Ель Кукуй

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Прихід Ель Кукуя (1799) Автор: Франсіско-Хосе де Гойя

Ель Кукуй (або Куко, Кока, Кука, Коко) - це містичний монстр-привид, еквівалентний Бугімену та Бабаю (слов'янський фольклор). Згадується в розповідях (для дітей) у багатьох латиноамериканських і португаломовних країнах. Коко чоловічої статі, а Кока - жіночої, хоча неможливо відрізнити один вид монстра від іншого, оскільки обидва зовні є однією і тією ж істотою.

Походження імен[ред.ред. код]

Міф про Ель Кукуя спочатку зародився в Португалії та Іспанії. Саме слово Коко (ісп. Coco) пішло від португальського Коко (порт. Côco), у якому йдеться про примару з гарбузом замість голови. Слово Коко використовується в розмовній мові для позначення людської голови португальською та іспанською мовами. Коко також означає "череп". Слово cocuruto португальською мовою означає верхівка і найвище місце. З баскської мови, Gogo означає "дух". В Іспанії, crouca означає "голова", з пракельтської мови *krowkā - , з варіантною cróca, або коко або кока означає "голова". Подібно зі словом crogen, що з корнської мови означає "череп" , і з бретонським словом krogen ar penn, з тим же значенням - "череп" . З ірландської, clocan означає "череп".

У Іспанській Lusitanian міфології, Crouga - це ім'я маловідомого божества, яким підносили дари.

Стародавня португальська метафора "дай комусь кока" (порт. Dar coca a alguém) означає: Задля підкорення хоча б однієї людини, яка буде вас любити, пестити і обіймати, зробіть і використовуйте чарівні зілля та магічні заклинання. Слова "acocado" (тішити зіпсоване дитя) і "acocorar" (потішити і зіпсувати дитя) походять від слова coca (кока).

У багатьох країнах Латинської Америки монстра Кока або Коко частіше називають Ель Кукуєм. На півночі Нью-Мексико і в південній частині Колорадо, де переважає іспаномовне населення, Ель Кукуя називають його церковним іменем "Коко Мен" (Коко Людина). У бразильському фольклорі, монстру дали ім'я Кука (від порт. Кока) і зображують його як гуманоїда-алігатора жіночої статі.

Легенда[ред.ред. код]

В Іспанії та країнах Латинської Америки, батьки співають колискову і розповідають страшні історії своїм дітям про Ель Кукуя, щоб лишити дітей поганої поведінки і непослуху. Якщо діти не будуть слухатися своїх батьків і будуть вести себе погано, то Ель Кукуй прийде до них, забере і з'їсть.

Лякає найбільше не те, як виглядає Кукуй, а те, що він може зробити. Він викрадає і з'їдає дітей. Коко може відразу проковтнути дитину, не залишивши й сліду, а може, будучи примарою, вселитися в нього і відвести туди, звідки немає повернення. Кукуй приходить до неслухняних дітей, вилазить на дах і спостерігає за ними. Він - щось протилежне ангелу-хранителю і часто порівнюється з дияволом. Інші уявляють Ель Кокуя як померлу людину.

Найстаріша з відомих колискових про Ель Кукуя з'явилася ще в XVII столітті, але до цих пір зберегла свій первісний зміст:

Ліві лапки Duérmete niño, duérmete ya...

Que viene el Coco y te comerá.

Спи дитя, спи ...
Інакше Кукуй прийде і з'їсть тебе

Праві лапки

В інших колискових назва Кукуй або Коко/Кока може змінюватися. Найчастіше його називають Бугіменом.

Під час португальської та іспанської колонізації Латинської Америки, легенда про Ель Кукуя була поширена в таких країнах, як Мексика, Аргентина і Чилі.

Фізичні уявлення[ред.ред. код]

Загальноприйнятого опису Ель Кукуй не має, тому що в різних країнах його зображують по різному, але все зводиться до того, що на цю істоту дуже страшно дивитися. Його описують як безформну фігуру або як волохатого монстра, котрий ховається в шафах або під ліжками і їсть дітей, які погано поводяться, коли батьки примушують їх лягати спати.

