Ель Греко
| Ель Греко | |
«Портрет старого» (Автопортрет Ель Греко), бл. 1595—1600, олія на полотні |
|
| Ім'я при народженні | Доменікос Теотокопулос |
|---|---|
| Дата народження | 1541 |
| Дата смерті | 1614 |
| Національність | |
| Навчання | маньєризм |
| Вплив | Тіціан |
Ель Гре́ко (El Greco), справжнє ім'я Доменікос Теотокопулос (грец. Δομήνικος Θεοτοκόπουλος, *1541 — †7 квітня 1614) — іспанський художник грецького походження. Один із представників Критської школи.
Походження і навчання [ред.]
Народився на Кіпрі. Збереглися дані про гороскоп Ель Греко, за яким він Рак. Отже він народився між 21 червня і 21 липня. Родина була досить заможна. Батько Георгіос Теотокопулос був збирачем податків. Імовірно, родина належала до католицтва. Доменіко мав брата, що доживав віку з ним в Іспанії.
Ікони [ред.]
Перші витвори мистецтва, що побачив хлопець, — це ікони. Свідчення про навчання в іконописця потребують уточнень, але впливи іконописних схем православ'я мають деякі твори Доменіко Теотокопулоса. Особливо це помітно у церковному образі «Мадонна милосердя» (1605, Іллєскас, шпиталь де ла Карідад). Православному досить побачити цей твір, щоб одразу пригадати ікону «Покров Богородиці». Але впливи католицьких схем значно більші і композиція Ель Греко набагато ближче до церковних образів і схем католицтва (П'єро делла Франческа — «Мадонна дель Парто»,« Мадонна милосердя » Доменіко Гірляндайо та інші).
Автопортрети [ред.]
З документів відомо, що Доменікос писав автопортрети. Патрон Ель Греко у Римі Джуліо Кловіо писав у листопаді 1570 р.: «У Рим щойно приїхав молодий кандієць, учень Тіціана, якого слід вважати (за моєю думкою) одним з найкращих майстрів живопису. Серед своїх творів він намалював свій автопортрет, що вразив майстерністю всіх художників Риму».
Маємо ще один документ про існування другого автопортрету. У посмертному описі майна художника, що успадкував син Хорхе Теотокопулос віднайдено: «Портрет мого батька в рамі з оздобленням». Отже, автопортрети Ель Греко існували, завданням дослідників є або знайти їх, або знайти відомості про їх втрату.
Італійський період [ред.]
Острів Крит, де народився Доменіко, в ті часи належав Венеціанській республіці. Не дивно, що молодий Ель Греко у пошуках долі перебрався у столицю Адріатики. Якщо правда, що він учень Тіціана, то перебував у Венеції. В його творах відчувається вплив творів генія Тіціана, а деякі картини справжні варіації творів великого венеціанця («Каяття Марії Магдалини», Музей образотворчих мистецтв (Будапешт)).
Ще більший вплив на художню особистість Ель Греко мали твори іншого генія з Венеції — Якопо Тінторетто (1518-1594). Відомостей про навчання у майстерні в Тінторетто наразі не маємо. Навчатися Доменіко міг на творах Тінторетто і самотужки, бо їх було вдосталь у церквах і братствах Венеції.
Ель Греко в Римі [ред.]
За записами Джуліо Кловіо, земляка Ель Греко, можна досить точно взначити, коли він переїхав до Риму — у жовтні-листопаді 1570 року. Отже, у Венеції він не втримався. Кловіо дав рекомендацію до кардинала Алессандро Фарнезе, документ зберігся. Доменікос досить швидко отримав у Римі покровителів з родин Орсіні та Фарнезе. З високоосвітченим Фульвіо Орсіні Ель Греко зійшовся найближче. Так, особиста бібліотека Фульвіо нараховувала близько 1 600 томів і пізніше стала надбанням Ватикану. Полюбляв книжки і Ель Греко. Підстави для наближення були ще й тому, що Фульвіо колекціонував картини.
