Ель Греко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ель Греко
El greco.JPG
«Портрет старого» (Автопортрет Ель Греко), бл. 1595–1600, олія на полотні
Ім'я при народженні Доменікос Теотокопулос
Дата народження 1541
Дата смерті 7 квітня 1614(1614-04-07)
Національність Греція Греція
Навчання маньєризм
Вплив Тіціан

Ель Гре́ко (El Greco), справжнє ім'я Доменікос Теотокопулос (грец. Δομήνικος Θεοτοκόπουλος, *1541 — †7 квітня 1614)  — іспанський художник грецького походження. Один із представників Критської школи.

Походження і навчання[ред.ред. код]

Народився на Кіпрі. Збереглися дані про гороскоп Ель Греко, за яким він Рак. Отже він народився між 21 червня і 21 липня. Родина була досить заможна. Батько Георгіос Теотокопулос був збирачем податків. Імовірно, родина належала до католицтва. Доменіко мав брата, що доживав віку з ним в Іспанії.

Ікони[ред.ред. код]

Поклоніння волхвів "", 1568, Музей Soumaya, Мехіко

Перші витвори мистецтва, що побачив хлопець, — це ікони. Свідчення про навчання в іконописця потребують уточнень, але впливи іконописних схем православ'я мають деякі твори Доменіко Теотокопулоса. Особливо це помітно у церковному образі «Мадонна милосердя» (1605, Ільєскас, шпиталь де ла Карідад). Православному досить побачити цей твір, щоб одразу пригадати ікону «Покров Богородиці». Але впливи католицьких схем значно більші і композиція Ель Греко набагато ближче до церковних образів і схем католицтва (П'єро делла Франческа — «Мадонна дель Парто», «Мадонна милосердя» Доменіко Гірляндайо та інші).

Автопортрети[ред.ред. код]

З документів відомо, що Доменікос писав автопортрети[1]. Патрон Ель Греко у Римі Джуліо Кловіо писав у листопаді 1570 р.: «У Рим щойно приїхав молодий кандієць, учень Тіціана, якого слід вважати (за моєю думкою) одним з найкращих майстрів живопису. Серед своїх творів він намалював свій автопортрет, що вразив майстерністю всіх художників Риму» [2].

Маємо ще один документ про існування другого автопортрету. У посмертному описі майна художника, що успадкував син Хорхе Теотокопулос віднайдено: «Портрет мого батька в рамі з оздобленням». Отже, автопортрети Ель Греко існували, завданням дослідників є або знайти їх, або знайти відомості про їх втрату.

Італійський період[ред.ред. код]

Острів Кіпр, де народився Доменіко, в ті часи належав Венеціанській республіці. Не дивно, що молодий Ель Греко у пошуках долі перебрався у столицю Адріатики. Якщо правда, що він учень Тіціана, то перебував у Венеції. В його творах відчувається вплив творів генія Тіціана, а деякі картини справжні варіації творів великого венеціанця («Каяття Марії Магдалини», Музей образотворчих мистецтв (Будапешт)).

Ще більший вплив на художню особистість Ель Греко мали твори іншого генія з Венеції — Якопо Тінторетто (1518–1594). Відомостей про навчання у майстерні в Тінторетто наразі не маємо. Навчатися Доменіко міг на творах Тінторетто і самотужки, бо їх було вдосталь у церквах і братствах Венеції.

Ель Греко в Римі[ред.ред. код]

За записами Джуліо Кловіо, земляка Ель Греко, можна досить точно взначити, коли він переїхав до Риму — у жовтні-листопаді 1570 року. Отже, у Венеції він не втримався. Кловіо дав рекомендацію до кардинала Алессандро Фарнезе, документ зберігся. Доменікос досить швидко отримав у Римі покровителів з родин Орсіні та Фарнезе. З високоосвітченим Фульвіо Орсіні Ель Греко зійшовся найближче. Так, особиста бібліотека Фульвіо нараховувала близько 1 600 томів і пізніше стала надбанням Ватикану. Полюбляв книжки і Ель Греко. Підстави для наближення були ще й тому, що Фульвіо колекціонував картини.

