Елізабет Сетон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Елізабет Анна Сетон
Saint Elizabeth Ann Seton (1774 - 1821).gif
Свята Єлизавета Сетон
Інші імена Шарлота Бейлі
Народився 28 серпня 1777(17770828)
Нью-Йорк, США США
Помер 4 січня 1821
Еммітсбург, Меріленд, США США
туберкульоз
Громадянство США США
Національність француженка
Відомий монахиня, педагог.
Конфесія католичка

Елізабет Анна Сетон (англ. Elizabeth Ann Seton, нар. 28 серпня 1774 р. Нью-Йорк, США — †4 січня 1821 Еммітсбург, штат Меріленд, США) — свята римо-католицької церкви, педагог, черниця, засновниця жіночої чернечої католицької конгрегації «Сестри Милосердя святого Йосипа». Єлизавета Анна Сетон є першою з двох уродженок США, визнаних Католицькою Церквою святими. (У 2000 році була канонізована Катерина Дрексель).

Життєпис[ред.ред. код]

Молодість[ред.ред. код]

Елізабет Анна Бейлі народилася 28 серпня 1774 року, була другою дитиною доктора Річарда Бейлі і Кетрін Чарльтон з Нью-Йорку[1]. Родичі Бейлі і Чарльтон були одними з перших колоніальних поселенців в районі Нью-Йорка. Вони були відомими французькими гугенотами, що жили в Нью-Рошель у Нью-Йорку. Пізніше Річард служив в якості першого професора анатомії в Колумбійському коледжі і як головний санітарний лікар порту в Нью-Джерсі. Її мати була дочкою одного з керівників єпископальної церкви США, який служив в храмі святого апостола Андрія Первозванного на Стейтен-Айленд біля 30 років; Елізабет було прийнято до єпископальної церкви.

Її мати, Кетрін, померла в 1777 році, коли Елізабет було три роки. Це було можливо в результаті пологів їх молодшої дитини Кетрін, померлої на початку наступного року. Батько потім одружився на Шарлотті Амелії Барклай, родичці Якоба Джеймса Рузвельта. Щоб забезпечити двох його дочок нова місіс Бейлі стала активною в громадській діяльності церкви; відвідувала бідних в їх будинках для розподілу їжі та необхідних речей. У цій праці вона брала з собою й молоду Елізабет.

Елізабет Сетон, Епплтонс

Від шлюбу Річарда і Шарлоти було 5 дітей, але шлюб закінчився розлученням внаслідок сімейного конфлікту. Елізабет і її старша сестра Марія Магдалина, були покинуті їх мачухою після розлучення. Їхній батько потім відправився в Лондон для подальших медичних досліджень, а дівчатка жили тимчасово в Нью-Рошель у їх дядька по батькові, Вільяма Бейлі, і його дружини, Сари Пелл Бейлі. Вона добре говорила по-французьки, була прекрасним музикантом і досвідченою наїзницею.[2] Була здатною до самоаналізу, що вбачається з частих записів зроблених у її щоденнику.

Шлюб і материнство[ред.ред. код]

25 січня 1794 року, у віці 19 років, Елізабет вийшла заміж за 26-річного Вільяма Маги Сетон, багатого бізнесмена, який профілювався на торгівлі імпортних товарів. Давав шлюб Самуель Провуст, єпископ Нью-Йорка від єпископальної церкви.[3] Батько її чоловіка, Вільям Сетон (1746–1798), належав до збіднілої дворянської шотландської сім'ї, яка емігрувала до Нью-Йорку в 1758 році, і став співвласником виробництва товарів з заліза в Рінвуді, що у Нью-Джерсі. Він був останній королівським британським нотаріусом для міста і провінції Нью-Йорк під час війни.

П'ятеро дітей народилися у цьому шлюбі: Анна-Марія (Аніна) (1795–1812), Вільгельм, Річард (1798–1823), Катерина (1800–1891) (яка була першою американкою, що приєдналася до сестер милосердя) і Ребекка Мері (1802–1816). Вільям, разом зі своїм батьком Вільямом і братом Джеймсом, був одним із засновників і партнерів в експортно-імпортній торговельній фірмі «Вільям Сетон Company», яка стала «Сетон Компані» в 1793 році. Він був другом Філіппо Філіччі, відомого купця в Ліворно, Італія, з яким його фірма була основним торговим партнером.

Сетони посідали чільне місце в Нью-Йорку і всередині єпископальної церкви, розташованої на Бродвеї. Елізабет була побожною людиною, перебуваючи під впливом преподобного Джон Генрі Хобарта (1775–1830, згодом єпископа), який був її духовним наставником. Елізабет, разом з сестрою чоловіка Ребеккою Мері Сетон (1780–1804), її близького друга і довіреної особи, годувала хворих і вмираючих в колі сім'ї, друзів і нужденних сусідів. Елізабет була в числі засновників і членів товариства з надання допомоги бідним вдовам з маленькими дітьми (1797), а також служила скарбником цієї організації.[4]

Вдівство і навернення[ред.ред. код]

Будинок Сетонів в Нью-Йорку. Біля нього є сьогодні, в її честь, храм Божої Матері св. Розарію

У 1802 році, внаслідок блокади наполеонівської Франції Великобританією і втрати декількох суден у морі призвело Вільям Сетона до банкрутства. Протягом більшої частини їхнього подружнього життя, Вільям Сетон страждав від туберкульозу. Він захворів і лікарі відправили його до Італії у більш теплий клімат, Елізабет і їх старша дочка супроводжує його. Вони прибули в порт Ліворно, де влада, побоюючись епідемії жовтої лихоманки, поширеної в Нью-Йорку, помістила їх в карантин на місяць, де Вільям помер 27 грудня 1803 року[5] і був похований на старому англійському кладовищі в Ліворно.

Елізабет і Анна-Марія були прийняті сім'ями італійських ділових партнерів її покійного чоловіка. Під час перебування там, вона зацікавилася католицизмом.

Після повернення до Сполучених Штатів, вона приєднується до Католицькій Церкви 14 березня 1805 року завдяки отцю Метью О'Браяну, священику храму св. Петра в Нью-Йорку, тоді єдиного католицького храму в місті. Через рік вона отримала право приступати до пресвятої Євхаристії, вперше її уділене в архиєпархії Балтимора єпископом Джоном Керроллі, тоді єдиний католицьким єпископ в країні.

З метою підтримки себе і своїх дітей, Сетон відкрила академію для панянок, як це було доволі типово для вдів малозабезпеченого соціального стану в цей період. Після звістки про її навернення до католицизму, більшість батьків відмовилися давати своїх дочок під її опіку, у зв'язку з панівними антикатолицькими настроями. Вона вже збиралася переїхати в Канаду, коли вона познайомилася з запрошеним священиком, абатом Луї Вільям Дуборгом, селезіянином, який був членом французької емігрантської громади, а потім і керівником коледжу Св. Марії. Селезіани знайшли притулок у Сполучених Штатах від релігійного переслідування у Франції, і були в процесі створення першої католицької семінарії для Сполучених Штатів, у відповідності з цілями їх спільноти. Протягом декількох років, Дуборг відкрив релігійну школу для задоволення освітніх потреб малих католицьких громад в країні.

Засновниця школи і громади черниць[ред.ред. код]

Після важких років боротьби, в 1809 році Елізабет прийняла запрошення від Селезіян і переїхала в Еммітсбург, штат Меріленд. Через рік вона створила безкоштовну школу Св. Джозефа, школа, призначену для навчання і виховання католицьких дівчаток. Це стало можливим завдяки фінансовій підтримці Самуеля Сазерленда Купера.

31 липня, Елізабет створила громаду в Еммітсбурзі, призначену для догляду за дітьми бідних і першу спільноту черниць в Сполучених Штатах. Її школа була першою вільною католицькою школою в Америці. Цей скромний внесок заклав початок створення католицької парафіяльної шкільної системи в Сполучених Штатах.[6] Спільнота черниць спочатку мала назву «Сестри милосердя Св. Йосипа» і з цього моменту Елізабет стала відома як «Мати Сетон». В 1810 році сестри прийняли правила, написані святим Вінсентом де Полем для Сестер Милосердя у Франції.

Мати Сетон була описана як чарівна і культурна леді. Її розрив з близькими й знайомими в Нью-Йорку та соціальний тиск з метою примусити її покинути нове життя, яке вона вибрала для себе, не зупинило її від слідування її релігійному покликанню. Хоча вважається що найбільші труднощі, з якими стикалася вона, були викликані смертями двох її дочок, інших близьких, зокрема молодих сестер в громаді, також з непорозуміннями й міжособистісними конфліктами. Вона померла від туберкульозу 4 січня 1821 у віці 46 років . Її останки поховані в храмі святої Елізабет в місті Еммітсбург.

Спадщина[ред.ред. код]

Пам'ятна табличка про святу Елізабет Сетон на її будинку в Нью-Йорку

Елізабет Сетон була глибоко віддана Церкві, Євхаристії, Діві Марії і молитві (23-й псалом був її улюбленою молитвою всього її життя). Вона була жінкою молитви і служби. Її початковим наміром було приєднатися до Дочок Милосердя св. Вінсента де Поля, але блокада Франції через Наполеонівські війни не дозволила цьому здійснитися. Це відбулося тільки кілька десятиліть потому, в 1850 році, коли спільнота Еммітсбурга злилася з з монашою спільнотою з Франції, ставши їх американським відділенням, як хотіла їх засновниця.

Статуя на кладовищі св. Раймонда,Бронкс, Нью-Йорк

Сьогодні існує шість окремих релігійних громад, що мають витоки від сестер милосердя в Емітсбурзі. Крім співтовариства сестер в Еммітсбурзі, вони є в Нью-Йорку, в Цинциннатi (Огайо), в Галіфаксі, в Нью-Джерсі і в Грінсбургу, (Пенсільванія).

Школа в Фронт Роял, Вірджинія, отримала назву Св. Елізабет Сетон. Ряд католицьких церков також названі ім'ям Матері Сетон: парафія в Крофтоні, штат Меріленд, створена в 1975[7], в архиєпархії Балтімора, те ж саме і в єпархії, в якій вона заснована Академію Святого Джозефа і безкоштовну школу.

Елізабет Сетон допомогла стати семінаристом ірландському емігранту-садівнику Джону Х'юзу (який не зміг скласти вступні іспити), майбутньому відомому й успішному католицькому архієпископу Нью-Йорка, публіцисту, апологету і знаному серед вчених релігієзнавцеві.

Канонізація[ред.ред. код]

Елізабет Сетон була зарахована до лику блаженних Папою Іваном XXIII 17 березня 1963 р. Папа Римський тоді сказав: «У будинку, який був дуже невеликим, але з достатнім простором для благодійності, вона посіяла насіння в Америці, з якого Божественною благодаттю виросло велике дерево»[8]. Папа Павло VI канонізував її 14 вересня 1975 р. у церемонії на площі Святого Петра. За його словами, «Елізабет Сетон є свята. Є Елізабет Сетон святою американською. Кожен з нас скаже це з особливою радістю, і з наміром шанування землю і націю, від якого вона виникала як перша квітка в календарі святих. Елізабет Сетон була цілковитою американкою! Радійте вашій славній доньці. Пишаєтеся нею. І знайте як зберігати її плідну спадщину.»[9]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • «Слово с нами», № 8 (81), 2005 г., стр.55 — 59. (рос.)
  • Католическая Энциклопедия, т. 1, изд. Францисканцев, М., 2002, стр. 1814, ISBN 5-89208-037-4 (рос.)

Ресурси інтернету[ред.ред. код]