Римський період митця досить плідний і за власними творами, і за знайомством із життям і творами митців Риму. Написав Доменікос і портрет Джуліо Кловіо (1572, музей Каподімонте, Неаполь).
У подальших творах є невеликий вплив і образів Мікеланджело, особливо скульптури («Покладання Христа у гроб» 1555 р. Мікеланджело і «Бог отець з мертвим тілом Христа (Свята Тріця)» Ель Греко, Прадо, Мадрид). Проте він давно набув індивідуальності і так переробляє чужі композиційні схеми, що їх здатні впізнати лише справжні фахівці.
Проблема світла в картині [ред.]
Ель Греко з тих, хто довго й успішно розв'язував проблему світла в картинах. Ще на візантійських іконах він бачив людей, осяяних надреальним божественим світлом («Преображення господнє» так вразило свідків, що ті попадали на землю. Їх і досі так малюють на православних іконах).
У творчому доробку майстра є побутова картина, де проблема штучного освітлення головна у творі. Це «Хлопчик, що роздмухує вогонь свічки» (Каподімонте, Неаполь). Загадкою лишається полотно «Іспанське прислів'я», бо і воно вирішено у штучному освітленні.
Ще загадковіші його численні релігійні твори, де світло і справді йде як від самого Бога («Христос з св. Йосипом, земним батьком», всі «Поклоніння волхвів», усі варіанти «Благовіщення», усі образи «Христа в Гефсиманському саду» та інші).
Життя в Іспанії [ред.]
Ель Греко не втримався і у Римі. Великі будівельні роботи розпочалися в Іспанії. Про них багато говорили у Римі. У пошуках багатих замовників в Іспанії і нових просторів для творчості Доменікос переїздить до Мадриду. Стати придворним живописцем короля Філіпа II Ель Греко не зміг, а тому оселився у Толедо.
-
«Преображення Господне», Новгород, XV ст.)
Родина [ред.]
Це був єдиний син Ель Греко — Хорхе Теотокопулос. Причини неможливості шлюбу з жінкою невідомі (можливе невельможне походження чи те, що Ель Греко залишався іноземцем без знання іспанської мови). Все це припущення. Зберігся утаємничений портрет жінки з хутровою накидкою. Можливо, це Єроніма (1577, Глазго, Поллок-хаус). Хлопчисько зі смолоскипом на полотні Похорон графа Оргаса (1587, церква Сан-Тома, Толедо), імовірно є зображенням сина Хорхе.
Є й інший портрет, на якому зображений дорослий Хорхе з палітрою і пензлями в руках.
Есполіо (Роздягання Христа перед стратою) 1579 р. [ред.]
Христа притягли на Голгофу та ще й примусили на собі нести важкий хрест. Натовп зібрався подивитися на того, кого щойно хотів бачити царем Іудеї, а тепер готували стратити як злочинця. Кат вже зачепив край одягу Христа. Ремісник-тесляр готує хрест для страти і ні на кого не дивиться. Як загіпнотизовані на хрест і тесляра дивляться три Марії. Страта от-от почнеться, але жах вже́ панує в людських серцях.
Неможливо відшукати іконографічні витоки твору. Неможливо знайти подібні композиційні схеми. Лише віддалено щось нагадує ікони великих і безіменних майстрів Візантії. Проте деякі деталі значно вдірізняються від іконописної традиції зниклої на той час імперії.
Особиста бібліотека Ель Греко [ред.]
Зберігся опис особистої бібліотеки Ель Греко, де поряд з книгами з архітектури, грецькими класиками і італійськими поетами (Петрарка, Аріосто, Тассо) — знаходяться і теологічні праці. Серед останніх — «Про небесну ієрархію» псевдо-Діонісія Ареопагіта, твори якого, написані в другій половині 5 століття, зіграли величезну роль в історії релігійно-філософської думки. Ясно, що ареопагітика надихала майстра. Це був не тільки художник, але й мислитель-містик, у полотнах якого з космічним простором і потойбічним світлом, з екстатичними персонажами і святими фанатиками, втілена ідея вічного католицтва.
