Елеватор (зерносховище)

Елева́тор (англ. elevator - той, що підіймає) — Зерносховище, обладнане для підіймання, сушіння і зберігання великої (10 — 150 тис. т) кількості зерна. Розрізнюють такі види елеваторів:

заготівельні (лінійні) — приймають зерно від сільських господарств, місткість 15 — 100 тис. т;
виробничі — біля млинів, місткість 8 — 40, іноді понад 100 тис. т;
перевалочні (базисні та портові елеватори) — для тривалого зберігання та перевантаження з одного виду транспорту до іншого, будують на великих залізничних станціях і в портах, місткість 50 — 150 тис. т;
фондові (базисні) — для тривалого зберігання державного зернового резерву.

Елеватор є спорудою, що складається з кількох силосів — ємностей для зерна. Силос являє собою залізобетонну башту висотою 30-50 м з круглим (діаметром 6-10 м) або квадратним (3-4м) перерізом, або сталевий циліндр висотою до 30 м і діаметром до 20 м. Зерно з прийомни бункерів підіймають транспортерами нагору будівлі на надсилосний поверх, зважують, вичищають від домішок, висушують і по конвеєрах засипають його до силосів. Висипають зерно через воронки на дні силосу у підсилосному поверсі. Часто зерно в елеваторах дезинсекують. Температура зерна регулюється по всіх рівнях.

Будівництво елеваторів стало можливим після винаходу Дж. Дартом транспортеру для зерна з паровим приводом у м. Баффало (США) в 1842 р. Перший елеватор збудовано в м. Дулут (США) у 1845 р. Перші елеватори в Україні були збудовані в 1893 р. в Одесі та Миколаєві.

Найбільший у світі елеватор знаходився у м. Канзас-Сіті (США). Він мав висоту 64 м і складався зі 182 зерносховищ, з яких найбільші містили по 320 т зерна.