Екібастуз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Екібастуз
Герб
Основні дані
Країна Казахстан
Регіон Павлодарська
Засноване 1898
Населення 142 тис.
Телефонний код 7 7187
Географічні координати 51°40′ пн. ш. 75°22′ сх. д. / 51.667° пн. ш. 75.367° сх. д. / 51.667; 75.367Координати: 51°40′ пн. ш. 75°22′ сх. д. / 51.667° пн. ш. 75.367° сх. д. / 51.667; 75.367
Міська влада

Екібасту́з (каз. Екібастұз — «дві голівки солі») — місто обласного підпорядкування (засноване 1898 року, статус міста з 1957 року) в Павлодарській області Казахстану. Центр Екібастузького району. Розташоване за 125 км на північний захід від міста Павлодара. Населення — 142,4 тис. осіб (на 1 жовтня 2007 року).[1].

Фізико-географічна характеристика[ред.ред. код]

Рельєф і гідрографія[ред.ред. код]

У геоморфологічному відношенні район знаходиться в Північній частині Казахського дрібносопковика і є хвилястою рівниною з дрібними западинами висохлих озер. Постійним водотоком є канал Іртиш — Караганда. Канал на шляху свого протікання сполучає окремі дрібні озера, що є водонакопичувачами. Живлення каналу здійснюється за рахунок вод річки Іртиш, і, незначною мірою, за рахунок атмосферних опадів і підземних вод.[2]

Ґрунти і рослинність[ред.ред. код]

Основним типом ґрунтів на території району є світлокаштанові слабоґумусні ґрунти. Потужність родючого шару ґрунту в пониженнях досягає 15—40 см, інколи до 50 см. Необробленими степовими територіями є пасовища з рослинністю полинно-дерновинно-злакових степів, представленою ковилою, типчаком, полином і рідким дрібним карагайником. До кінця літа рослинність вигоряє.[2]

Клімат[ред.ред. код]

Кліматична характеристика наводиться за середніми багатолітніми даними метеостанції Екібастуз.

Клімат району різко континентальний.

Основні кліматичні показники
  • Середньорічна температура повітря +2,9 °C
  • Абсолютний максимум температури повітря +41 °C
  • Абсолютний мінімум температури повітря —43°С
  • Температура повітря найхолоднішої доби забезпеченістю 0,95 складає −43° С, забезпеченістю 0,92 −41° С
  • Середня температура найбільш спекотного місяця 21,60 °C
  • Середньорічна кількість опадів — 269 мм, у тому числі
    • У зимовий період — 77 мм
    • У літній період — 192 мм
  • Товщина снігового покриву 60 см,
    • вірогідність перевищення 5%
  • Число днів зі снігом — 143
  • Середня швидкість вітру — 4,3 м/с
  • Максимальна середньомісячна швидкість вітру — 5,3 м/с
Нормативна глибина промерзання ґрунтів
  • Суглинки і глини — 1,92 м;
  • супіски і піски дрібні і пилуваті— 2,3 м;
  • піски середні, великі і гравелисті — 2,5 м;
  • великообломочні ґрунти — 3,26 м.

Екологія міста[ред.ред. код]

Високозольне вугілля і його недостатнє очищення попеловловуючим устаткуванням на місцевих ДРЕСах і ТЕЦ призводить до значних викидів шкідливих речовин в атмосферу — 45,8% всіх викидів області, з них 94% належать двом електростанціям. На відстані до 15 км від станцій концентрація пилу перевищує ГДК у 10—20 разів, а сірчистий ангідрид і оксиди азоту виявлені навіть на відстані 119 кілометрів. Підвищена концентрація іонів останніх виявлена і в сніговому покриві, в кілометрі від станції велика концентрація титану, в двох — алюмінію, заліза.

Не менш гостра проблема міста — водопостачання. 40% селітибної зони підтоплено, рівень ґрунтових вод щороку піднімається на 22 сантиметри. Зношені на 80 відсотків, а десь — і на всі сто, водні магістралі міста мають в середньому по 15—17 поривів на день. Недостатньо ефективне очищення стічних вод, які з-за поривів не доходять до накопичувача — озера Атигай — і розтікаються всією територією. Тим чином відбувається вторинне забруднення води, в ній накопичуються токсичні елементи і важкі метали, отже якість питної води в Екібастузі не витримує жодної критики: перевищені ГДК всіх контрольованих речовин, зокрема амонійного азоту та нафтопродуктів.