Римський період митця досить плідний і за власними творами, і за знайомством із життям і творами митців Риму. Написав Доменікос і портрет Джуліо Кловіо (1572, музей Каподімонте, Неаполь).

У подальших творах є невеликий вплив і образів Мікеланджело, особливо скульптури («Покладання Христа у гроб» 1555 р. Мікеланджело і «Бог отець з мертвим тілом Христа (Свята Тріця)» Ель Греко, Прадо, Мадрид). Проте він давно набув індивідуальності і так переробляє чужі композиційні схеми, що їх здатні впізнати лише справжні фахівці.

Проблема світла в картині[ред.ред. код]

Ель Греко з тих, хто довго й успішно розв'язував проблему світла в картинах. Ще на візантійських іконах він бачив людей, осяяних надреальним божественим світлом («Преображення господнє» так вразило свідків, що ті попадали на землю. Їх і досі так малюють на православних іконах).

У творчому доробку майстра є побутова картина, де проблема штучного освітлення головна у творі. Це «Хлопчик, що роздмухує вогонь свічки» (Каподімонте, Неаполь). Загадкою лишається полотно «Іспанське прислів'я», бо і воно вирішено у штучному освітленні.

Ще загадковіші його численні релігійні твори, де світло і справді йде як від самого Бога («Христос з св. Йосипом, земним батьком», всі «Поклоніння волхвів», усі варіанти «Благовіщення», усі образи «Христа в Гефсиманському саду» та інші).

Життя в Іспанії[ред.ред. код]

Ель Греко не втримався і у Римі. Великі будівельні роботи розпочалися в Іспанії. Про них багато говорили у Римі. У пошуках багатих замовників в Іспанії і нових просторів для творчості Доменікос переїздить до Мадриду. Стати придворним живописцем короля Філіпа II Ель Греко не зміг, а тому оселився у Толедо.

Родина[ред.ред. код]

(1600–1605, oil on canvas, 81 × 56 cm), Портрет Хорхе Мануеля Теотокопулоса, Museo Provincial de Bellas Artes, Seville.

Це був єдиний син Ель Греко — Хорхе Теотокопулос. Причини неможливості шлюбу з жінкою невідомі (можливе невельможне походження чи те, що Ель Греко залишався іноземцем без знання іспанської мови). Все це припущення. Зберігся утаємничений портрет жінки з хутровою накидкою. Можливо, це Єроніма (1577, Глазго, Поллок-хаус). Хлопчисько зі смолоскипом на полотні Похорон графа Оргаса (1587, церква Сан-Тома, Толедо), імовірно є зображенням сина Хорхе.

Є й інший портрет, на якому зображений дорослий Хорхе з палітрою і пензлями в руках.

Есполіо (Роздягання Христа перед стратою) 1579 р.[ред.ред. код]

Христа притягли на Голгофу та ще й примусили на собі нести важкий хрест. Натовп зібрався подивитися на того, кого щойно хотів бачити царем Іудеї, а тепер готували стратити як злочинця. Кат вже зачепив край одягу Христа. Ремісник-тесляр готує хрест для страти і ні на кого не дивиться. Як загіпнотизовані на хрест і тесляра дивляться три Марії. Страта от-от почнеться, але жах вже́ панує в людських серцях.

Неможливо відшукати іконографічні витоки твору. Неможливо знайти подібні композиційні схеми. Лише віддалено щось нагадує ікони великих і безіменних майстрів Візантії. Проте деякі деталі значно вдірізняються від іконописної традиції зниклої на той час імперії.