Ель Греко і маньєризм [ред.]
Ель Греко — художник доби маньєризму. Його релігійні картини мають відчутний вплив маньєристів Риму («Страта св. Маврікія», 1582, «Благовіщення», 1696, «Вигнання торгашів з храму», «Коронація Діви Марії»). Але талановитий митець раз у раз перетинав вузькі кордони маньєризму і наповнював полотна такими деталями, композиційними схемами та особистими знахідками, що про його маньєризм забувають. Геній Ель Греко виходить на перший план і бере у полон.
-
Краевид Толедо. 1604—1614. Музей Метрополітен, Нью-Йорк]]
Уславлений і улюблений Толедо [ред.]
Ель Греко зрідка малював краєвиди міста.Завжди це тільки Толедо .Він багато читав і розглядав мапи різних міст .У часи життя Ель Греко мапи мали поширення і він мав змогу їх бачити (мапа Мілану бл. 1572 р.,картографи Георг Браун і Хогенбург ).Але як відрізняється "Краєвид та мапа міста Толедо" Ель Греко (1610-14)від технічної мапи Брауна і Хогенбурга .
Про "Краєвид Толедо в грозу" Ель Греко вже існує бібліотека .До нього зверталися і звертатимуться століттями .Це несподіванка в творчості майстра і шедевр ,яких одиниці у світі .
Портрети Ель Греко [ред.]
Маньєрист Ель Греко ставав суворим і непідкупно правдивим у портретах, як корифеї Антоніс Мор (бл.1520-1577 ) або Тиціан (бл. 1485-1576). Аби написати вдалий портрет, йому неважливо було добре знати модель.
Постійне виживання серед чужих, недоброзичливих і небезпечних людей навчило його розпізнавати особи портретованих. Тому його портрети такі різні, такі психологічно насичені, і таки майстерні.
Підстаркуватим і сумним постав Кловіо(грек на чужині) на його портреті 1572 р. Портрету притаманне жанрове забарвлення - Кловіо демонструє власно створені до книги мініатюри, які вважали шедевром майстра.
Міць католицизму і небезпечна непохитність переконань бьють з портрету інквізитора Ніньо де Гевара, що підписував вироки на спалення єретиків Толедо.
Приязнь і захоплення розумом і даром поета - свідки портрета ченця Хортенсіо Паравісіно .
Портретів пензля Ель Греко багато. Вони справляли неабияке враження і на портретованих, і на сучасників, і на художників, що постійно їх копіювали. Досі сперечаються-копія чи орігінал портрет поета Алонсо Ерсілья і Суньїга . Та важливо, що портрет зберігся і зберіг частку генію Ель Греко (Ермітаж, Петербург ).
-
Портрет Паравісіно, бл. 1609. Бостон
Смерть [ред.]
Ель Греко помер у Толедо 7 квітня 1614 року. Надгробок з порфіру і прах щезли (відомі лише по літературі, були та зникли). Зруйновано й будинок в Толедо, де жив художник. Митця забули на три століття.
Гучна посмертна слава у 20 столітті [ред.]
Мало хто мав таку гучну і потужну посмертну славу в 20 столітті, як Ель Греко. Кожне відкриття документа про нього чи нового оригіналу ставало сенсацією. Але тихим та релігійним творам Ель Греко не заважає марнота марнот цього світу. Як не заважає і захоплення перед портретами його пензля мільонів глядачів в музеях світу. Адже вони давно і напостійно увійшли у вічність.
Про твори Ель Греко видано багато книжок і альбомів. І ще більше їх надрукують. Є багато листівок і репродукцій. В Толедо створено музей митця в одному з палаців тої доби, бо дім майстра не зберегли.
