Електромагнітна катапульта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Електромагнітна катапульта для запуску з Місяця. Ескіз

Електромагні́тна катапу́льта - установка для прискорення об'єктів за допомогою електромагнітних сил. Для літальних апаратів є альтернативою реактивному двигуну.

Принцип дії електромагнітної катапульти заснований на прискоренні об'єкта , що рухається по направляючій, за допомогою магнітного поля. Швидкість об'єкта при сходженні з направляючої залежить від потужності магнітів і довжини направляючої. При використанні електромагнітної катапульти для подолання гравітації планет (наприклад , для виведення штучних супутників Землі і Місяця) довжина направляючої може досягати декількох кілометрів.

Кінцева швидкість об'єкта може бути розрахована за формулою:

    v = \sqrt { 2La }

Де L - довжина напрямних , a - прискорення, викликане магнітним полем.

Наприклад, для прискорення в 4g і довжини 100 км отримаємо швидкість в 2828 м/с.

Очевидно, що таким методом неможливо прискорювати пілотовані кораблі, так як при максимально допустимому для людини прискоренні, довжина напрямних для досягнення швидкостей міжпланетних перельотів буде занадто велика - біля сотень кілометрів. Теоретично, такі прискорювачі можна використовувати для розгону вантажів. У найближчому майбутньому можна думати лише про встановлення електромагнітних катапульт на супутниках планет або на планетах з розрідженою атмосферою (наприклад Марс)[1].

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]