Населення[ред.ред. код]

Постійне населення 142 900 осіб, з них міського населення — 132 600 осіб, сільського 8 300 осіб. Із загальної кількості населення чоловіки становлять 67 317 осіб, жінки — 74 503 осіб. Національний склад населення: казахи — 66 270 осіб, росіяни — 53 174 осіб, українці — 7 647 осіб, німці — 3 080 осіб, татари — 4 030 осіб, білоруси — 1 316 осіб, молдавани — 655 осіб, чеченці — 310 осіб, інгуші — 88 осіб, азербайджанці — 649 осіб, башкири — 647 осіб, інші національності — 3034 осіб.[джерело не вказано 1171 день]

Динаміка чисельності населення[ред.ред. код]

Рік 1957 1989 1999 2008
Населення(тис.осіб) 25 127,2 135 142

При складанні таблиці використані матеріали С. А. Тархова.[3]

Новий етап в розвитку Екібастуза[ред.ред. код]

40-і роки[ред.ред. код]

1948 року прибулий загін із 50 будівельників, якими були в'язні радянських концтаборів, забив перший кілок на місці будівництва нового міста, було розмічено межі майбутніх вугільних розрізів.

50-і роки[ред.ред. код]

1952 року в Екібастузькому таборі відбулося повстання ув'язнених, описане Солженіциним в кіносценарії «Знають істину танки!»[4].

У скрутних умовах ставала на ноги вугільна промисловість республіки. Перший ківш піднятий машиністом екскаватора Семеном Олексійовичем Губенко. 25 грудня 1954 року машиністом екскаватора Н. Н. Колотевим завантажений вугіллям перший залізничний склад, і пішло перше вугілля Екібастуза для потреб країни. Саме з цього дня починається відлік промислового вуглевидобування в Екібастузі.

Перший ешелон екібастузького вугілля було відвантажено в грудні 1954 року — це ввійшов у дію перший вугільний розріз потужністю 3 млн тонн вугілля на рік, тресту «Іртишуголь». З того часу і починається промислове освоєння Екібастузького кам'яно-вугільного басейну.

Вже 1955 року на екібастузькому родовищі було видобуто мільйонну тонну вугілля. Трест «Іртишвугілля» перейменований у Виробниче Об'єднання «Екібаствугілля».

1957 року чисельність населення в Екібастузі досягла 25 тисяч осіб і Указом Президії Верховної Ради Казахської РСР від 12 червня робоче селище «Екібастуз» було перейменоване на місто Екібастуз обласного підпорядкування.

70-і роки[ред.ред. код]

У листопаді 1970 року введена в експлуатацію перша черга розрізу «Багатир», що став найбільшим розрізом не лише в колишньому Радянському Союзі, але і у світі. 1979 року почато будівництво розрізу «Східний» з проектною потужністю 30 мільйонів тонн на рік. ЕТЕК став великим промисловим центром, економічний потенціал якого виходив далеко за межі області і республіки. 11 відсотків вугілля в колишньому СРСР видобувалося в Екібастузі. Екібастузький вугільний басейн є одним з найзначніших за запасами і посідає перше місце у світі за щільністю вугілля: на площі 62 квадратних кілометра запаси вугілля оцінюють в 13 мільярдів тонн або 200 тонн на один квадратний метр. А за видобутком вугілля відкритим способом басейн є одним з найперспективніших районів у світі.

Сім див Екібастуза[ред.ред. код]

Розріз «Богатир»[ред.ред. код]

Розріз «Богатир», проектною потужністю 50 млн тонн вугілля на рік, будувався дев'ятьма чергами з 1965 по 1979 роки, його запаси складають понад 900 млн тонн вугілля. Розріз такої великої одиничної потужності був побудований у світі вперше. У зв'язку з цим «Богатир» 1980 року був включений до Книги рекордів Гіннеса (за часи його експлуатації видобуто більше 1 млрд тонн вугілля), його виробнича потужність 50 млн тонн вугілля на рік. Перша черга розрізу введена в експлуатацію в листопаді 1970 року, а вже в грудні 1983-го «Богатир» досяг проектної потужності достроково. Гірникам саме цього розрізу випала честь відвантажити мільярдну тонну вугілля, здобуту на екібастузькому родовищі 2000 року.

У жовтні 1996 року розріз був приватизований американською компанією Access Industries в результаті відкритого тендеру. Було засновано ТОО «Богатир Аксес Комір». Первісток Екібастузького вугільного басейну, розріз «Північний», з 1999 року також знаходиться під управлінням ТОО «Богатир Аксес Комір».

Із самого початку виробничої діяльності компанія займається технічним переозброєнням виробництва: тут змонтований перший у світі міжуступний самохідний перевантажувач, згідно з інвестиційною програмою введені в експлуатацію унікальні вагодозувальні комплекси, аналогів яким немає ні в ближньому, ні в далекому зарубіжжі.

Труба Екібастузької ДРЕС-2[ред.ред. код]

Найвища у світі труба Екібастузької ДРЕС-2 (420 метрів) — занесена до Книги рекордів Гінесса.

Лінія електропередачі напругою 1500 кіловольт[ред.ред. код]

Найдовша на планеті лінія електропередач напругою 1500 кіловольт постійного струму Екібастуз — Центр довжиною 2414 кілометрів (вона розташована на 4 тисячах опор і перетинає річки Іртиш, Ішим, Тобол, Урал, Волгу, пов'язуючи Казахстан з Росією) — занесена до Книги рекордів Гінесса.