Особиста бібліотека Ель Греко[ред.ред. код]

Зберігся опис особистої бібліотеки Ель Греко, де поряд з книгами з архітектури, грецькими класиками і італійськими поетами (Петрарка, Аріосто, Тассо) — знаходяться і теологічні праці. Серед останніх — «Про небесну ієрархію» псевдо-Діонісія Ареопагіта, твори якого, написані в другій половині 5 століття, зіграли величезну роль в історії релігійно-філософської думки. Ясно, що ареопагітика надихала майстра. Це був не тільки художник, але й мислитель-містик, у полотнах якого з космічним простором і потойбічним світлом, з екстатичними персонажами і святими фанатиками, втілена ідея вічного католицтва.

Ель Греко і маньєризм[ред.ред. код]

Ель Греко — художник доби маньєризму. Його релігійні картини мають відчутний вплив маньєристів Риму («Страта св. Маврікія», 1582, «Благовіщення», 1696, «Вигнання торгашів з храму», «Коронація Діви Марії»). Але талановитий митець раз у раз перетинав вузькі кордони маньєризму і наповнював полотна такими деталями, композиційними схемами та особистими знахідками, що про його маньєризм забувають. Геній Ель Греко виходить на перший план і бере у полон.

Уславлений і улюблений Толедо[ред.ред. код]

Ель Греко зрідка малював краєвиди міста.Завжди це тільки Толедо .Він багато читав і розглядав мапи різних міст. У часи життя Ель Греко мапи мали поширення і він мав змогу їх бачити (мапа Мілану бл. 1572 р., картографи Георг Браун і Хогенбург). Але як відрізняється "Краєвид та мапа міста Толедо" Ель Греко (1610-14)від технічної мапи Брауна і Хогенбурга.

Про "Краєвид Толедо в грозу" Ель Греко вже існує бібліотека. До нього зверталися і звертатимуться століттями. Це несподіванка в творчості майстра і шедевр, яких одиниці у світі.

Апостоладос[ред.ред. код]

Останньою працею життя художника став цикл «Апостоладос» – портрети апостолів. Над ними він працював з 1610 по 1614 роки. Завершував цикл портрет святого Петра з ключами до раю.

Після цього мала бути «Коронація святої Богородиці», але закінчити її Ель Греко так і не вдалося.

Портрети Ель Греко[ред.ред. код]

Маньєрист Ель Греко ставав суворим і непідкупно правдивим у портретах, як корифеї Антоніс Мор (бл.1520–1577) або Тиціан (бл. 1485–1576). Аби написати вдалий портрет, йому неважливо було добре знати модель.

Постійне виживання серед чужих, недоброзичливих і небезпечних людей навчило його розпізнавати особи портретованих. Тому його портрети такі різні, такі психологічно насичені, і таки майстерні.

Підстаркуватим і сумним постав Кловіо(грек на чужині) на його портреті 1572 р. Портрету притаманне жанрове забарвлення - Кловіо демонструє власно створені до книги мініатюри, які вважали шедевром майстра.

Міць католицизму і небезпечна непохитність переконань бьють з портрету інквізитора Ніньо де Гевара, що підписував вироки на спалення єретиків Толедо.

Приязнь і захоплення розумом і даром поета - свідки портрета ченця Хортенсіо Паравісіно.

Портретів пензля Ель Греко багато. Вони справляли неабияке враження і на портретованих, і на сучасників, і на художників, що постійно їх копіювали. Досі сперечаються-копія чи орігінал портрет поета Алонсо Ерсілья і Суньїга. Та важливо, що портрет зберігся і зберіг частку генію Ель Греко (Ермітаж, Петербург).

Смерть[ред.ред. код]

Ель Греко помер у Толедо 7 квітня 1614 року. Надгробок з порфіру і прах щезли (відомі лише по літературі, були та зникли). Зруйновано й будинок в Толедо, де жив художник. Митця забули на три століття.

Гучна посмертна слава у 20 столітті[ред.ред. код]

Мало хто мав таку гучну і потужну посмертну славу в 20 столітті, як Ель Греко. Кожне відкриття документа про нього чи нового оригіналу ставало сенсацією. Але тихим та релігійним творам Ель Греко не заважає марнота марнот цього світу. Як не заважає і захоплення перед портретами його пензля мільонів глядачів в музеях світу. Адже вони давно і напостійно увійшли у вічність.

