Елінвар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Елінвар (від дав.-гр. elastos — еластичний, пружний та лат. invariabilis — сталий, незмінний) — загальна назва групи прецизійних сплавів на залізонікелевій основі, пружні властивості яких мало залежать від температури. Марка сплаву за ГОСТ 10994-74[1] — 36НХТЮ.

Історична довідка[ред.ред. код]

Сплав заліза (Fe) і нікелю (Ni) із сталими пружними властивостями у широкому діапазоні температур, що отримав назву «елінвар» було створено в кінці 1890-х Шарлем Едуаром Гійомом (фр. Charles Édouard Guillaume), швейцарсько-французьким фізиком, котрий також створив сплав інвар, що характеризувався аномально дуже низьким коефіцієнтом теплового розширення. У 1920 році Гійом отримав Нобелівську премію[2][3] у галузі фізики за відкриття цих властивостей залізо-нікелевих сплавів, що свідчить про їх високу значимість.

Характеристики[ред.ред. код]

Фізична природа аномалії пружних властивостей елінвару — магнітна, тому при температурі, вищій за точку Кюрі, аномалія щезає. Основні причини аномалії: зменшення сил зв'язку в кристалічній ґратці при переході в магнітний стан і зміна магнітної доменної структури при деформації ґратки.

Фізико-механічні властивості:

Склад[ред.ред. код]

Склад сплаву 36НХТЮ в % від загальної маси[1]

Fe Ni Cr Ti Al
56...59 % 35..37 % 11,5...13 % 2,7...3,2 % 0,9...1,2 %

На початках був відомий лише бінарний сплав типу елінвар, що містив 45 % нікелю (решта залізо), у подальшому розроблені елінвари, леговані хромом, молібденом або вольфрамом. Доменну структуру закріпляють за допомогою дисперсійного тверднення, для чого у сплав вводять один із елементів: Ti, Al, Nb або Be.

Застосування[ред.ред. код]

Спіральна пружина (1) годинникового механізму, виготовлена з елінвару

Елінвар використовують для виготовлення годинникових волосків (спіральних пружин), ультразвукових ліній затримок, резонаторів електромеханічних фільтрів, мембран, пружин та інших деталей, від яких вимагаються пружні властивості, що не залежать від температури і працюють при температурах до 250 °C.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б ГОСТ 10994-74 Сплавы прецизионные. Марки.
  2. The Nobel Prize in Physics 1920 Charles Edouard Guillaume на офіційному сайті Премії Нобеля. англ.
  3. Чолаков В. Нобелевские премии. Ученые и открытия. — Москва: Мир, 1986. — 368 с.