Про Ель Греко знято художні фільми :
- У США «Ель Греко» з Мелом Фаррелом у головній ролі.
- У 1966 р.«Ель Греко» режисер Лучано Сальс.
- У 2007 - режисер Янніс Смарагдіс.
У 21 столітті славу Ель Греко множить інтернет.
Будинок-музей Ель Греко в Толедо [ред.]
У 1585 році художник арендував будинок маркіза де Віллєни, де і мешкав майже все життя. Це був комплекс досить старих будівель, яки здавали усім охочім. Майстер займав 24 кімнати, де розмістив вітальні, їдальню, власну бібліотеку і майстерню.Ель Греко переніс в свою оселю звичку слухати музик під час обіду, як це робили в Венеції 16 століття. Аскетичним в побуті і надто релігійним іспанцям це було неприйнятним і незрозумілим звичаем чужинця. Художник добре розумів підозріле відношення оточення і жив приховано, досить відокремлено. Але в майстерню допускав клієнтів-замовників, небагатьох приятелів і колег-митців.Серед візитерів Ель Греко був і художник Франсіско Пачеко, майбутнй вчитель Веласкеса. Пачеко, що розділяв усі забобони іспанців, багато чого не зрозумів під час візиту, але малював портрет Ель Греко, що був втрачений. Пізніше були зруйновані і приміщення, де мешкав Ель Греко.
Сучасний Будинок-музей Ель Греко - це реставрована садиба герцогині Архона, що лише нагадує колишній будинок де Віллєна і розташований в іншому місті. Наявність автентичних речей і меблів доби 16 століття, уламки мармурових скульптур і картини лише відтворюють атмосферу зниклої оселі художника.
Підтвердженням трохи надмірної посмертної слави художника стала побудова у 1929 р. в місті Лос-Анжелес копії сучасного будинка-музея Ель Греко, так звані «Апартаменти Ель Греко» ( англ. El Greco Apartments ). Цей будинок має 12 квартир і первісно використовувався як невеликий готель. Дешевий і провінційний потяг до усього більш-менш уславленого спонукав надати навіть цьому будинку-копії статусу архітектурної пам'ятки у 1980 році.
Галерея [ред.]
-
Іоанн Євангеліст. Музей Прадо, Мадрид
-
Христос на хресті. бл. 1577. Приватна колекція
-
Апостоли Петро та Павло. Ермітаж
-
Христос Пантократор. бл. 1600. Національна галерея Шотландії, Великобританія
-
(Гетсиманський сад) або Моління про чашу (Ель Греко)
Країни, де зберігають твори Ель Греко [ред.]
- Велика Британія
- Голландія
- Греція
- Данія
- Італія
- Іспанія
- Німеччина
- Польщя
- Росія
- Румунія
- Угорщина
- Франція
- США
- Чехія
- Польща[1]
Джерела [ред.]
- David Davies, El Greco, Phaidon, Lausanne, 1976 (en).
- Каптерева Т.П."Искусство Испании.Очерки.М,"Искусство",1989,(рос).
- Фейнберг Л.Г.Гренберг Ю.И."Секреты живописи старых мастеров,М."Изобразительное искусство",1989,(рос).
- "Памятники культуры.Новые токрытия.М."Наука ",1976 ,(рос).
- Данилова И.Е."Итальянская монументальная живопись",М ."Искусство" ,1970 ,(рос.)
- Киплик Д. И."Техника живописи старых мастеров ,М-Л,"Искусство" ,1950 (рос).
Див. також [ред.]
Посилання [ред.]
- El Greco - The Complete Works at the El Greco Foundation
- Tour: El Greco (Spanish, 1541–1614) at the National Gallery of Art
- El Greco (c.1541 - 1614) at Olga's Gallery
Примітки [ред.]
- ↑ «El Greco». Muzeum Diecezjalne w Siedlcach. Процитовано 22.05.2013.
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Ель Греко |