Про твори Ель Греко видано багато книжок і альбомів. І ще більше їх надрукують. Є багато листівок і репродукцій. В Толедо створено музей митця в одному з палаців тої доби, бо дім майстра не зберегли.

Про Ель Греко знято художні фільми :

  • У США «Ель Греко» з Мелом Фаррелом у головній ролі.
  • У 1966 р.«Ель Греко» режисер Лучано Сальс.
  • У 2007 - режисер Янніс Смарагдіс.

У 21 столітті славу Ель Греко множить інтернет.

Будинок-музей Ель Греко в Толедо[ред.ред. код]

Худ. Франсіско Пачеко.Подвійний портрет невідомого сеньора і дами. Музей в Севільї.

У 1585 році художник арендував будинок маркіза де Віллєни, де і мешкав майже все життя. Це був комплекс досить старих будівель, яки здавали усім охочім. Майстер займав 24 кімнати, де розмістив вітальні, їдальню, власну бібліотеку і майстерню.Ель Греко переніс в свою оселю звичку слухати музик під час обіду, як це робили в Венеції 16 століття. Аскетичним в побуті і надто релігійним іспанцям це було неприйнятним і незрозумілим звичаєм чужинця. Художник добре розумів підозріле відношення оточення і жив приховано, досить відокремлено. Але в майстерню допускав клієнтів-замовників, небагатьох приятелів і колег-митців.Серед візитерів Ель Греко був і художник Франсіско Пачеко, майбутнй вчитель Веласкеса. Пачеко, що розділяв усі забобони іспанців, багато чого не зрозумів під час візиту, але малював портрет Ель Греко, що був втрачений. Пізніше були зруйновані і приміщення, де мешкав Ель Греко.

Сучасний Будинок-музей Ель Греко - це реставрована садиба герцогині Архона, що лише нагадує колишній будинок де Віллєна і розташований в іншому місті. Наявність автентичних речей і меблів доби 16 століття, уламки мармурових скульптур і картини лише відтворюють атмосферу зниклої оселі художника.

Підтвердженням трохи надмірної посмертної слави художника стала побудова у 1929 р. в місті Лос-Анжелес копії сучасного будинка-музею Ель Греко, так звані «Апартаменти Ель Греко» (англ. El Greco Apartments). Цей будинок має 12 квартир і первісно використовувався як невеликий готель. Дешевий і провінційний потяг до усього більш-менш уславленого спонукав надати навіть цьому будинку-копії статусу архітектурної пам'ятки у 1980 році.

Галерея[ред.ред. код]

Країни, де зберігають твори Ель Греко[ред.ред. код]

  • Велика Британія
  • Голландія
  • Греція
  • Данія
  • Італія
  • Іспанія
  • Німеччина
  • Польщя
  • Росія
  • Румунія
  • Угорщина
  • Франція
  • США
  • Чехія
  • Польща[3]

Джерела[ред.ред. код]

  • David Davies, El Greco, Phaidon, Lausanne, 1976 (en).
  • Каптерева Т.П."Искусство Испании.Очерки.М,"Искусство",1989,(рос).
  • Фейнберг Л.Г.Гренберг Ю.И."Секреты живописи старых мастеров,М."Изобразительное искусство",1989,(рос).
  • "Памятники культуры.Новые токрытия.М."Наука ",1976 ,(рос).
  • Данилова И.Е."Итальянская монументальная живопись",М ."Искусство" ,1970 ,(рос.)
  • Киплик Д. И."Техника живописи старых мастеров ,М-Л,"Искусство" ,1950 (рос).
  • «І повів його Петро за собою»// Львова Ірина, «Експрес», 17-24 липня 2014 року.

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Труды Государственного Эрмитажа», № 18, Л, «Аврора», 1977, с. 59
  2. «Труды Государственного Эрмитажа», № 18, Л, «Аврора», 1977, с. 59
  3. «El Greco». Muzeum Diecezjalne w Siedlcach. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2013-05-22. 

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]