Ельблонзький повіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ельблонзький повіт
Powiat elbląski
Повіт на мапі воєводства
Герб Прапор
Країна Польща Польща
Воєводство Вармінсько-Мазурське
Адміністративний центр Ельблонг
Населення: 56 400 (2008[1])
Площа: 1415,58
Густота: 40
Урбанізація: 29,77 %
Номери автомобілів: NEB
TERYT: 6.28.35.04.00.0 Код ISO:
Адмніністративний поділ
гміни міські -
місько-сільські 3
сільські 6
Адміністрація
Староста: Sławomir Jezierski (2006)
Адреса: ul. Saperów 14a
82-300 Elbląg
Мапа
Мапа

Ельблонзький повіт (пол. powiat elbląski) — один з 19 земських повітів Вармінсько-Мазурського воєводства Польщі. Утворений 1 січня 1999 року в результаті адміністративної реформи.

Загальні дані[ред. | ред. код]

Повіт знаходиться у західній частині воєводства. Адміністративний центр — місто Ельблонг (має статус міста на правах повіту, до складу повіту не входить). Станом на 1.01.2008 населення становить 56 400 осіб, площа 1415,58 км².

Історія повіту[ред. | ред. код]

Перенесена в Ґодково відновлена церква Покрова Богородиці, фото 2018 р.
Перенесена в Ґодково відновлена церква Покрова Богородиці, фото 2018 р.

До 1945 р. найпівнічніший тріфт (Trift – ділянка) великого польдера на заході від Ельблонга – Ellerwalda (вільхового лісу) – Ellerwald V Trift (Józefowo) носила назву "Kozakentrift" – Козацький[2].

У с. Сокольник під час Першої світової війни тут перебували полонені з Російської армії, що працювали під наглядом вахмана у місцевих селян. Вони мали кошари поблизу господарства Б. Доннера, що знаходився в яру річки Дони. У с. Сковрони після вересня 1939 р. було розміщено полонених з польського війська (в тому числі, імовірно, українців), які працювали на багатих бауерів. Для них збудували провізоричні бараки. Восени 1940 р. вони були замінені на французьких полонених. В січні 1945 р. за село йшли бої між Червоною армією та вермахтом. Радянські танки прийшли з боку с. Марково[3].

На терени повіту були депортовані 1197 українців з українських етнічних територій у 1947 році (т. з. акція «Вісла»).[4] Ельблонзький повіт був найзаселенішим українцями в післявоєнному Гданському воєводстві. Селами повіту, де було розміщено депортованих українців є Шимбори, Божиново, Кшевськ, Жулвінець, Журавець, Озеро, Дружно, Єґловник, Новоткі, Новаково, Годково та ін. На території повіту досі існує українська громада[3].

Повіт входить до складу Ельблонзького деканату Української греко-католицької церкви з парафіями в Ельблонгу, Пасленку та Годково. Українські поховання наявні на цвинтарях в Озері та Звєжні[3].

Демографія[ред. | ред. код]

Демографічні дані повіту станом на 30.06.2005:

Всього Жінки Чоловіки
  осіб % осіб % осіб %
Повіт 56 434 100 28 415 50,4 28 019 49,6
Міста 16 808 100 8717 51,9 8091 48,1
Села 39 626 100 19 698 49,7 19 928 50,3

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
  2. Słodownik L. Dawne wsie Pasłęckie i Elbląskie Stowarzyszenie „Zicherka”. – Elbląg. – 2021 – 764 s.
  3. а б в Парнікоза, Іван. Ельблонзький повіт. Прадідівська слава. Українські пам’ятки. Микола Жарких. Процитовано 05.11.2022.
  4. Акція «Вісла». Документи / упор. Євген Місило. — Львів; Нью-Йорк: Наукове товариство ім. Т. Шевченка, 1997. — ISBN 5-7707-8504-7. — С. 483.