Електронна спектроскопія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Електрóнна спе́ктроскопíя — аналітичний метод дослідження електронної структури атомів і молекул та її динаміки, розділ фізики, який вивчає розподіл інтенсивності потоку електронів в залежності від їхньої кінетичної енергії. Електронна спектроскопія поєднує низку експериментальних методів, які дозволяють отримувати спектри електронів для подальшого аналізу. Наприклад у фотоелектронній спектроскопії реєструють спектр фотоелектронів, що вилетіли із досліджуваного зразка під дією світла.

Метод зародився в Уппсальському університеті (Швеція), автором виступив Кай Сігбан, за що отримав в 1981 році Нобелівську премію. Значними центрами розвитку електронної спектроскопії є Москва, Єкатеринбург, Санкт-Петербург та Іжевськ.

Особливістю електронної спектроскопії є мала глибина аналізуючого шару, яка визначається середньою довжиною вільного пробігу електронів від одиниць і десятків атомних шарів для металів до сотень і тисяч шарів для напівпровідників та ізоляторів. Ці можливості методу роблять його незамінним у фізиці, хімії та матеріалознавстві при дослідженні електронної структури, хімічних зв'язків, процесів, які проходять на поверхні в мікроелектроніці, емісійній електроніці, оптиці та інших областях, де визначний вплив на властивості здійснює поверхня.

В Удмуртії метод електронної спектроскопії розвивається у Фізико-математичному інституті Уральського відділення РАН, УдДУ, ІжДТУ та використовується на підприємствах «Іжмаш», Іжевський механічний завод та Іжевський мотозавод. Іжевськ — провідний центр Росії по розробці та виготовленню електронних магнітних спектрометрів. Великі спеціалісти в області електронної спектроскопії, лауреати Державної премії СРСР та Удмуртії — доктор технічних наук Віктор Трапезников та доктор фізико-математичних наук Ірина Шабанова.

До електронної спектроскопії належать:

Джерела[ред.ред. код]

  • Зигбан К. и др. Поверхность. Физика, химия, механика;
  • Электронная спектроскопия. М., 1971;
  • Трапезников В. А., Шабанова И. Н. Рентгеноэлектронная спектроскопия сверхтонких поверхностных слоёв конденсированных систем. М., 1988.
  • Удмуртская республика: Энциклопедия / Гл. ред. В. В. Туганаев. — Ижевск: Удмуртия, 2000. — 800 с. — 20000 экз. — ISBN 5-7659-0732-6


Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.