Еміліо Греко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Еміліо Греко
Emilio Greco
Ім'я при народженні Emilio Greco
Дата народження 11 жовтня 1913(1913-10-11)
Місце народження Катанія
Дата смерті 5 квітня 1995(1995-04-05) (81 рік)
Національність італієць
Громадянство Італія Італія
Жанр дрібна пластика, портрети, медалі, садово-паркова скульптура
Напрямок реалізм
Роки творчості 1930—1994

Еміліо Греко (італ. Emilio Greco * 11 жовтня, 1913, Катанія — 5 квітня, 1995) — італійський скульптор XX століття, що працював в стилістиці реалізму.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в Катанії. Початкову освіту отримав в школі колишнього монастиря Сан Пласідо. Працював каменярем.

Мав хист до мистецтва, багато малював. З 1940-х рр. розпочав пошук власного стилю в скульптурі. Відсахнувся від руйнівних течій мистецтва 20 ст, працював в реалістичній манері.

Перший значний успіх мав його монумент на честь книжкового персонажа Піноккіо (Піноккіо і Фея) для міста Коллоді. Займався створенням скульптурних портретів, але з часом перейшов до узагальнених образів, що дало змогу використовувати його скульптури для оздоб інтер'єрів, у відкритих садах, на міжнародних виставках. Своєрідна подача образів, сміливе відтворення навіть неідеальних фігур при збереженні гостроти першого враження зробили його популярним скульптором з міжнародною славою.

В деяких країнах купували цілу низку його скульптур і створювали відкриті сади з його творами (сад скульптур Хаконе, Японія, сад скульптур, Брюссель, Бельгія), частку скульптур митець дарував сам.

Серед творів Еміліо Греко — бронзові двері собору в Орв'єто та надгробок папи римського Івана ХХІІІ в соборі Св. Петра в Римі.

Сіті Центр Марл, Німеччина, скульптура Еміліо Греко
Велика скульптура балерини, 1957 р. Музей Креллер-Мюллер.

Відомий графік[ред.ред. код]

Впродовж усього творчого шляху не покидав малювання з натури. Плідно займався графікою, робив офорти. Об'єми фігур в офортах створював системою перехрестних ліній, що нагадувало манеру висікання скульптур в мармурі. Улюблений сюжет — закохані пари.

В цій галузі теж мав успіх, що відбилося придбанням його малюнків та офортів в музейні колекції світу (музей графіки, Наро, музей Ермітаж, Санкт-Петербург тощо.)

Вибрані твори[ред.ред. код]

  • Піноккіо і Фея (монумент у м. Коллоді)
  • Чоловіча голова (варіанти)
  • Віл
  • Співак
  • Велика купальниця (варіанти)
  • Спогади про літо
  • Марія Бальдасаре
  • Кліция
  • Ейко
  • бронзові двері собору в Орв'єто
  • надгробок папи римського Івана ХХІІІ

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Сообщения Гос. Эрмитажа, № 46, Л. 1981
  • Матеріали приватного архіву

Посилання[ред.ред. код]