Екібастузька ДРЕС-2[ред.ред. код]

До Книги рекордів Гінесса могла потрапити і ЕДРЕС-2 як найпотужніша у світі, але її, на жаль, не встигли добудувати — соціалізм, а разом з ним і гроші, скінчилися. Зараз станція є казахстансько-російським спільним підприємством і двома енергоблоками здатна виробляти 1 тисячу мегават електроенергії. Цього цілком достатньо, щоб забезпечувати залізниці Казахстану, космодром Байконур, канал Іртиш — Караганда і північні області країни. До речі, за часів розквіту Екібастуза, коли розрізи почали видавати нагора 80 млн тонн вугілля на рік, тут перевищували світові рекорди і за обсягами залізничних перевезень. Прагнучи вивезти на електростанції Уралу і Сибіру якомога більше вантажу, залізничники організували рух важких потягів і почали формувати супердовгі і суперважкі потяги, які одночасно могли везти 12 тисяч тонн вугілля. Потяги з 200 вагонів, які тягнули декілька секцій електровозів, розтягувалися на два кілометри. А на станціях діяли потужності по завантаженню і вивантаженню до 1,5 тисяч вагонів на добу!

Розріз «Східний»[ред.ред. код]

Вперше у світовій практиці при похилому заляганні вугільних пластів з обмеженою горизонтальною потужністю спроектована і впроваджена потокова технологія видобутку вугілля.

Мусульманська мечеть і православний храм[ред.ред. код]

Самі екібастузці вважають їх найкрасивішими в Казахстані.

Урочисте відкриття екібастузької мечеті, на якому був присутній муфтій Казахстану Ратбек-кажи, відбулося у вересні 1998 року. Зведена за проектом міського архітектора Женіса Хайдарова вона стала окрасою міста і була визнана однією з найкрасивіших у республіці. Будівництво Серафімо-Іверського собору розпочато 1992 року, а 21 вересня 2000 року було завершено. У церемонії освячення верхнього храму собору брав участь архієпископ Астанайський і Алматинський Олексій.

Марат Жиланбаєв[ред.ред. код]

Семиразовий рекордсмен Книги рекордів Гінесса Марат Жиланбаєв — теж одне з чудес Екібастуза. Саме він — єдина людина планети, що поодинці пробіг найбільші пустелі Азії, Африки, Австралії і Америки. Причому кожен пробіг був довжиною не менше 1200 кілометрів. Найдовші пробіги:

  • через пустелю Каракуми у квітні 1992 року (1200 км за 20 днів);
  • пустелю Сахара з 25 лютого по 23 березня 1993 року (1700 кілометрів за 24 дні);
  • пустелю Велика Вікторія (Австралія) з 24 листопада по 15 грудня 1993 року (1600 км за 22 дні);
  • пустелю Невада (США) з 1 по 19 квітня 1994 року (1218 км за 17 днів).

Це лише частина рекордів, які встановив відомий екібастузець.

Екібастуз сьогодні[ред.ред. код]

Екібастузька ТЕЦ

Економіка і промисловість[ред.ред. код]

  • Кількість екібастузців перевищила 142 тисячі осіб.
  • Середня заробітна плата за січень-березень 2008 року склала 52 249 тенге.
  • Бюджет міста на 2008 рік — 5 290,4 мільйона тенге.
  • Домінуючою галуззю економіки є промисловість. Обсяг промислового виробництва за січень-квітень 2008 року склав 33 358,4 мільйона тенге, індекс фізичного обсягу — 124,2 відсотка. Здобуто 17 166,7 тисяч тонн вугілля, вироблено 6,2607 млрд кВт·год електроенергії, вироблено 746 тонн мінеральної вати, 608 тонн ферросилікоалюмінію.
  • Наразі розробка вугілля ведеться трьома вугільними розрізами:
    • розрізом «Багатир», який входить в компанію «Багатир Аксес Комір», дочірню компанію Acces Industries;
    • розрізом «Східний», що входить в корпорацію «Євразійська енергетична корпорація»;
    • розрізом «Північний», який також є частиною «Багатир Аксес Комір».

Транспорт і зв'язок[ред.ред. код]

У місті функціонують сім АТС і 4 віддалених блоків, включених до мережі нового покоління NGN. Сільську зону Екібастуза обслуговують 11 АТС. Загальна місткість мережі телекомунікацій за станом на 1 травня 2008 р. склала понад 37 000 номерів, при цьому рівень цифровізації мережі досяг 65%. Щільність телефонізації у м. Екібастуз і сільській зоні становить 26 окремих телефонних апаратів на 100 жителів.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Казахстан Це незавершена стаття з географії Казахстану.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.