Енгармонізм

Енгармонізм (грец. enharmoníos — узгоджений, збіжний) — Однакове за висотою звучання двох різних за назвами звуків (напр., фа-дієз і соль-бемоль) в рівномірно-темперованому звукоряді. В музичній практиці існує:

• Енгармонізм інтервалів (напр., збільшена кварта і зменшена квінта)
• Енгармонізм акордів (напр., зменшений септакорд у разі енгармонічної заміни перетворюється в одне з трьох обернень зменшених септакордів);
• Енгармонізм тональностей, коли дві тональності (мажорні або мінорні) мають енгармонічно рівні тоніки, і їх гами звучать однаково, хоча записуються по-різному (напр., ре-бемоль мажор і до-дієз мажор).

Джерело

• Юцевич Ю. Є. Музика. Словник-довідник. — Тернопіль: «Навчальна книга — Богдан», 2003 р. ISBN 966-7924-10-6