Елізабет Ней

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Елізабет Ней
нім. Elisabeth Ney
Elisabeth Ney by Friedrich Kaulbach.jpg
Худ. Фрідріх Каульбах. «Скульпторша Елізабет Ней» , 1860 рік
Ім'я при народженні нім. Elisabeth Ney
Дата народження 26 січня 1833(1833-01-26)
Місце народження Мюнстер, Вестфалія
Дата смерті 29 червня 1907(1907-06-29) (74 роки)
Місце смерті Остін, штат Техас
Національність США США
Напрямок пізній класицизм, академізм
Роки творчості 1860 — 1905
Основні роботи портрети погруддя


Елізабет Ней( нім. Elisabeth Ney 26 січня, 1833, Мюнстер — 29 червня, 1907, Остін, Техас) — американська жінка скульптор. Емігрувала з Німеччини.

Життєпис[ред.ред. код]

Народилась в місті Мюнстер, князівство Вестфалія. Мати — Анна Елізабет і її ім'я наслідувала донька. Батько ( Йоган Адам Ней ) був різьбярем по каменю, і спостереження за його працею полегшило перехід доньки до кар'єри скульптора. Діти в родині, що мала корені у Ельзасі і в Польщі, вмирали. В живих залишився лише брат Елізабет — Фріц. Сама Елізабет приходилась племінницею маршалу Франції, Мішелю Нею. Родина дотримувалась католицького віросповідування.

Початок кар'єри скульптора[ред.ред. код]

У зв'язку зі смертю дітей, саме Елізабет допомагала в майстерні батька. Так народилось прагнення стати скульптором, про що не бажали чути батьки. Тоді рішуча дівчина в якості спротиву голодувала сім діб, чим зломила волю батьків. 1852 року вона стала першою жінкою в класі скульптури Мюнхенської Академії мистецтв, де тоді навчались виключно чоловіки. 29 липня 1854 р. вона отримала диплом академії і відбула в Берлін, де бажала продовжити навчання у скульптора Христіана Даніеля Рауха. [1][2]

Скульптурна студія в Берліні[ред.ред. код]

1857 року Елізабет Ней відкрила скульптурну студію в Берліні. Популярності скульпторши посприяв випадок. Едмунд Монтгомері, коханий Елізабет, умовив позувати для скульптурного портрета німецького філософа Артура Шопенгауера. Портрет визнали вдалим і Елізабет отримала нові замови. Серед її замовників були Якоб Грімм , збирач німецьких казок, Александер фон Гумбольдт, науковець, Ріхард Вагнер , композитор, дами, близькі до артистичного світу ( Йоганна Рунге, Козіма фон Бюлов, дружина Вагнера і донька Ференца Ліста). На скульпторшу звернули увагу політики, їй позували Отто фон Бісмарк, канцлер Пруссії, король Георг V Ганноверський тощо. Серед творів скульпторши - портрет Джузеппе Гарібальді, володаря думок цілого покоління і національного героя Італії. Так почав виправдовуватись її принцип «Знати великих людей».

Особливості поведінки[ред.ред. код]

«Едмунд Монтгомері », погруддя, 1863 р.

Життя і діяльність Елізабет Ней припали на період, коли панівні позиції в політичному, суспільному і мистецькому житті посідали чоловіки. Жінкам в Німеччині відвели ролі коханок і метерів великих родин. Винятками були хіба що акторки і співачки. Жодна з цих ролей не підходила для Елізабет Ней, схильної до незалежності і непідкореності панівним стеріотипам жіночої поведінки 19 століття. Власну незалежність Елізабет доводила через чоловічу поведінку. Але в портреті художнику Фрідріху Каульбаху 1860 р. Елізабет позувала в жіночій сукні.

Незалежна в поведінці, Елізабет Ней, однак, рахувалась із настановами пізнього німецького класицизму, точного, малоемоційного і поміркованого. [3]

Вона могла носити чоловічий одяг і їздила верхи, як чоловіки. Ігнорувала побут і кухню, задовольнялась простою їжею. Довгий час підтримувала стосунки зі студентом-медиком Едмундом Монтгомері, вихідцем із Шотландії, котрий не дуже обмежував свободу нареченої.

Еміграція у США.[ред.ред. код]

Елізабет Ней (1859)

Елізабет Ней не перша серед німців, що емігрували в Сполучені Штати. В 19 столітті за акеан переселились тисячі добропорядних і працьовитих німців в пошуках кращої долі і вирішення важких власних проблем з побутом, з віросповідуванням, в пошуках виходу з бідності. Так, був широко відомим німецький квартал в Нью-Йорку.

Ще 1863 року у Едмунда Монтгомері діагностували туберкульоз. Він отримав листа від свого друга барона Карла фон Штралендорфа, котрий перебрався на житло в місто Томасвілл, штат Джорджия разом із новою дружиною Маргарет Елізабет Рассел з Бостона. Барон схвалював нове місто і називав його раєм земним, благодійним для хворих на сухоти.

