Еміліан Тардіф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Отець Еміліан Тардіф

Еміліан Тардіф (Сент-Захарі (Квебек), 6 червня 1928 р. — Кордоба, Аргентина, 8 червня 1999 р.) — католицький квебекський священик, відомий своїм навчанням і зціленням.

Біографія[ред.ред. код]

Еміліан Тардіф народився в Сент-Захарі, Бос, Квебек, 6 червня 1928 року. Його покликання проявилося досить швидко внаслідок проповіді отця Сент-Жоржа Гроло, місіонера з Японії. У 1940 році у віці 12 років, він переїжджає в Рапід-Дансер (Квебек). Йому наснився сон, в якому він навчав величезний натовп і оздоровляв людей іменем Ісуса. Тоді він вирішив стати проповідником. Він поступає в апостольську школу в Бопорті у 1949 р., школу спільноти місіонерів Найсвятішого Серця Ісусового.

Священик[ред.ред. код]

Домініканська республіка[ред.ред. код]

24 червня 1955 р. його призначили священиком в Рапід-Дансер. 16 вересня наступного року він від'їзджає в Домініканську республіку, де стає викладачем в семінарії Сан Хосе де Лас Матас до 1963 р. З 1959 р. до 1963 р. він засновує і управляє журналом «Друг сім'ї» (Amigo del Hogar). З 1966 р. до 1973 р., він стає настоятелем конгрегації в Домініканській республіці, а в 1971 р. провінційним адміністратором місіонерів Найсвятішого Серця Ісусового. Він бере участь в багатьох проектах, таких як центр покликання, семінарія, центри надання допомоги людям, катехиза і рух Курсілос.

Туберкульоз[ред.ред. код]

В 1973 р. Еміліан Тардіф захворів на гострий туберкульоз і його терміново перевезли на лікування до Канади. Він одужав дивовижним чином, про що особисто розповідав: «Після перших аналізів і перед початком лікування до мене прийшли друзі: пані Роза Катудал, її чоловік і син, Роза, сестра отця Еміліана, її чоловік Поль-Ремі Паке, які належали до харизматичної віднови (…). Ці друзі підійшли до мого ліжка і запитали мене, чи я щиро вірю, що Ісус може сьогодні також зцілювати хворих, як він колись це робив у Палестині (…). Але коли вони поклали на мене руки і сказали, що вони зараз будуть молитися до Ісуса, щоб він мене зцілив за допомогою Святого Духа, я повністю збентежився (…). На щастя Святий Дух мав час, щоб зайти до палати… бо після трьох днів я одужав і лікарі більше нічого не розуміли.»

Харизматична віднова[ред.ред. код]

З того часу отець Еміліан Тардіф входить в харизматичну віднову з дозволу своїх настоятелів. Він бере участь в групах молитви і спостерігає перші дива, насамперед те, яке сталося з Еленою Лакруа. Він повертається в Домініканську республіку і засновує молитовну групу, яка нараховує від 200 до 400 осіб, молиться і сповтерігає дивовижні зцілення. З 1974 р. до 1985 р. отець перебуває у парафіях Нагуа, Санчес, Піментель, Романа і Сан Хосе де Лас Матас, проголошуючи харизматичні реколекції в цілій країні і за її межами. У 1979 р. він організовує велике зібрання в Монреалі, яке налічувало понад 70 тис. осіб на Олімпійському стадіоні. Про це наступного дня щоденна газета написала: «Ісус — король стадіону». Еміліан Тардіф їде до Франції у Люрд в рамках міжнародної харизматичної прощі в Люрді і Параї-ле-Моніаль, де він любить молитися зі спільнотою «Емануїл». Коли відбувалися зцілення, отець Тардіф казав: «Хворі, ви маєте рацію, просячи Господа, щоб вас зцілив. Не потрібно боятись любові Ісуса, багатства його любові», а також «Це правда, що не всі хворі зцілюються. Чому Ісус в свій час не зцілив усіх хворих, яких він зустрічав на своєму шляху? Це таємниця його любові. Якщо Ісус не зцілює, то у нього є інший план для нас, ще кращий: поєднати наше фізичне страждання з його стражданням відкупителя. В даному випадку інші брати одержать плоди з нашої хвороби, пережитої в спокої і радості.»

28 листопада 1982 р. він засновує світську спільноту «Слуги Живого Хреста». У 1985 р. спільнота звільняє його від парафіяльного служіння і він повністю присвячує себе навчанню і служінню зціленням.

Еміліан Тардіф євангелізував у більш ніж 72 країнах. Він помер 8 червня 1999 р. проповідуючи на реколекціях в Кордобі, Аргентина.

Процедура беатифікації[ред.ред. код]

Процедура беатифікації Еміліана Тардіфа розпочалася 15 липня 2007 р. з ініціативи кардинала Лопеса Родрігеса.

Книги отця Еміліана Тардіфа[ред.ред. код]

  • Ісус є Месія (2004)
  • Ісус зробив мене своїм свідком (1997)
  • Отець Тардіф в Лівані (1997)
  • Велика проповідь отця Еміліана Тардіфа (1996)
  • Зцілюйте хворих (1995)
  • У вогні любові (1994)
  • У вогні любові: навколо світу без валізи (1994)
  • Харизма зцілення (1993)
  • Радість зцілювати наших братів (1991)

Біографія[ред.ред. код]

  • Еміліан Тардіф: встань та йди, Бюісон Марія-Сильвія

Посилання[ред.ред. код]