Емілі Дікінсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Emily Dickinson daguerreotype (Restored).jpg

Е́мілі Елі́забет Ді́кінсон (англ. Emily Elizabeth Dickinson, 10 грудня 1830 Амгерст, Массачусетс, США — 15 травня 1886) — американська поетеса.

Біографія[ред.ред. код]

Імовірно, на цій дагеротипії відображені Емілі Дікінсон та її подруга Кейт Скотт Тернер[1] (близько 1859 р.)

Народилася в Новій Англії в пуританській родині, що жила в Массачусетсі з XVII століття. Батько, Едвард Дікінсон, був юристом та політиком, довгий час входив до палати представників та сенату штату, був конгресменом США. Мати — Емілі Дікінсон, уроджена Норкросс. Емілі була середньою з трьох дітей: брат Вільям Остін (відомий як Ості) був на рік старший за неї, а сестра Лавінія — на три роки молодша. У будинку в Амгерсті, де народилася Емілі Дікінсон, зараз знаходиться її меморіальний музей.

Емілі відвідувала початкову школу на Плезент-Стріт у Амгерсті. 1840 року почала одночасно з сестрою навчання в Академії Амгерста, яка лише за два роки до цього почала приймати дівчаток. В академії провела сім років, пропустивши кілька семестрів через хвороби[2]. Вивчала англійську, латину, літературу, історію, ботаніку, геологію, психологію та арифметику. Численні знайомства, започатковані в Академії, продовжилися протягом усього життя Емілі Дікінсон. Закінчила академію влітку 1847, потім з 10 серпня по 25 березня 1848 року навчалася в жіночій семінарії Маунт-Голіоук, за 16 км від Амгерста. Причини її відходу з семінарії невідомі. Після семінарії повернулася в родину батьків в Амгерст, де й прожила решту життя, рідко віддаляючись від будинку більш ніж на п'ять миль.

У квітні 1844 року двоюрідна сестра Емілі, Софія Голланд, з якою вона була у близьких стосунках, померла від тифу. Смерть Софії Голланд мала на Емілі Дікінсон серйозний вплив, вона постійно перебувала в глибоко меланхолійному насторї, тож батьки відправили її до Бостона, щоб вона змінили обстановку. Пізніше Емілі Дікінсон деякий час виявляла інтерес до релігії та регулярно відвідувала церкву, але 1852 року покинула церкву, так і не зробивши формальної заяви щодо свого ставлення до віри.

Незважаючи на строгі пуританські правила в родині, Дікінсон була знайома з сучасною літературою. Зокрема, друг її родини Бенджамін Франклін Ньютон познайомив її з поезією, зокрема, з творчістю Вордсворта та Емерсона.

Будинок родини Дікінсон

Навесні 1855 року разом з матір'ю та сестрою Емілі здійснила одну з найбільших далеких своїх подорожей до Вашингтона, де провела три тижні разом з батьком, який представляв Массачусетс у Конгресі, а потім два тижні в Філадельфії. У Філадельфії вона познайомилася зі священиком Чарльзом Водсвортом, який став одним з її найближчих друзів, і, незважаючи на те, що пізніше вони бачилися лише двічі, аж до своєї смерті в 1882 мав на неї серйозний вплив.

Сусіди вважали Емілі Дікінсон ексцентричною, зокрема, за те, що вона завжди одягала білу сукню та рідко виходила вітати гостей, а пізніше й зовсім не полишала своєї кімнати. Більшість її друзів не були з нею особисто знайомі, а спілкувалася з нею листами.

Після розставання 1862 року з людиною, яку вона любила, практично перестала спілкуватися з людьми, окрім рідних та найближчих друзів.

Дікінсон писала, що думка про публікації «їй чужа, як небосхил — плавнику риби». Перша книга віршів «Poems by Emily Dickinson» вийшла посмертно 1890 року й мала певний успіх. Після цієї публікації було багато інших. Нині Емілі Дікінсон вважається однією з найважливіших фігур американської та світової поезії. Вона — найбільш читаний в світі та в своїй країні американський поет усіх часів.

Творчість[ред.ред. код]

Видання поезій Емілі Дікінсон (1890)
Автограф вірша «Дорога швидкоплинності» (1880)

Емілі Дікінсон прожила відлюдником все своє життя[3]. Свій маленький приватний світ вона пертворила на своєрідний мікрокосмос, в якому навіть тривіальні речі набували несподіваної значущості й виступали провідниками містично-екстатичних переживань. Порухом до написання вірша в Дікінсон часто служили доволі буденні речі: зміна пір року, побачені птах, комаха чи квітка. Ці елементи реальності ставали приводом до занурення у внутрішній світ самотнього «ліричного Я», сповнений смутку, покинутості та тривоги. Дікінсон називали «метафізичною поетесою» через її внутрішній конфлікт між вірою в особистого бога та страхом перед порожнім космосом, нерозв'язане протиріччя між інтенсивною радістю буття та містичним потягом до спасіння. Звідси у віршах Дікінсон такі часті антитези, іронія та парадокс, як засоби вираження поетичної думки. Легкий гумор та жартівливість поєднуються в її поезії зі складними філософськими питаннями. Типовими темами лірики Дікінсон були час, смерть і кохання.

Хоча Емілі Дікінсон була плідним поетом, вона не поспішала ділитися своїми творами з іншими та вважала, що її тексти не створені для публікації. Лише 7 (за іншими даними 10 віршів) зі створених нею майже 1800 поетичних творів було опубліковано за життя. Опубліковані твори зазнали численних змін та втручань редакторів, які намагалися привести їх у відповідність до поетичних правил та уявлень того часу.

