Елефантина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 24°05′30″ пн. ш. 32°53′00″ сх. д. / 24.09167° пн. ш. 32.88333° сх. д. / 24.09167; 32.88333

Острів Елефантина в районі нілометру

Елефанти́на (давньоєгипет. Абу, грец. Ἐλεφαντίνη; сучасна назва від елефант «слон»; араб. إلفنتين‎) — острів з однойменним стародавнім містом на Нілі, відомий за цінними археологічними знахідками.

Елефантина розташована неподалік від перших нільських порогів, нижче за течією. Довжина острову з півночі на південь — 1200 м, із заходу на схід у найширшому місці — близько 400 м. Нині острів перебуває в межах сучасного міста Асуана.

Значення для давніх єгиптян[ред.ред. код]

Елефантина містилась у прикордонні Єгипту Стародавнього та Нубії. Острів служив чудовим прихистком для міста, водночас виконуючи роль природного перевалочного пункту для річкових торговельних експедицій.

Місто, що розташовувалось на південно-східному окраї острову, було столицею I-го ному Верхнього Єгипту. Його назва походить від давньоєгипетського слова 3bw (абу), що означає одночасно і слона, і слонячу кістку.

Елефантина вважалась священним місцем Хнума, бога-деміурга з баранячою головою, що управляв водами Нілу, які витікали, за віруваннями давніх єгиптян, із печер, розташованих під островом. Його вшановували у цих місцях як головного у тріаді, що включала, крім Хнума, також його дружину Сатіс (Сатет) та їхю дочку Анукіс (Анукет).

Будівлі[ред.ред. код]

Нілометр на острові Елефантина

Найдавніші фрагменти храму Хнума датуються добою Середнього царства. На найпівденнішій кінцівці острову виявлені руїни пізнішого храму, зведеного Нектанебом II (XXX династія).

У ході розкопок, що здійснювалися на Елефантині Німецьким археологічним інститутом, було виявлено чимало цікавих артефактів, в тому числі мумія священного барана Хнума, що експонується нині у місцевому музеї, розташованому на острові. Тут же можна побачити експонати, що датуються додинастичним періодом, знайдені також на острові. Також знахідки з Елефантини потрапили до інших музеїв, зокрема Нубійського в Асуані.

Найдавнішою спорудою, що збереглася дотепер, на Елефантині вважається храм Сатет, етапи будівництва якого можна простежити аж до періоду, що безпосередньо передував часу I династії. До числа найдавніших пам'яток також відносяться ступіньчаста піраміда з гранітних блоків (III династія) та маленьке капище Середнього царства, присвячене святому Хекаїбу, номарху Елефантини доби VI династії. Збереглися також залишки міських мурів періоду I династії та ділянки житлових кварталів міста різних епох.

На час правління Тутмоса III припадають фрагменти так званого календаря з Елефантини. Тут міститься й один з найдавніших нілометрів Єгипту, що реконструювався востаннє ще римлянами, а використовувався аж до кінця XIX століття. Дев'яносто східців, що ведуть униз до річки пронумеровані арабськими й римськими цифрами, а також єгипетськими числовими ієрогліфами.

Ще на початку XIX-го столітті острів прикрашали храми Тутмоса III та Аменхотепа III, відносно неушкоджені до того часу. Однак у 1822 році за наказом турецького уряду їх було зруйновано, а потому й розграблено османськими губернаторами.

Елефантинські манускрипти[ред.ред. код]

Результатом розкопок початку XX століття стала знахідка так званих Елефантинських манускриптів — численних правових документів і листів, писаних по-арамейськи.

Зі змісту цих папірусів стало відомо, що на Елефантині за персів містилась юдейська колонія. Юдеї тут мали власний храм, у якому разом з Яхве вшановували богинь Анат і Бетель. Члени юдейської громади Елефантини вели активну переписку як з Єрусалимом, так і з правителями Юдеї та Самарії. Ця колонія була заснована як поселення юдейських солдатів, імовірно, близько 650-го року до н. е. у часи правління юдейського царя Манассії, щоб підтримати фараона Псаметтиха I у його нубійському поході. Елефантинські манускрипти охоплюють період від 495 до 399 року до нашої ери.

Джерела і посилання[ред.ред. код]