Емба (річка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Емба — річка в Актюбінськой і Атирауськой областях Казахстану. Довжина — 712 км. (у повені), площа басейну — 40400 км². Витоки на західних схилах Мугоджар, тече по Підуральському плато і Прикаспійськой низовині. Втрачається серед солоних приморських боліт (сорів), в повноводні роки дотікає до Каспійського моря. Живлення переважне снігове. Основний стік в квітні — травні, в решту пори року часто пересихає, розбиваючись на окремі плеса.Вода сильно мінералізована: у верхів'ї від 150—200 міліграма/л навесні до 800 міліграма/л влітку; у нижній течії 1500—2000 міліграм/л навесні і 3000—5000 міліграм/л влітку. Головні притоки, течія яких також сезонно: Темір (правий) і Атсакси (лівий). У нізовьях Емби — здобич нафти і газу (Північно-Каспійська нафтогазоносна область).

По річці проходить умовна межа між Європою і Азією (інший варіант — по річці Урал).

[ред.] Із книги А.Соколова "Гідрографія СРСР" (1954)

Сточище Емби розташоване в області степів і напівпустель. У своїй верхній частині він є розітнуте ерозією крейдяне плато, в нижній - річка тече в Прикаспійській низовині, що має ледве помітний ухил до моря. Приблизно у 20 км. від моря річка утворює дельту з трьома найголовнішими гирлами: Кара-Узяк, Киян і Кулок.

Емба украй бідна водою. Живлення її відбувається майже виключно за рахунок тагнення снігу. Навесні вона багатоводна, а влітку є ряд роз'єднаних плесових ділянок із стоячою водою. Води Емби у весняний час містять велику кількість наносів. Після дощів річка несе абсолютно каламутну, бруднено-молочного кольору воду.

[ред.] Походження назви

В казахській мові Емба має два варіанти назви каз. Ембі і каз. Жем. Тоді як, перший є офіційним, але мало споживаним, другий - уживається локально частіше. Ембі походить від туркменского (огузського) (чиї племена кочували в краю до XVII—XVIII сторіч). Yem boyı буквально переводиться, як долина прожитку або долина здоров'я. У казахський це слово потрапило як з редукцією голосних (y) embi (початкове е вимовляється як дифтонг ye), так і у вигляді перекладу Jem (Жем) із значенням прожиток.

Від назви річки походить назва ногайців-джембойлуковців, що кочували в XVIII—XIX сторіччях на Кубані і Північному Причорномор'ї.