лікування: електрохірургічний, кріохірургічний, лазеро- та радіохірургічний, термокоагуляція, а також хімічна та фармакологічна коагуляція [1]

Електрохірургія[ред.ред. код]

За даними ряду досліджень, в результаті застосування електрохірургічних методів - діатермокоагуляції, діатермоконізація - епітелізація відзначається у 75-92% хворих [2]. При цьому можуть спостерігатися різноманітні ускладнення діатермокоагуляції. Вони виникають, за різними даними, в 6,2-40% випадків. Найчастіші ускладнення: загострення запальних процесів, кровотечі під струпом, порушення менструального циклу, утворення синехій [3].

Кріохірургія[ред.ред. код]

Кріохірургічне лікування ектопії шийки матки грунтується на тому, що під впливом низькотемпературного охолодження відбувається комплекс біохімічних, біофізичних, фізико-хімічних реакцій, які викликають структурні і функціональні зміни в тканинах. [4]. При кріодеструкції ектопії шийки матки досягти терапевтичного ефекту вдається в 82-97%. Кріохірургічний метод характеризують безкровність, безболісність, можливість використання без анестезії в амбулаторних умовах [3] [4].

Негативні боки кріодії: ризик недостатнього проморожування тканин, як в глибину, так і на поверхні. В результаті не знищуються всі патологічно змінені клітини. Також характерні тривалі виділення ексудату й довші терміни регенерації. Перспективний напрямок в лікуванні ектопії - застосування вуглекислотного лазера (СО2-лазера). В процесі дії СО2-лазера відбувається нагрів тканини в зоні впливу за рахунок поглинання лазерного випромінювання. Це призводить до випаровування внутрішньо- і позаклітинної рідини, нагрівання безводних клітинних структур до їх коагуляції і випаровування [5]

Лазерна деформація[ред.ред. код]

СО2-лазер найчастіше використовують для лікування ектопії шийки матки у молодих жінок, що ще не народжували, оскільки це не призводить до порушення репродуктивної і менструальної функції. Ефективність лікування становить 98%, а при поєднанні з лікуванням гелій-неоновим лазером вона може досягати 100%. [6] Протипоказання для лазерної деструкції: злоякісні захворювання, гострі запальні захворювання геніталій, поширення патологічного процесу до 33% довжини цервікального каналу. Відносне протипоказання - геморагічні діатези (хвороба Віллебрандта, Верльгофа). Лазерні рани заживають в 2-3 рази швидше, ніж при діатермокоагуляції. Ускладнення при лазерному лікуванні бувають рідко, проте іноді може спостерігатися підвищена кровоточивість, а також вторинне інфікування рани [5].

Радіохірургія[ред.ред. код]

Також для лікування ектопії шийки матки застосовуються радіохірургічні методи [7]. Радіохірургічний вплив грунтується на біологічних ефектах надвисокочастотного електромагнітного поля, яке надає гемостатичну, протизапальну, регенераторну, деструктивну, фіксуючу дію. Однак метод досить дорогий та малодоступний.

Термокоагуляція[ред.ред. код]

Термокоагуляція ектопії шийки матки також дає хороші результати [8] Відповідно до досліджень, після проведення термокоагуляція повна епітелізація шийки матки відбувалася за 4 тижні у 92,7% пацієнток. Ускладнень не було [9]

Хірургічні методи лікування[ред.ред. код]

Хірургічні методи лікування: реконструктивно-пластичні операції (Шредера, Еммет, Штурмдорфа).

Хімічна та фармакологічна коагуляція[ред.ред. код]

Хімічна коагуляція ектопії шийки матки: фізіотерапевтична (електрофорез з цинком, за методом Г. А. Келлата), фармакологічна. Хімічну коагуляцію проводять із застосуванням препаратів ваготил (Польща) та Солковагін (Швейцарія). Фармакологічна коагуляція проводиться з використанням препарату Вульностімулін (Німеччина) Вульностімулін може застосовуватися як самостійно, так і в комбінації з іншими методами деструкції.

Нетрадиційне лікування[ред.ред. код]

З немедикаментозних і нетрадиційних методів лікування найбільш часто застосовуються апаратна фізіотерапія та акупунктура.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Заболевание шейки матки, влагалища и вульвы / Под ред. проф. В.Н. Прилепской.— М: Медпресс, 2000.— 427 с.
  2. Русакевич П.С. фоновые и предраковые заболевания шейки матки: симптоматика, диагностика, лечение, профилактика.— Минск.: Выш. шк., 1998.— 368 с.
  3. а б Бычков В.И., Быков Э.Г., Братусь А.М. Осложнения и отдаленные результаты лечения фоновых и предраковых заболеваний шейки матки диатермоконизацией // Акуш. и гинекол.— 1992.— № 2.— С. 61–62.
  4. а б Грищенко В.И. гипотермия и криохирургия в акушерстве и гинекологии.— М.: Медицина, 1974.— 128 с.
  5. а б Коханевич Е.В., Тимошенко Л.В., Щербицкая Л.Л. Первый опыт и перспективы применения высокоэнергетических лазеров в оперативной гинекологии и онкогинекологии // Применение лучей лазера в акушерстве и гинекологии.— К.: здоров’я, 1985.— С.58–70.
  6. Зуев В.М. лечение доброкачественных заболеваний шейки матки, влагалища и вульвы с помощью СО2- лазера: Автореф. дис. канд. мед. наук.— М., 1988.— 25 с.
  7. Прилепская В.Н., Карелов А.К. Отчет о клиническом испытании радиохирургического прибора «Сургитрон» // Сб. статей и отзывов по радиохирургии.— М., 1998.— С.
  8. Оперативная гинекология — хирургические энергии: Руководство / Под ред. В. И. Кулакова, л. В. Адамян, О. А. Мындаева.— М.: Медицина–Антидор, 2000.— 860 с.
  9. Эктопия шейки матки: этиология, патогенез, диагностика и лечение / В. И. Грищенко, И. Н. Щербина // Международный медицинский журнал (Харьков). - 2003. - Т. 9, № 1. - С. 77-81.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]