Електрослабка взаємодія

Електрослабка взаємодія — тип фундаментальної взаємодії, що об'єднує в єдине ціле електромагнітну та слабку взаємодію. Теорія електрослабкої взаємодії була створена в кінці 1960-тих Шелдоном Лі Ґлешоу, Стівеном Вайнбергом та Абдусом Саламом, за що їм була присуджена Нобелівська премія за 1979. Учені сконструювали систему полів, які при малих енергіях описують розпадаються на електромагнітне поле і поля, що забезпечують слабку взаємодію, але при великих енергіях, вище певної енергії об'єднання, складають єдині поля, в яких електромагнітна і слабка взаємодія не розрізняються. Енергія об'єднання має порядок 100 ГеВ. Частинки такої енергії, мабуть, існували в перші долі секунди після Великого вибуху, коли температура Всесвіту перевищувала 10¹⁵ К.

Експериментальне підтвердження теорія електрослабкої взаємодії отримала завдяки відкриттю нейтральних струмів у ЦЕРНі в 1973 та міжнародним експериментам UA1 та UA2, які в 1983 році до відкриття калібрувальних Z i W бозонів.

Електрослабка взаємодія входить до Стандартної моделі.

Засади теорії

Теорія слабкої взаємодії виходить із існування чотирьох безмасових полів, частинками яких є W⁺, W⁰ та W^- бозони із слабким ізоспіном та B⁰ бозон із слабким гіперзарядом. Поля цих частинок утворюють SU(2)×U(1) групу. В Стандартній моделі ці частинки отримують маси за механізмом Гіггса, стаючи важкими калібрувальними бозонами та фотонами. Механізм Гіггса забезпечує спонтанне порушення симетрії й утворення нових полів, частинками яких є $W^\pm$, Z⁰ бозони й фотони. Частинки саме цих полів існують при енергіях, менших від енергії об'єднання.

Рекомендована література

• Бьёркен Дж. Д., Дрелл С. Д. Релятивистская квантовая теория. — М.: Наука, 1978. — 296+408 с.
• Зи Э. Квантовая теория поля в двух словах. — Ижевск: РХД, 2009. — 632 с.
• Ициксон К., Зюбер Ж.-Б. Квантовая теория поля. — М.: Мир, 1984. — 448+400 с.
• Пескин М., Шрёдер Д. Введение в квантовую теорию поля. — Ижевск: РХД, 2001. — 784 с.
• Райдер Л. Квантовая теория поля. — М.: Мир, 1987. — 512 с.