Електродвигун постійного струму

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Схема найпростішого колекторного електродвигуна постійного струму з двополюсним статором і з двополюсним ротором

Електродвигун постійного струмуелектрична машина постійного струму (електродвигун), що перетворює електричну енергію на механічну. Конструкція електродвигуна постійного струму така сама, як і генератора постійного струму. В електродвигуні явище електромагнітної індукції при взаємодії струму обмотки ротора (якоря) з основним магнітним полем зумовлює появу електромагнітного обертального моменту. Розрізняють е.п.с. з незалежним збудженням (наприклад, від генератора постійного струму) і зі збудженням залежним (самозбудженням). Потужність електродвигуна постійного струму — від часток вата до тисяч кіловат, ККД — від 0,02—0,03 до 0,93. Електродвигуни постійного струму дають змогу плавно і в широких межах регулювати частоту обертання, вдаючись до зміни струму в колі ротора за допомогою додаткового електричного опору, до зміни живильної напруги, а також до зміни магнітного потоку реостатом. Застосовують їх у промислових і транспортних електроприводах, пристроях автоматики, підйомних кранах, на прокатних станах тощо.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]