Еммануель де Вітте

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Еммануель де Вітте
нід. Emanuel de Witte
De Witte, Interior of the Niewe Kirke in Delft with the Tomb of William the Silent.JPG
«Надгробок Віллема Сілента в Новій церкві Делфта», м. Лос-Анжелес
Ім'я при народженні Emanuel de Witte
Дата народження 1617
Місце народження Алкмар
Дата смерті 1692
Місце смерті Антверпен
Громадянство Нідерланди Нідерланди
Жанр пейзаж, релігійний та міфологічний твір, портрет, храмовий інтер'єр
Напрямок реалізм
Вплив Пітер Санредам
Твори пейзаж, релігійний та міфологічний твір, храмовий інтер'єр, портрет

Еммануель де Вітте (нід. Emanuel de Witte бл. 1617, Алкмар — 1692, Астердам) — голландський художник 17 століття. Робив портрети, побутові сцени, релігійні композиції, зображення інтер'єрів здебільшого готичних церков.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в місті Алкмар. Походить з родини викладача (батько був вчителем математики в школі). Син обрав шлях художника. 1636 року був прийнятий в гільдію Святого Луки в Алкмарі.

Починав з релігійних та міфологічних картин, серед яких «Юпітер і Меркурій у Філімона та Бавкіди» (1647, Делфт, музей Гет Прінсенгоф). Але релігійний живопис все менше користувався попитом в протестантській країні, прочани якої вважали біблійні композиції ідолослужінням. Це навернуло художника до розробки інших сюжетів, серед яких були портрети на замову та храмові інтер'єри готичних церков, синагог тощо. Храмові інтер'єри робив також художник Пітер Санредам. Для церковних інтер'єрів Санредама, що створюють настрій спокою і ясності архітектурного образу, характерне зображення всього вільного простору церкви із переважанням прямої, фронтальної перспективи, м'якого розсіяного світла і невеликої кількості стаффажних фігур.

Зовсім інакше підійшов до створення інтер'єрів де Вітте. Зазвичай це храмові фрагменти з грою сонячного освітлення на колонах готичних споруд, в напівпорожніх протестантських тепер храмах Делфта, Амстердама тощо. Зустрічались також фантазійні інтер'єри якихось умовних храмів, створених з використанням реальних замальовок митця.

Зайва особа[ред.ред. код]

Життя художника припало на добу дикого капіталізму в Голландії. Розбурхане суспільство роздирали богословські пошуки, швидке розшарування на бідних та багатих, безжальна боротьба конкурентів, війни в Європі, активна участь Голландії в географічних експедиціях і колоніальних захопленнях заморських земель. Неспокійний характер митця не сприяв ні його фінансовим успіхам, ні праці в якомусь єдиному художньому центрі. За свідоцтвами сучасників, він часто обурювався, брав участь в азартних іграх і бійках, які починав сам (збережені відомості про його бійку з Герардом де Лерессом). Він робив борги, лаявся з глядачами під час праці над власними картинами, розривав контракти з торговцями картин. Все це зменшувало кількість замов і спонукало до вимушених подорожей. Його життєвий шлях все більше ставав життям зайвої особи, що не вписувалась в жорстоке капіталістичне суспільство.

Маловдалим було і його приватне життя. Першу дружину художника Гер'є Арентс спіймали на крадіжках і вигнали з міста вагітною. Невідомо від чого, але вона померла 1655 року. Художник узяв новий шлюб вдруге, але і вона померла молодою 1663 року. Життя закінчував у прихистку для бідних. Після конфлікту з черговим кредитором старий художник у відчаї покінчив життя самогубством. Він повісився на міському мосту взимку, але мотузка обірвалась і тіло впало у воду. Мерця знайшли лише через декілька тижнів навесні.

Життєпис художника і драматичні події останіх років його життя надав художник і історіограф нідерландських митців Арнольд Хоубракен.

Вибрані твори[ред.ред. код]

"Нова церква в Делфті ", 1644, Зальцбург.

Галерея[ред.ред. код]

«Невідома родина в інтер'єрі», фрагмент

Джерела і ресурси інтернета[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]