Еліас Леннрот
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Еліас Леннрот | |
| фін. Elias Lönnrot' | |
 Еліас Леннрот |
|
| Дата народження: | 9 квітня 1802 |
|---|---|
| Місце народження: | Самматті, Фінляндія, Російська імперія |
| Дата смерті: | 13 березня 1884 |
| Місце смерті: | там же |
| Національність: | фін |
| Рід діяльності: | мовознавець, фольклорист, і етнограф |
| Magnum opus: | записувач і дослідник карело-фінського епосу «Калевала» |
Е́ліас Ле́ннрот (фін. Elias Lönnrot, *9 квітня 1802, Самматті, Фінляндія — †13 березня 1884, там само) — один з найвизначніших представників фінської культури, видатний записувач і дослідник карело-фінського епосу «Калевала», мовознавець, лікар за освітою.
Зміст |
[ред.] Біографія
Народився в бідній сім'ї сільського кравця в приході Самматті колишньої Нюландської губернії, жив надзвичайно бідно.
По закінченні школи, спочатку швецької в Таммісаарі, а потім у Турку, вступив тут само до університету (1822), закінчив його в 1827 році. Поновив навчання в галузі медицини в університеті (Гельсингфорса) і в 1832 закінчив його.
[ред.] В Каяні. «Калевала».
Спочатку 1833 року Леннрот отримав посаду районного лікаря у Східній Фінляндії, в невеликому містечку Каяні. Тут він мешкав 21 рік, до кінця 1853 року — найпліднішого періоду свого життя.
Протягом цих років Леннрот здійснив величезну роботу, збираючи фольклора і епоса «Калевала», який приніс йому світову славу. Леннрот здійснив 11 поїздок Карелією (фінською та російською, 1828—1842), також територією східної і частиною північної Карелії (у 1832—1837, 1841—1842). Ці мандрівки здійснював пішки, з рушницею й торбиною за плечима, або в човні, як фольклорист і лінвіст. Втім, його записи — щоденники й замітки, більшу частину з яких опубліковано, містять багато географічних і краєзнавчих відомостей: про шляхи и способи персування, ландшафт, озера, річки, поселення, населення, його побут і промисли, економічний стан, звичаї, стан лікарської допомоги та інше. Деякі з його краєзнавчих спостережень, особливо басейну Верхній Кемі, не втратили свого пізнавального значення.
Під час першої поїздки (1828) російською Карелією він охопив частково Приладожя (Сортавала), під час другої мандрівки (літо 1832), перейшовши кордон через Колвас`ярві, Леннрот побував у Реболі, Каскеснаволок, Мінозеро і Бабій Губі (оз. Кам`яне) і через Лендери повернувся до Фінляндії — Каяни, Куопіо, Порвоо, Гельсінкі.
У 1833 Леннрот провів основну фольклорну експедицію із запису пісень-рун «Калевали»: із Каяні в російську Карелію через Вуокі, Кам`яне, на Войниці й Вокнаволок (озеро Верхнє Куйто); через Кам`яне озеро повернувся додому — і четверта — Карелією (квітень 1834) коротка мандрівка (18 днів) минула переважно в російській Карелії. Леннрот побував у Войниці, Ювалакші, Ухті, Вокнаволоці, на Кам`яному озері і в Ладозері, тобто у верхній частині басейну річки Кемі. Тут він зустрівся зі знаменитим руновиконавцем Карелії — Архипом Пертуненом.
Під час наступної мандрівки (1835) Леннрот закінчив «Калевалу», пройшов великий шлях північно-східною Карелією, відвідавши Реболи, Ругозеро, звідти вздовж річки Чирка-Кемь і Юшкозера, Ухту, Ювалакшу, Вокнаволок. Найдовшим і найскалднішим був його похід у 1836—1837 роках. Спочатку він здійснив північну частину маршруту: через Ухту, Кереть, Ковду, відвідав Кандалакшу й Колу на Кольському півострові, Петсамо (Печенгу) і всю північну частину Фінляндії.
Одразу ж після повернення додому Леннрот вирушив на південь, через Вокнаволок і Реболи до карелів Східної Фінляндії до північного узбережжя Ладозького озера.
В останній мандрівці Карелією Леннрот поставив собі завдання філологічного дослідження карельских діалектів і збирання матеріалів для більшого шведсько-фінського словника.
У 1841 році Леннрот відвідав Петрозаводськ. Зібрані руни великого карело-фінського епосу «Калевала» Леннрот об`єднав і видав спочатку в 1835 і потім у 1835 році.
Крім цієї основної праці і згадуваного словника, він опублікував збірки: «Фінські народні прислів`я» (1842), «Фінські загадки» (1844) та ін. Як лікар Леннрот уклав: «Домашній лікар фінського селянина»(1839) і «Флора Фінляндії» (1860).
У 1841—42 Леннрот разом із Матіасом Кастреном здійснив велику етнографо-лінгвістичну поїздку Лапландією. У вченому світі своєї країни Леннрот був відомий глибокими знаннями в фінської мови і фольклору.
[ред.] Після Каяні
У 1853 його було запрошено професором фінської мови й літератури в Гельсінгфорський університет.
Залишив цю посаду в 1862 році, Леннрот поїхав до рідного села Самматті, де й помер у віці 82 років.
У 1876 Леннрота було обрано почесним академіком Російської академії наук. Творчі і наукові зв'язки з українським вченим-етнографом і класиком української літератури Пантелеймоном Кулішем мають велике історико-літературне значення.
