Електрошоковий пристрій
Електрошоковий пристрій (ЕШП) — один із видів зброї несмертельної дії поряд із газовою зброєю, пістолетами несмертельної дії, гумовими кийками, аерозолями сльозоточивої та подразнюючої дії.[1] У деяких країнах електрошокові пристрої призначені для самооборони та захисту від несанкціонованої дії та може застосовуватись у випадках, коли обставини не дозволяють застосовувати вогнепальну зброю.
При застосуванні пристрою мають місце сліпучий розряд і голосний тріск.[1] Робота пристрою ґрунтується на генеруванні електричних імпульсів, вихідні параметри яких відповідають вимогам державних стандартів України та нормам Міністерства охорони здоров'я України основними визначеними вимогами яких є параметри безпеки електрошокового пристрою електричними чинниками на прилади: із середньою потужністю дії; із напругою іскрового розряду на електродах; із сукупністю параметрів при ефективності дії та функціональним використанням: контактної дії (К), дистанційно-контактної дії.[1]
У законодавстві України існує законодавча невизначеність щодо застосування даного пристрою, а тому це певним чином обмежує його використання.[1] Електрошокові пристрої пройшли випробування[1] в підрозділах УМВС України на Південній залізниці, ГУМВС України у м. Києві, районних відділах УМВС України в Харківській області, батальйоні міліції(на той час) швидкого реагування «Беркут» у Харкові, райвідділах УДСО при УМВС України у Харківській області.[1]
Використання електрошокових пристроїв як зброї самооборони для громадян України не дозволено.[1]
Модифікації електрошокових пристроїв[ред. | ред. код]
Електрошокові пристрої випускають у двох базових конфігураціях: прямі і Г-подібні. Існують електрошокові пристрої у вигляді рукавички, що надягається на кисть руки, або валізки-«дипломата», в якій вмонтовано шокер.[1]
Ступені ураження електрошоковим пристроєм. Біофізична дія ЕШП на людину[ред. | ред. код]
Основний чинник, що обумовлює ступінь ураження, є сила струму, яка є пропорційною напрузі (U) і обернено пропорційною опору ланцюга (R).
Існує три критерії дії сили струму на людину:[1]
- пороговий (відчутний) — найменше значення струму, що викликає відчутні подразнення;
- пороговий невідпускаючий — значення струму, що викликає судомні скорочення м'язів, які не дають змоги ураженому звільнитися від джерела електроструму;
- пороговий фібриляційний — значення струму, що викликає фібриляцію серця (хаотичні й нерівномірні скорочення волокон серцевого м'яза, які повністю порушують його роботу.
На ефективність результату ураження значно впливає опірність тіла людини. Найбільший опір (3-20 кОм) припадає на верхній шар шкіри (0,2 мм), що складається з мертвих ороговілих клітин, тоді як опір у спинномозковій рідині становить 0,5-0,6 Ом.[1] Загальний опір тіла за рахунок опору верхнього шару шкіри великий, але як тільки цей шар ушкоджується, його значення різко знижується. Тривалість дії струму істотно впливає на результат ураження, оскільки з часом різко знижується опірність щкіри людини. Зростає ймовірність ураження серця та інших негативних наслідків.[1] Найнебезпечнішим є проходження струму через серце, легені й головний мозок.[1] При застосуванні електрошокерів в зонах ділянок голови, обличчя, шиї, пахвової області, нервових вузлів і статевих органів можуть виникнути дуже серйозні травми (втрата слуху, зору, тривалий параліч).[1]
Ступінь ураження залежить також від характеру й частоти струму. Найнебезпечніший змінний струм із частотою 20–1000 Гц.[1] Змінний струм небезпечніший від постійного при напрузі до 300 В.[1]
Дія на людину пов'язана не лише з болем від ураження електричним струмом. Накопичена в електрошоковому пристрої енергія, при контакті дуги зі шкірою перетворюється на змінну електричну напругу із спеціально розрахованою частотою, що змушує м'язи в зоні контакту скорочуватися надзвичайно швидко. Така надактивність м'язів призводить до блискавичного розкладання цукру в крові, що надходить до м'язів.[1] М'язи в зоні контакту на якийсь час втрачають працездатність.[2] Паралельно імпульси блокують діяльність нервових волокон, якими керує мозок. Як наслідок, стається місцевий параліч[3], який, залежно від різних умов, відбувається швидше або повільніше.
Вагому роль відіграє вага тіла людини — важчу особу уразити важче. Кількість одягу має теж певну роль — шкіряна куртка з кількома шарами одягу є непоганим бар'єром, на відміну від шуби чи бавовняної футболки.[1]
Застосування даного типу зброї при контакті передбачає забезпечення миттєвої втрати свідомості на період від 1 до 20–30 хв.[1]
Використання електрошокових пристроїв у приміщеннях з вибухонебезпечними та легкозаймистими речовинами заборонено.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф Іванілова Н. А., Шевчук М. А. Елекрошоковий пристрій: особливості використання // Державний науково-дослідний інститут МВС України. Сучасна спеціальна техніка № 2 (17), 2009
- ↑ Інструкція про порядок застосування електрошокового пристрою: наказ МВС України від 13.02.1998 року № 101
- ↑ Слюсар, В. (2003). Новое в несмертельных арсеналах. Нетрадиционные средства поражения (PDF). Электроника: наука, технология, бизнес. – 2003. — № 2. с. С. 60 — 66. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2018. Процитовано 5 квітня 2020.
{{cite web}}:|pages=має зайвий текст (довідка)
|
Це незавершена стаття про зброю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |