Ель Греко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ель Греко
El greco.JPG
«Портрет старого» (Автопортрет Ель Греко), бл. 1595—1600, олія на полотні
Ім'я при народженні Доменікос Теотокопулос
Дата народження 1541
Дата смерті 1614
Національність Греція Греція
Навчання маньєризм
Вплив Тіціан

Ель Гре́ко (El Greco), справжнє ім'я Доменікос Теотокопулос (грец. Δομήνικος Θεοτοκόπουλος, *1541 — †7 квітня 1614)  — іспанський художник грецького походження. Один із представників Критської школи.

Зміст

Походження і навчання [ред.]

Народився на Кіпрі. Збереглися дані про гороскоп Ель Греко, за яким він Рак. Отже він народився між 21 червня і 21 липня. Родина була досить заможна. Батько Георгіос Теотокопулос був збирачем податків. Імовірно, родина належала до католицтва. Доменіко мав брата, що доживав віку з ним в Іспанії.

Ікони [ред.]

Мадонна милосердя

Перші витвори мистецтва, що побачив хлопець, — це ікони. Свідчення про навчання в іконописця потребують уточнень, але впливи іконописних схем православ'я мають деякі твори Доменіко Теотокопулоса. Особливо це помітно у церковному образі «Мадонна милосердя» (1605, Іллєскас, шпиталь де ла Карідад). Православному досить побачити цей твір, щоб одразу пригадати ікону «Покров Богородиці». Але впливи католицьких схем значно більші і композиція Ель Греко набагато ближче до церковних образів і схем католицтва (П'єро делла Франческа — «Мадонна дель Парто»,« Мадонна милосердя » Доменіко Гірляндайо та інші).

Автопортрети [ред.]

З документів відомо, що Доменікос писав автопортрети. Патрон Ель Греко у Римі Джуліо Кловіо писав у листопаді 1570 р.: «У Рим щойно приїхав молодий кандієць, учень Тіціана, якого слід вважати (за моєю думкою) одним з найкращих майстрів живопису. Серед своїх творів він намалював свій автопортрет, що вразив майстерністю всіх художників Риму».

Маємо ще один документ про існування другого автопортрету. У посмертному описі майна художника, що успадкував син Хорхе Теотокопулос віднайдено: «Портрет мого батька в рамі з оздобленням». Отже, автопортрети Ель Греко існували, завданням дослідників є або знайти їх, або знайти відомості про їх втрату.

Італійський період [ред.]

Острів Крит, де народився Доменіко, в ті часи належав Венеціанській республіці. Не дивно, що молодий Ель Греко у пошуках долі перебрався у столицю Адріатики. Якщо правда, що він учень Тіціана, то перебував у Венеції. В його творах відчувається вплив творів генія Тіціана, а деякі картини справжні варіації творів великого венеціанця («Каяття Марії Магдалини», Музей образотворчих мистецтв (Будапешт)).

Ще більший вплив на художню особистість Ель Греко мали твори іншого генія з Венеції — Якопо Тінторетто (1518-1594). Відомостей про навчання у майстерні в Тінторетто наразі не маємо. Навчатися Доменіко міг на творах Тінторетто і самотужки, бо їх було вдосталь у церквах і братствах Венеції.

Ель Греко в Римі [ред.]

За записами Джуліо Кловіо, земляка Ель Греко, можна досить точно взначити, коли він переїхав до Риму — у жовтні-листопаді 1570 року. Отже, у Венеції він не втримався. Кловіо дав рекомендацію до кардинала Алессандро Фарнезе, документ зберігся. Доменікос досить швидко отримав у Римі покровителів з родин Орсіні та Фарнезе. З високоосвітченим Фульвіо Орсіні Ель Греко зійшовся найближче. Так, особиста бібліотека Фульвіо нараховувала близько 1 600 томів і пізніше стала надбанням Ватикану. Полюбляв книжки і Ель Греко. Підстави для наближення були ще й тому, що Фульвіо колекціонував картини.

Римський період митця досить плідний і за власними творами, і за знайомством із життям і творами митців Риму. Написав Доменікос і портрет Джуліо Кловіо (1572, музей Каподімонте, Неаполь).

У подальших творах є невеликий вплив і образів Мікеланджело, особливо скульптури («Покладання Христа у гроб» 1555 р. Мікеланджело і «Бог отець з мертвим тілом Христа (Свята Тріця)» Ель Греко, Прадо, Мадрид). Проте він давно набув індивідуальності і так переробляє чужі композиційні схеми, що їх здатні впізнати лише справжні фахівці.

Проблема світла в картині [ред.]

Ель Греко з тих, хто довго й успішно розв'язував проблему світла в картинах. Ще на візантійських іконах він бачив людей, осяяних надреальним божественим світлом («Преображення господнє» так вразило свідків, що ті попадали на землю. Їх і досі так малюють на православних іконах).

У творчому доробку майстра є побутова картина, де проблема штучного освітлення головна у творі. Це «Хлопчик, що роздмухує вогонь свічки» (Каподімонте, Неаполь). Загадкою лишається полотно «Іспанське прислів'я», бо і воно вирішено у штучному освітленні.

Ще загадковіші його численні релігійні твори, де світло і справді йде як від самого Бога («Христос з св. Йосипом, земним батьком», всі «Поклоніння волхвів», усі варіанти «Благовіщення», усі образи «Христа в Гефсиманському саду» та інші).

Життя в Іспанії [ред.]

Ель Греко не втримався і у Римі. Великі будівельні роботи розпочалися в Іспанії. Про них багато говорили у Римі. У пошуках багатих замовників в Іспанії і нових просторів для творчості Доменікос переїздить до Мадриду. Стати придворним живописцем короля Філіпа II Ель Греко не зміг, а тому оселився у Толедо.

  • «Преображення Господне», Новгород, XV ст.)

  • Іван Хреститель

  • Портрет головного інквізітора дон Фернандо Нуньєс де Гевара

Родина [ред.]

(1600–1605, oil on canvas, 81 × 56 cm), Портрет Хорхе Мануеля Теотокопулоса, Museo Provincial de Bellas Artes, Seville.

Це був єдиний син Ель Греко — Хорхе Теотокопулос. Причини неможливості шлюбу з жінкою невідомі (можливе невельможне походження чи те, що Ель Греко залишався іноземцем без знання іспанської мови). Все це припущення. Зберігся утаємничений портрет жінки з хутровою накидкою. Можливо, це Єроніма (1577, Глазго, Поллок-хаус). Хлопчисько зі смолоскипом на полотні Похорон графа Оргаса (1587, церква Сан-Тома, Толедо), імовірно є зображенням сина Хорхе.

Є й інший портрет, на якому зображений дорослий Хорхе з палітрою і пензлями в руках.

Есполіо (Роздягання Христа перед стратою) 1579 р. [ред.]

Христа притягли на Голгофу та ще й примусили на собі нести важкий хрест. Натовп зібрався подивитися на того, кого щойно хотів бачити царем Іудеї, а тепер готували стратити як злочинця. Кат вже зачепив край одягу Христа. Ремісник-тесляр готує хрест для страти і ні на кого не дивиться. Як загіпнотизовані на хрест і тесляра дивляться три Марії. Страта от-от почнеться, але жах вже́ панує в людських серцях.

Неможливо відшукати іконографічні витоки твору. Неможливо знайти подібні композиційні схеми. Лише віддалено щось нагадує ікони великих і безіменних майстрів Візантії. Проте деякі деталі значно вдірізняються від іконописної традиції зниклої на той час імперії.

Особиста бібліотека Ель Греко [ред.]

Зберігся опис особистої бібліотеки Ель Греко, де поряд з книгами з архітектури, грецькими класиками і італійськими поетами (Петрарка, Аріосто, Тассо) — знаходяться і теологічні праці. Серед останніх — «Про небесну ієрархію» псевдо-Діонісія Ареопагіта, твори якого, написані в другій половині 5 століття, зіграли величезну роль в історії релігійно-філософської думки. Ясно, що ареопагітика надихала майстра. Це був не тільки художник, але й мислитель-містик, у полотнах якого з космічним простором і потойбічним світлом, з екстатичними персонажами і святими фанатиками, втілена ідея вічного католицтва.

Ель Греко і маньєризм [ред.]

Ель Греко — художник доби маньєризму. Його релігійні картини мають відчутний вплив маньєристів Риму («Страта св. Маврікія», 1582, «Благовіщення», 1696, «Вигнання торгашів з храму», «Коронація Діви Марії»). Але талановитий митець раз у раз перетинав вузькі кордони маньєризму і наповнював полотна такими деталями, композиційними схемами та особистими знахідками, що про його маньєризм забувають. Геній Ель Греко виходить на перший план і бере у полон.

Уславлений і улюблений Толедо [ред.]

Ель Греко зрідка малював краєвиди міста.Завжди це тільки Толедо .Він багато читав і розглядав мапи різних міст .У часи життя Ель Греко мапи мали поширення і він мав змогу їх бачити (мапа Мілану бл. 1572 р.,картографи Георг Браун і Хогенбург ).Але як відрізняється "Краєвид та мапа міста Толедо" Ель Греко (1610-14)від технічної мапи Брауна і Хогенбурга .

Про "Краєвид Толедо в грозу" Ель Греко вже існує бібліотека .До нього зверталися і звертатимуться століттями .Це несподіванка в творчості майстра і шедевр ,яких одиниці у світі .


Портрети Ель Греко [ред.]

Маньєрист Ель Греко ставав суворим і непідкупно правдивим у портретах, як корифеї Антоніс Мор (бл.1520-1577 ) або Тиціан (бл. 1485-1576). Аби написати вдалий портрет, йому неважливо було добре знати модель.

Постійне виживання серед чужих, недоброзичливих і небезпечних людей навчило його розпізнавати особи портретованих. Тому його портрети такі різні, такі психологічно насичені, і таки майстерні.

Підстаркуватим і сумним постав Кловіо(грек на чужині) на його портреті 1572 р. Портрету притаманне жанрове забарвлення - Кловіо демонструє власно створені до книги мініатюри, які вважали шедевром майстра.

Міць католицизму і небезпечна непохитність переконань бьють з портрету інквізитора Ніньо де Гевара, що підписував вироки на спалення єретиків Толедо.

Приязнь і захоплення розумом і даром поета - свідки портрета ченця Хортенсіо Паравісіно .

Портретів пензля Ель Греко багато. Вони справляли неабияке враження і на портретованих, і на сучасників, і на художників, що постійно їх копіювали. Досі сперечаються-копія чи орігінал портрет поета Алонсо Ерсілья і Суньїга . Та важливо, що портрет зберігся і зберіг частку генію Ель Греко (Ермітаж, Петербург ).

  • Портрет Каваррубіаса

  • Родріго Васкес,президент Ради Кастилії

  • Етюд до портрета головного інквізітора де Гевара

  • Портрет головного інквізітора дон Фернандо Нуньєс де Гевара

  • Папа римський Пій V ( приватна збірка )

  • Портрет лицаря з рукою на грудях. близько 1580 р.

  • Портрет невідомого кабальєро, бл. 1584-1594 гг.

Смерть [ред.]

Ель Греко помер у Толедо 7 квітня 1614 року. Надгробок з порфіру і прах щезли (відомі лише по літературі, були та зникли). Зруйновано й будинок в Толедо, де жив художник. Митця забули на три століття.

Гучна посмертна слава у 20 столітті [ред.]

Мало хто мав таку гучну і потужну посмертну славу в 20 столітті, як Ель Греко. Кожне відкриття документа про нього чи нового оригіналу ставало сенсацією. Але тихим та релігійним творам Ель Греко не заважає марнота марнот цього світу. Як не заважає і захоплення перед портретами його пензля мільонів глядачів в музеях світу. Адже вони давно і напостійно увійшли у вічність.

