Емануїл Ласкер
| Емануїл Ласкер | |
| Народився | 24 грудня 1868 Берлінхен |
|---|---|
| Помер | 11 січня 1941 (72 роки) Нью-Йорк |
| Діяльність | філософ, шахіст |
| Титул | 2-й чемпіон світу з шахів |
Емануї́л Ла́скер (нім. Emanuel Lasker) (*24 грудня 1868, Берлінхен — †11 січня 1941, Нью-Йорк) — німецький і американський шаховий майстер, математик і філософ. Був чемпіон світу з шахів упродовж 27 років — від 1894 до 1920 року, що є досі непобитим рекордом. Один із найкращих шахістів усіх часів.
[ред.] Біографія
Емануїл Ласкер народився в містечку Берлінхен біля Бранденбургу, у родині співця місцевої синагоги. Ласкера навчив грати в шахи його старший брат. Коли Ласкер став студентом Берлінського університету, він почав брати участь у шахових турнірах.
1894 року він став другим чемпіоном світу з шахів, перемігши Вільгельма Стейніца в матчі за звання чемпіона світу з десятьма перемогами, чотирма нічиїми й п’ятьма поразками. Ласкер залишив Прусію в 1889-му році.
Він утримував титул чемпіона безперервно 27 років, що є надзвичайно довго для чемпіона світу з шахів. Він захищав свій титул шість разів: раз матчі-реванші проти Вільгельма Стейніца, два рази проти Давида Яновського, проти Зігберта Тарраша, одного з найсильніших тоді претендентів на світове чемпіонство, Франка Маршала, безперечно, найсильнішого американського шахіста початку двадцятого століття, і зіграв матч унічию проти Карла Слетчера. У цей час він також приголомшливо виграв турніри в Санкт-Петербурзі, Нюрнбернзі, Лондоні та Парижі.
1902 р. Ласкер отримав докторський ступінь з математики та філософії в Нюрнберзькому університеті.
У першій половині 1920 року почалися виснажливі переговори про зустріч між Ласкером та Хосе Раулем Капабланкою. На кінець, вони домовилися на ціні 11 000 доларів, що дуже мало для наших часів, але в той час це була дуже висока премія за світове чемпіонство. Матч проходив в Гавані із лімітом 24 партії. Змагання почалося 15 березня 1921 року, проте навіть 14 партій було достатньо, щоб визначити переможця. 27 квітня Ласкер втратив свій титул, зігравши матч з 10 нічиїми й чотирма поразками.
1933 року, на початку Першої Світової Війни, Ласкер, єврей за походженням, змушений був покинути Німеччину. Він виїхав спочатку до Англії, потім у СРСР і, зрештою, до США, де він повернувся до участі в турнірах, в яких показав високий рівень гри, що є дуже великим досягненням для його віку.
Ласкер дуже відомий за свій «психологічний» підхід до шахів: «Ласкер був першим в історії світових шахів, хто став свідомо боротися не тільки з фігурами й пішаками на шахівниці, але й з партнером» - Давид Бронштейн. «Багато ідей шахового мистецтва були б немислимими без Ласкера… Ласкер повинен служити прикладом для всіх шахістів як нинішнього, так і майбутнього поколінь» - Олександр Альохін.
| Чемпіони світу з шахів | ||
|---|---|---|
| До розколу (1993) | ||
| Вільгельм Стейніц | Емануїл Ласкер | Хосе Рауль Капабланка | Олександр Алехін | Макс Ейве | Михайло Ботвинник | Василь Смислов | Михайло Таль | Тигран Петросян | Борис Спаський | Роберт Фішер | Анатолій Карпов | Гаррі Каспаров | ||
| 1993—2006 | ||
| За версією ФІДЕ | За версією ПША | |
| Анатолій Карпов | Олександр Халіфман | Вішванатан Ананд | Руслан Пономарьов | Рустам Касимджанов | Веселин Топалов | Гаррі Каспаров | Володимир Крамник | |
| Після об'єднання (2006) | ||
| Володимир Крамник | Вішванатан Ананд | ||