Елдред

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Елдред (англ. Ealdred; Aldred; †11 вересня 1069) — англійський релігійний діяч англосаксонського періоду, архієпископ Йоркський у 10601069 рр.

Єпископ Вустерський[ред.ред. код]

Про походження Елдреда нічого не відомо. У 1027 р. він став абатом Тевістоку, монастира у північно-західній Англії, а у 1044 р. був обраний єпископом Вустерським. У період правління Едуарда Сповідника Елдред домігся значного впливу при дворі і брав активну участь у внутрішній політиці королівства. Так, у 1046 р. Елдред очолив англосаксонські війська, що були послані для відраження загрози зі сторони Уельсу, а у 1050 р. він виступив посередником в питанні реставрації Свена, сина ерла Годвіна, наймогутнішого магната Англії. Приблизно у цей же час Елдред відвідав Рим за дорученням короля Едуарда.
У 1054 р. Ельдред був посланий до двору Генріха ІІ, імператора Священної Римської імперії та провів успішні переговори щодо пропуску через німецьку територію Едуарда Вигнанця, спадкоємця англійського престолу, який повертався з Угорщини додому. Після повернення до Англії, Елдреду були передані функції адміністратора герефордської та рамсберійської єпархій. У 1058 р. Елдред відвідав з прощею Єрусалим, ставши, таким чином, першим англійським єпископом, який побував у такій подорожі.

Архієпископ Йоркський[ред.ред. код]

У 1060 р. Елдред був обраний архієпископом Йоркським. Для підтвердження обрання він знову відправився до Риму, але через звинувачення у симонії та небажанні відмовитись від єпископства Вустерського, довго не міг отримати згоди папи Миколая ІІ. Та все ж, папа погодився на кандидатуру Елдреда.
У якості архієпископа Елдред проводив політику впорядкування релігійного життя своєї церковної провінції та кодифікації канонічного права. При ньому був складений «Закон нортумбрійських монахів», що став основою для регулювання правовідносин у монастирах Північної Англії. Елдред також суттєво підвищив престиж та збільшив повноваження архідиякона[1]. У адміністративній сфері архієпископ широко використовував континентальний досвід церковного управління. Наприклад, уперше в Англії з'явилась практика роздачі пребенд — невеличких земельних ділянок, що надавались клірикам для їх проживання та матеріального забеспечення виконання необхідних функцій[2]. Крім того Елдред намагався укріпити фінінсове положення йоркської єпархії, намагаючись підпорядкувати Йорку Ліндсі та Вустер, але неуспішно через позицію папи.
Елдред користувався значним авторитетом в Англії. Стіганд, архієпископ Кентерберійський виявився відлученим від церкви папою і, отже, Елдред виявився єдиним архієпископом Англійського королівства, що рукоположений згідно з канонами. Саме тому він, за свідченням Флоренса Вустерського, керував церемонією коронації Гарольда ІІ на поч. 1066 р. та помазав його на царство[3].

Нормандське завоювання[ред.ред. код]

Після нормандського вторгнення 1066 р. та загибелі короля Гарольда ІІ, Елдред перейшов на сторону Вільгельма Завойовника. Він присягнув йому на вірність та брав участь у коронації Вільгельма на Різдво 1066 р. у Вестмінстерському абатстві, а два роки потому коронував його дружину Матильду Фландрську. 11 вересня 1069 р. Елдред помер та був похований у Йоркському кафедральному соборі.

Виноски[ред.ред. код]

  1. Посада архідиякона у той час ще не отримала кінцевого оформлення та зі всіх англійських дієцезій існувала тільки в Йорці.
  2. Практика надання пребенд в англосаксонський період не набула розповсюдження. ЇЇ розквіт пов'язаний вже з англо-нормандською монархією.
  3. Пізніші хроністи, можливо у рамках нормандської пропаганди, заявляли, що Гарольд був коронований відлученим Сігандом.

Література[ред.ред. код]

  • Англосаксонська хроніка
  • История средних веков: От Карла Великого до Крестовых походов (768—1096). Сост. М. М. Станюкевич. — М., 2001.
  • Stenton, F. Anglo-Saxon England. — Oxford, 1973