14 січня 1871 року Елізабет Ней, Едмунд Монтгомері і їх економка емігрували в штат Джорджия для лікування Монтгомері. Вже в Америці Елізабет народила двох синів, Артура (1871-1873) і Лорна (1872-1913).


На початку 1870-х рр. Елізабет Ней запросив в Техас губернатор Оран М. Робертс. 1873 року Елізабет сама перебралась в Техас. Після воз'єднання родини вони придбали земельну ділянку в Liendo Plantation поряд із Гемпседом.

Вона відновила творчу активність в Техасі[4]. На початку 1890-х років вона вибудовала власну студію на півночі від міста Остін і назвала її Формоза. Студія і садиба Формоза згодом стануть центром культурного життя Остіна, серед їх відвідувачів всесвітньо відома балерина Анна Павлова і композитор і піаніст Ігнацій Ян Падеревський. Серед творів техаського періоду - «Леді Макбет », за п'єсою Шекспіра, надгробок генерала Альберта Сідні Джонстона, погруддя і фігури в повний зріст Сема Хьюстона і Стефана Остіна.

Смерть, увічнення пам'яті[ред.ред. код]

Елізабет Ней в студії Формоза, фото 1875 року.

Елізабет Ней померла 29 червня 1907року в Остіні. Едмунд Монтгомері пережив дружину на чотири роки і був похований в одній могилі з нею в Liendo Plantation.

Студію Формоза придбала Елла Денсі Дібрел. Шануючи традиції благодійності, Елла Денсі Дібрел заповідала твори мистецтва студії Техаськомц університету при умові збереження їх в колишній студії. 1911 року Елла Денсі та її прибічники-меценати створили в Техасі ассоціацію образотворчих мистецтвтв ( так званий артхаус). Студія Формоза функціонує як Музей Елізабет Ней. З 1941 року місцева влада міста Остін опікується музейно-меморіальним закладом Елізабет Ней.

Вибрані твори[ред.ред. код]

«Леді Макбет », за п'єсою Шекспіра
«Сем Хьюстон », погруддя, Музей Елізабет Ней, Техас.
  • «Йоган Адам Ней », портрет батька
  • «Портрет матері Анни Елізабет »
  • «Леді Макбет », за п'єсою Шекспіра
  • «Едмунд Монтгомері », погруддя, 1863 р.
  • « Автопортрет », варіанти
  • «Артур Шопенгауер», філософ
  • «Герман Вейс »
  • «Св. Себастьян »
  • «Якоб Грімм », збирач німецьких казок
  • « Александер фон Гумбольдт », науковець
  • « Джузеппе Гарібальді », національний герой Італії
  • «Прометей прикутий »
  • « Ріхард Вагнер », композитор
  • Козіма фон Бюлов, дружина Вагнера і донька Ференца Ліста
  • «Отто фон Бісмарк », канцлер Пруссії
  • «Йозеф Йоахим », композитор
  • « король Георг V Ганноверський », погруддя
  • «Вальтер фон Платенберг »
  • «Король Людвиг ІІ »
  • «Амалія Вайс йоахим »
  • «Йоганна Рунге »
  • «Юлія Рунге »
  • «Бенедетта Тобіна »
  • богіня «Іріс », велика за розміром скульптура
  • « Меркурій », велика за розміром скульптура
  • «Стефан Остін » в повний зріст, 1905 р.
  • «Сем Хьюстон », погруддя
  • «Юстус Мозер »
  • «Тома Тейлор »
  • «Френсіс Р. Лаббок », губернатор
  • «Паула Ебберс »
  • «Маргатет Роза Рунге »
  • «Елен Марр Кірбі »
  • «Альберт Сидни Джонстон», бригадний генерал армії конфедератів
  • «Шнерр меморіал »
  • «Христос », погруддя


Джерела[ред.ред. код]

  • Abernathy, Francis Edward (1994). Legendary Ladies of Texas. University of North Texas Press. pp. 95–105. ISBN 978-0-929398-75-4.
  • Cutrer, Emily Fourmy, The Art of the Woman: The Life and Work of Elisabet Ney, University of Nebraska Press, Lincoln, Nebraska, 1988 (ISBN 0-8032-1438-3)
  • Hendricks, Patricia D. and Becky Duval Reese, A Century of Sculpture in Texas: 1889 - 1989 (exhibition catalog), Archer M. Huntington Art Gallery, University of Texas Press, Austin, Texas, 1989

Примітки[ред.ред. код]

  1. Reimers, Peggy A (2006). Lone Star Legends. P.A. Reimers. с. 1–5. ISBN 978-1-4276-0624-2. 
  2. Ingham, Donna (2006). You Know You're in Texas When... Globe Pequot. с. 69. ISBN 978-0-7627-3811-3. 
  3. Abernathy, Francis Edward (1994). Legendary Ladies of Texas. University of North Texas Press. pp. 95–105
  4. Little, Carol Morris (1996). A Comprehensive Guide to Outdoor Sculpture in Texas. University of Texas Press. с. 4–6. ISBN 978-0-292-76034-9. 

Див. також[ред.ред. код]