Елена Аная

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Елена Аная
Elena Anaya.jpg
Ім’я при народженні Elena Anaya
Народження 17 липня 1975(1975-07-17) (38 років)
Паленсія, Іспанія
Громадянство Іспанія Іспанія
Роки діяльності 1995 — по сьогодні
Сторінка в інтернеті www.elenaanaya.com

Еле́на Ана́я (ісп. Elena Anaya ); народилася 17 липня 1975 року в Паленсії, Іспанія — іспанська актриса.

Біографія[ред.ред. код]

Ранні роки[ред.ред. код]

Батьки Елени та її трьох старших братів і сестри розлучилися, коли дівчинка була ще маленькою. Вона переживала розлучення батьків. Елена ніколи не виявляла особливого інтересу до навчання, натомість мала безліч хобі — вона захоплювалася карате, підводним плаванням, походами в гори, обожнювала різні пригоди і заняття творчістю, намагалася не пропускати жодного концерту своєї улюбленої групи Mecano. Крім того, з самого раннього віку Елена мріяла стати актрисою.

Початок акторської кар'єри[ред.ред. код]

Після першої ролі в короткометражці «Adios Naboelk» в 1995 року Елена вирішила кинути школу в Кадісі і спробувати здати іспити в Королівську школу драматичного мистецтва Мадрида (RESAD). Щоб підготуватися до них, Аная вступила на курси, які вів відомий іспанський актор Мануель Морон. Лише друга спроба вступу виявилася успішною, і в 1996 році Аная стала студенткою одного з престижних акторських європейських вузів. Там дівчину помітили і почали запрошувати зніматися в кіно: першою роботою Елени на великому екрані стала роль в драмі режисера Альфонсо Унгріа «Африка», де вона зіграла одну з головних героїнь — дівчину на ім'я Африка.

Живучи в Мадриді в гуртожитку, Аная у вільний від навчання час брала участь у різних кастингах, та незабаром її знову запросили в кіно. Зйомки в комедії режисера Фернандо Леона де Араноа «Сім'я» коштували актрисі студентського квитка: за пропуски занять її виключили з RESAD. Однак, розуміючи, як важливо здобути освіту, щоб домогтися успіху в професії, Елена продовжила навчання в школі акторської майстерності Хуана Карлоса Кораззи паралельно з цим відвідуючи семінари Аугусто Фернандеса і Фернандо Пьернаса. В цей же час Елена розпочала грати в театральних постановках та продовжувала зніматися в кіно — у фільмах «Чорні сльози», «Стерті сліди» та інших.

Перші успіхи[ред.ред. код]

Елена Аная в фільмі «Люсія і секс»

У 2000 році режисер Хуліо Медем запропонував Елені знятися в його еротичній драмі «Люсія і секс». Роль молодої няні Белен в цій картині принесла актрисі популярність як на батьківщині, так і за кордоном. Поєднання в характері її героїні невинності і провокаційної привабливості звернули на себе увагу глядачів і критиків. Стрічка «Люсія і секс» стала володаркою двох іспанських національних премій «Гойя» та дев'яти номінацій на неї. У категорії «Найкраща виконавиця ролі другого плану» на премію була номінована і Елена Аная. За цю роботу актриса також була удостоєна нагороди Союзу іспанських акторів.

В тому ж 2001 році в комедії режисера Агустіна Діаса Янес «Немає звісток від бога» з Вікторією Абріль та Пенелопою Крус у головних ролях Аная зіграла касира в супермаркеті. Картина стала одиннадцятикратним номінантом на «Гойю».

Наступна робота Елени — роль Анхели, колишньої подруги одного з головних героїв картини, Марко, якого виконав Даріо Грандінетті, в оскароносній драмі метра іспанського кінематографа Педро Альмодовара «Поговори з нею». Картина хоч і не принесла актрисі ніяких призів, але стала одним з ключових моментів в її професійній діяльності, адже участь у фільмі, який багатьма був визнаний найкращою стрічкою десятиліття і найвдалішим творінням Альмодовара, саме по собі величезний успіх.

У наступні кілька років актрису можна було побачити в драмі «Злоба», мелодрамі «Блакитна кімната», комедійному бойовику «Два крутих придурка» і зворушливій короткометражці «Ана і Мануель»

Зірковий етап[ред.ред. код]

У 2004 році на екрани вийшов містичний бойовик Стівена Соммерса «Ван Хелсінг», що став голлівудським дебютом Елени Аная. В інтернаціональному блокбастері іспанка зіграла Аліро — одну з трьох вампірш, обраних графом Дракулою собі за наречену.

Після цього пішли ролі в кримінальній комедії «Дохла риба», екранізації історичних романів Артуро Переса-Реверте «Капітан Алатрісте» з Вігго Мортенсеном в головній ролі, мелодрамі «У країні жінок», трилері «Крихкість». У 2006 році Аная була номінована на Барселонську кінопремію в категорії «Найкраща актриса» за фільм «Крихкість» в зйомках якого вона брала участь разом з Калістою Флокхарт, Річардом Роксбургом та Ясмін Мерфі.

У 2006 році Аная знялася в кліпі на пісню Джастіна Тімберлейка «Sexy Back».

Елена Аная (ліворуч) в фільмі «Кімната в Римі»

У другій половині 2000-х років Елена зіграла кохану Мігеля Сервантеса і Вільяма Шекспіра Леонор в історичній фантазії «Мігель і Вільям», одну з чотирьох подружок-месниць в пародійному бойовику «Сестри по крові», знялася в невеликих ролях у заснованому на реальних подіях фільмі «Дика грація» з Джуліанною Мур у головній ролі, у кримінальній біографічній драмі «Ворог держави № 1» з Венсаном Касселем, що зіграв роль легендарного французького грабіжника Жака Меріна та інших стрічках.

Елена Аная в фільмі «Шкіра, в якій я живу»

Крім того, голосом акторки говорить принцеса Селенія в іспаномовному варіанті озвучення мульфільму «Артур і мініпути».

У 2009 році Елена Аная зіграла головну героїню в детективному трилері «Йерро» За роль Марії, молодої жінки, яка втратила у морській подорожі сина, Аная була удостоєна призу Тижня режисерів в категорії «Найкраща актриса» на португальському фестивалі фантастичного кіно Fantasporto і була визнана найкращою виконавицею головної ролі на каталонському МКФ у Сітджесі.

Одна з останніх робіт Елени — головна роль в гучній мелодрамі 2010 року «Кімната в Римі» режисера Хуліо Медема, рімейка картини «У ліжку» чилійського режисера Матіаса Бізе, яка вийшла п'ятьма роками раніше.

У 2011 році очікується вихід фільму «Шкіра, в якій я живу» іспанського режисера Педро Альмодовара за книгою «Тарантул» Тьєррі Жонке, де напарником Елени буде відомий іспанський актор Антоніо Бандерас.

Особисте життя[ред.ред. код]

Актриса живе в Мадриді, вона як і раніше любить активний відпочинок, віддаючи перевагу дайвінгу.

Разом з тим вона не відмовляє собі і в традиційній для Іспанії післяобідньої сієсти, а їсти любить в японських ресторанах. В Елени Аная є фобія — вона боїться голубів, яких дуже багато проживає на мадридських вулицях. Актриса називає їх «літаючими пацюками» вважаючи, що вони є поширювачами різних захворювань.

Фільмографія[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]