Про твори Ель Греко видано багато книжок і альбомів. І ще більше їх надрукують. Є багато листівок і репродукцій. В Толедо створено музей митця в одному з палаців тої доби, бо дім майстра не зберегли.

Про Ель Греко знято художні фільми :

  • У США «Ель Греко» з Мелом Фаррелом у головній ролі.
  • У 1966 р.«Ель Греко» режисер Лучано Сальс.
  • У 2007 - режисер Янніс Смарагдіс.

У 21 столітті славу Ель Греко множить інтернет.

Будинок-музей Ель Греко в Толедо [ред.]

Худ. Франсіско Пачеко.Подвійний портрет невідомого сеньора і дами. Музей в Севільї.

У 1585 році художник арендував будинок маркіза де Віллєни, де і мешкав майже все життя. Це був комплекс досить старих будівель, яки здавали усім охочім. Майстер займав 24 кімнати, де розмістив вітальні, їдальню, власну бібліотеку і майстерню.Ель Греко переніс в свою оселю звичку слухати музик під час обіду, як це робили в Венеції 16 століття. Аскетичним в побуті і надто релігійним іспанцям це було неприйнятним і незрозумілим звичаем чужинця. Художник добре розумів підозріле відношення оточення і жив приховано, досить відокремлено. Але в майстерню допускав клієнтів-замовників, небагатьох приятелів і колег-митців.Серед візитерів Ель Греко був і художник Франсіско Пачеко, майбутнй вчитель Веласкеса. Пачеко, що розділяв усі забобони іспанців, багато чого не зрозумів під час візиту, але малював портрет Ель Греко, що був втрачений. Пізніше були зруйновані і приміщення, де мешкав Ель Греко.

Сучасний Будинок-музей Ель Греко - це реставрована садиба герцогині Архона, що лише нагадує колишній будинок де Віллєна і розташований в іншому місті. Наявність автентичних речей і меблів доби 16 століття, уламки мармурових скульптур і картини лише відтворюють атмосферу зниклої оселі художника.

Підтвердженням трохи надмірної посмертної слави художника стала побудова у 1929 р. в місті Лос-Анжелес копії сучасного будинка-музея Ель Греко, так звані «Апартаменти Ель Греко» ( англ. El Greco Apartments ). Цей будинок має 12 квартир і первісно використовувався як невеликий готель. Дешевий і провінційний потяг до усього більш-менш уславленого спонукав надати навіть цьому будинку-копії статусу архітектурної пам'ятки у 1980 році.

Галерея [ред.]

Країни, де зберігають твори Ель Греко [ред.]

  • Велика Британія
  • Голландія
  • Греція
  • Данія
  • Італія
  • Іспанія
  • Німеччина
  • Польщя
  • Росія
  • Румунія
  • Угорщина
  • Франція
  • США
  • Чехія
  • Польща[1]

Джерела [ред.]

  • David Davies, El Greco, Phaidon, Lausanne, 1976 (en).
  • Каптерева Т.П."Искусство Испании.Очерки.М,"Искусство",1989,(рос).
  • Фейнберг Л.Г.Гренберг Ю.И."Секреты живописи старых мастеров,М."Изобразительное искусство",1989,(рос).
  • "Памятники культуры.Новые токрытия.М."Наука ",1976 ,(рос).
  • Данилова И.Е."Итальянская монументальная живопись",М ."Искусство" ,1970 ,(рос.)
  • Киплик Д. И."Техника живописи старых мастеров ,М-Л,"Искусство" ,1950 (рос).

Див. також [ред.]

Посилання [ред.]

Примітки [ред.]

  1. ↑ «El Greco». Muzeum Diecezjalne w Siedlcach. Процитовано 22.05.2013. 
Значок порталу Портал «Мистецтво»
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Ель Греко


Мистецтво Це незавершена стаття з мистецтва.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ель_Греко&oldid=12660387