Еміль Теодор Кохер
| Еміль Теодор Кохер | |
| нім. Emil Theodor Kocher | |
| Народився | 25 серпня 1841 Берн |
|---|---|
| Помер | 27 липня 1917 (75 років) Берн |
| Громадянство | |
| Галузь наукових інтересів | Хірургія, зокрема Ендокринна хірургія |
| Заклад | Бернський університет |
| Alma mater | Бернський університет |
| Відомий завдяки: | Роботи в галузі фізіології, патології, хірургії |
| Нагороди | |
Еміль Теодор Кохер (нім. Emil Theodor Kocher, *25 серпня 1841, Берн — †27 липня 1917, Берн) — швейцарський хірург, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини в 1909 році «за роботи в галузі фізіології, патології і хірургії щитовидної залози».
Біографія [ред.]
Кохер народився в Берні, в сім'ї інженера Якова Олександра Кохера і Марії Кохер (Вермут), що належить до благополучного середнього класу. Мати Теодора була глибоко релігійною жінкою і під її впливом у Теодора на все життя зберігся інтерес до філософії і релігії.
У 1865 році з відзнакою закінчив медичну школу Бернського університету. Протягом п'яти років навчався хірургії у Відні, Парижі, Берліні і, нарешті, в Лондоні під керівництвом англійського хірурга сера Джозефа Лістера. У Відні вивчав хірургію в клініці Теодора Більрота. У 1872 році (Кохеру було 31 рік) він отримав посаду професора хірургії та директора хірургічної клініки Бернського університету. Тут Теодор Кохер зміг застосовувати антисептичні методи Джозефа Лістера і бездоганну операційну техніку Теодора Більрот. Справляв операції на органах грудної та черевної порожнини: ушивав пахові грижі, оперував хворих з травмами, переломами та вивихами, здійснював нейрохірургічні операції.
У 1913 році оперував Н. К. Крупську.
Див. також [ред.]
- Затискач Кохера
- Футлярно-фасціальне висічення щитоподібної залози
Посилання [ред.]
- Біографія Еміля Кохера на сайті Нобелівського комітету (англ.)
- Нобелівська лекція Еміля Кохера (англ.)
|
|||||||||||||||||