Міфічні тварини[ред.ред. код]

Кукуя зображували у вигляді жінки-дракона на різних фестивалях в середньовічні часи. У Португалії один з таких фестивалів досі зберігся, і він проводять вМонсані, де Кока бореться з Георгієм Побідоносцем в день Свята Тіла і Крові Христових. Її називають Санта Кокою або хвостатою Кокою. І якщо Кока перемагає, налякавши коня, то буде рік голоду і неврожаю, а якщо переможе Георгій Побідоносець і відріже язика або вухо з сережкою, то буде родючий рік. Як це не дивно, але люди вболівають за Хвостату Коку. В Іспанії є ще два дракони Cocas, один в Бетансосі, інший в Редонделі. Легенда свідчить, що дракон прибув з боку моря і пожирав молодих жінок. Він був убитий в бою, при нападі на місто. І в Монсані, за легендою, вона живе в Мінью, а та, що з Редондели, живе в Ріа. Дракони мають одне і теж ім'я, яке отримали в португальській та іспанській мові і походить від слова Cog - поширене в середньовічні часи військове судно.

Головы[ред.ред. код]

Португальською мовою черепи, різблені з рослин ліхтарі (в основному з гарбуза) називають «коко» або «кока»
Бронзова Фібула, зроблена в вигляді воїна, котрий несе відрубану голову
Lusitanian Міфология "відрубана голова"
Моряк Васко да Гама назвав плід полінезійської пальми, "Коко". Слово «кокос», якраз, пішло саме звідси

Традиційно в Португалії, коко зображується у вигляді різьбленого рослинного ліхтаря, виготовленого з гарбуза з двома очима і ротом, зі свічкою всередині, щоб налякати людей або представляється як бронзова фібула, зроблена у вигляді воїна, що несе відрубану голову. Іноді голови-гарбузи одягають на дерев'яні кілки так, як колись, вішали голови ворогів на списи воїни Іберії.

У 1498 році моряк Васко да Гама назвав плід полінезійської пальми, "Коко", нагадавши багатьом про міфічну істоту. Слово «кокос», якраз, пішло саме звідси.

Рафаель Блюто (Rafael Bluteau) (1712), пише, що коко і кока повинні виглядати як черепи, в Португалії:

"Коко або Кока. Скористаємося цими словами, щоб лякати дітей, тому що Коко має на своїй зовнішній поверхні три отвори, що надають їй вигляду черепа".

У першій половині XX століття, коко був невід'ємною частиною урочистостей, таких як День всіх покійних вірних і ритуального жебрацтва Pão-por-Deus (хліб в ім'я Бога):

"У місті Коїмбра, де ми зараз знаходимося, групи дітей ходять на 31 жовтня, 1 і 2 листопада, ближче до ночі, з порожнистим гарбузом з отворами, які надавали йому вигляду черепа. Всередині гарбуза перебувала палаюча свічка, що надавало їй більш похмурого вигляду."

Плащ з капюшоном[ред.ред. код]

Процесія "Се Людини" у Великий четвер, в Бразі, Португалія
Кокос, уявлення коко і кока в Рібадео. Традиція походить з XIX століття.

У Португалії, словом кока називали плащ з капюшоном, а також цим словом називали чорну весільну сукню. У місті Портімау, під час святкування Страсного тижня, організованого Католицьким Братством, процесію очолює чоловік, одягнений в чорний плащ з капюшоном, який повністю закривав його обличчя і в якому було три отвори для очей і рота. Глашатай оголошував про смерть Христа. Цей чоловік носив ім'я "кока" або "смерть". Так називали плащ з капюшоном і чоловіка, котрий його носив.

У 1498 році португальський король Мануел I дав дозвіл Католицькому Братству Милосердя збирати кістки й тих, хто висів на шибеницях, які були засуджені до смертної кари, і ховати їх щороку на День усіх Святих.

У сучасній культурі[ред.ред. код]

  • У романі Злодій Півночі, головний противник Ель Кукуй - психопатичне, владолюбне опудало у вигляді мертвої дитини.
  • Професор Мануель Медрано описує Кукуя з популярної іспанської та португальської легенди, як невеликого гуманоїда з палаючими червоними очима, який ховається в шафах і під ліжком. "Можливо це мертва дитина, яка стала жертвою насильства... і тепер вона жива" , - сказав Медрано, посилаючись на книгу Ксав'є Гарза "Моторошні Істоти та інші Кукуї", датована 2004 роком.
  • Ель Кукуй (Бугімен) є головним антагоністом у фільмі Бугимен і його продовженнях.
  • В 2013, вийшла серія 3-го сезону телесеріалу Грімм під назвою "Ель Кукуй", де головним антагоністом є Кукуй з іспанської легенди. При цьому він представлений як істота, що вбиває негідників за проханнями і благаннями людей, котрих вони скривдили.