Поезії Дікінсон були нетиповими для її часу як за змістом, так і за формою. Вони складаються з коротких рядків, не мають назв, часто містять неточні рими, неточний віршований розмір та неконвенційну пунктуацію. Для поезій Дікінсон характерна епіграматична стислість, афористичність, точність формулювань та сміливість метафор.

Великий вплива на творчість Емілі Дікінсон мала поезія та філософія американського поета Ральфа Волдо Емерсона.

Видання[ред.ред. код]

Українські переклади[ред.ред. код]

До збірки перекладів увійшло 70 перекладів Олега Зуєвського. Вперше його переклади поезій Емілі Дікінсон було надруковано у часописі «Нові дні» (Торонто, 1956. — Ч. 7. — С. 23-24) з коментарями «Примітки перекладача».

Поезії Дікінсон українською також перекладали М. Губко, Н. Тучинська, М. Тарнавська, В. Кикоть.

Примітки[ред.ред. код]

  1. 'The World Is Not Acquainted With Us': A New Dickinson Daguerreotype?" Amherst College Archives and Special Collections Website. September 6, 2012.
  2. Habegger (2001), 148.
  3. Виклад цього розділу за виданням: Gero von Wilpert. Lexikon der Weltlitaratur. Bd. 1, Autoren, 3. Auflage, Alfred Kröner Verlag, Stuttgart, 1988, S. 371

Література[ред.ред. код]

  • Bianchi, Martha Dickinson. 1970. Emily Dickinson Face to Face: Unpublished Letters with Notes and Reminiscences. Hamden, Conn.: Archon Books.
  • Blacke, Caesar R. (ed). 1964. The Recognition of Emily Dickinson: Selected Criticism Since 1890. Ed. Caesar R. Blake. Ann Arbor: University of Michigan Press.
  • Bloom, Harold. 1999. Emily Dickinson. Broomall, PA: Chelsea House Publishers. ISBN 0-7910-5106-4.
  • Buckingham, Willis J. (ed). 1989. Emily Dickinson’s Reception in the 1890s: A Documentary History. Pittsburgh: University of Pittsburgh Press. ISBN 0-8229-3604-6.
  • Crumbley, Paul. 1997. Inflections of the Pen: Dash and Voice in Emily Dickinson. Lexington: The University Press of Kentucky. ISBN 0-8131-1988-X.
  • Farr, Judith (ed). 1996. Emily Dickinson: A Collection of Critical Essays. Prentice Hall International Paperback Editions. ISBN 978-0-13-033524-1.
  • Farr, Judith. 2005. The Gardens of Emily Dickinson. Cambridge, Massachusetts & London, England: Harvard University Press. ISBN 978-0-674-01829-7.
  • Ford, Thomas W. 1966. Heaven Beguiles the Tired: Death in the Poetry of Emily Dickinson. University of Alabama Press.
  • Gura, Philip F. 2004. «How I Met and Dated Miss Emily Dickinson: An Adventure on eBay», Common-place, The Interactive Journal of Early American Life, Inc. 4(2). Retrieved: June 23, 2008.
  • Habegger, Alfred. 2001. My Wars Are Laid Away in Books: The Life of Emily Dickinson. New York: Random House. ISBN 978-0-679-44986-7.
  • Hecht, Anthony. 1996. «The Riddles of Emily Dickinson» in Farr (1996) 149—162.
  • Juhasz, Suzanne (ed). 1983. Feminist Critics Read Emily Dickinson. Bloomington: Indiana University Press. ISBN 0-253-32170-0.
  • Juhasz, Suzanne. 1996. «The Landscape of the Spirit» in Farr (1996) 130—140.
  • Knapp, Bettina L. 1989. Emily Dickinson. New York: Continuum Publishing.
  • Martin, Wendy (ed). 2002. The Cambridge Companion to Emily Dickinson. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0-521-00118-8.
  • McNeil, Helen. 1986. Emily Dickinson. London: Virago Press. ISBN 0-394-74766-6
  • Oberhaus, Dorothy Huff. 1996. « 'Tender pioneer': Emily Dickinson’s Poems on the Life of Christ» in Farr (1996) 105—119.
  • Parker, Peter. 2007. «New Feet Within My Garden Go: Emily Dickinson’s Herbarium», The Daily Telegraph, June 29, 2007. Retrieved: January 18, 2008.
  • Pickard, John B. 1967. Emily Dickinson: An Introduction and Interpretation. New York: Holt, Rinehart and Winston.
  • Pollak, Vivian R. 1996. «Thirst and Starvation in Emily Dickinson’s Poetry» in Farr (1996) 62-75.
  • Richard B. Sewall. 1974. The Life of Emily Dickinson. New York: Farrar, Strauss, and Giroux. ISBN 0-674-53080-2.
  • Smith, Martha Nell. 1992. Rowing in Eden: Rereading Emily Dickinson. Austin, Texas: University of Texas Press. ISBN 0-292-77666-7
  • Stocks, Kenneth. 1988. Emily Dickinson and the Modern Consciousness: A Poet of Our Time. New York: St. Martin’s Press.
  • Walsh, John Evangelist. 1971. The Hidden Life of Emily Dickinson. New York: Simon and Schuster.
  • Wells, Anna Mary. 1929. «Early Criticism of Emily Dickinson», American Literature, Vol. 1, No. 3. (Nov., 1929).
  • Wolff, Cynthia Griffin. 1998. Emily Dickinson. Reading, Massachusetts: Addison-Wesley. ISBN 0-394-54418-8.

Посилання[ред.ред. код]