Еміль Теодор Кохер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Еміль Теодор Кохер
нім. Emil Theodor Kocher
Emil Theodor Kocher.jpg
Народився 25 серпня 1841(1841-08-25)
Берн
Помер 27 липня 1917(1917-07-27) (75 років)
Берн
Громадянство Швейцарія Швейцарія
Галузь наукових інтересів Хірургія, зокрема Ендокринна хірургія
Заклад Бернський університет
Alma mater Бернський університет
Відомий завдяки: Роботи в галузі фізіології, патології, хірургії
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізіології та медицини (1909)
Nobel prize medal.svg

Еміль Теодор Кохер (нім. Emil Theodor Kocher, *25 серпня 1841, Берн — †27 липня 1917, Берн) — швейцарський хірург, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини в 1909 році «за роботи в галузі фізіології, патології і хірургії щитовидної залози».

Біографія[ред.ред. код]

Кохер народився в Берні, в сім'ї інженера Якова Олександра Кохера і Марії Кохер (Вермут), що належить до благополучного середнього класу. Мати Теодора була глибоко релігійною жінкою і під її впливом у Теодора на все життя зберігся інтерес до філософії і релігії.

У 1865 році з відзнакою закінчив медичну школу Бернського університету. Протягом п'яти років навчався хірургії у Відні, Парижі, Берліні і, нарешті, в Лондоні під керівництвом англійського хірурга сера Джозефа Лістера. У Відні вивчав хірургію в клініці Теодора Більрота. У 1872 році (Кохеру було 31 рік) він отримав посаду професора хірургії та директора хірургічної клініки Бернського університету. Тут Теодор Кохер зміг застосовувати антисептичні методи Джозефа Лістера і бездоганну операційну техніку Теодора Більрот. Справляв операції на органах грудної та черевної порожнини: ушивав пахові грижі, оперував хворих з травмами, переломами та вивихами, здійснював нейрохірургічні операції.

У 1913 році оперував Н. К. Крупську.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]