Ендокринна система
| Ендокринна система | |
|---|---|
 |
|
| Головні залози внутрішньої секреції (зліва - чоловік, праворуч - жінка): 1. Епіфіз 2.Гіпофіз 3.Щитоподібна залоза 4.Тимус 5.Наднирники 6.Підшлункова залоза 7.Яєчник 8.Яєчко |
|
| Латинська назва | Systema endocrinum |
Ендокри́нна систе́ма — сукупність органів, частин органів та окремих клітин, які секретують у кров і лімфу гормони (речовини з високою біологічною активністю, що регулюють ріст і діяльність клітин різноманітних тканин). Ендокринна система разом з нервовою системою регулює і координує важливі функції організму людини: репродукцію, обмін речовин, ріст, процеси адаптації.
На відміну від залоз зовнішньої секреції, у складі ендокринних залоз відсутні вивідні протоки, вони мають добре розвинуту судинну сітку, особливо мікроциркуляторне русло, в яке виділяють свій секрет. Клітини ендокринних органів утворюють характерні скупчення у вигляді фолікулів чи трабекул. Ендокриноцити характеризуються високою секреторною активністю і значним розвитком синтетичного апарату. Їх цитоплазма містить специфічні гранули, в яких нагромаджуються біологічно активні речовини.
Зміст |
Функції ендокринної системи [ред.]
Ендокринна система бере участь в гуморальній регуляції функцій організму і координує діяльність усіх органів та систем, а також забезпечує підтримання гомеостазу організму при мінливих умовах зовнішнього середовища. Разом з нервовою та імунною системами регулює:
- зростання та розвиток організму;
- його статеве диференціювання та репродуктивну функцію;
- бере участь у процесах утворення, використання та збереження енергії.
Разом з нервовою системою гормони беруть участь у забезпеченні емоційних реакцій та психічній діяльності людини.
Класифікація [ред.]
В ендокринній системі розрізняють центральний і периферійний відділи, які взаємодіють між собою і утворюють єдину систему. Органи центрального відділу тісно пов'язані з органами центральної нервової системи і координують діяльність усіх інших ланок ендокринної системи. Органи периферійного відділу здійснюють багатоплановий вплив на організм, посилюють чи послаблюють обмінні процеси. Розрізняють також органи, які поєднують виконання ендокринної функції з екзокринною та окрему дисоційовану ендокринну систему, яка утворена великою групою ізольованих ендокриноцитів, розсіяних по органах і системах організму.
- Центральні органи ендокринної системи
- Периферійні органи ендокринної системи
Дисоційована ендокринна система [ред.]
Дисоційована ендокринна система — система ізольованих ендокриноцитів, які розсіяні по всьому організму.
Класифікація гормонів [ред.]
| Гормон | Клас хімічних сполук | Основне джерело |
|---|---|---|
|
Аміни |
||
| Адреналін | « | Мозковий шар надниркових залоз |
| Норадреналін | » | ЦНС, мозковий шар надниркових залоз |
| Дофамін | « | ЦНС |
| Мелатонін | » | Епіфіз |
| Тироксин | « | Щитоподібна залоза |
| Трийодтиронін | » | Щитоподібна залоза |
|
Невеликі пептиди |
||
| Вазопресин | « | Задня частка гіпофіза, гіпоталамус |
| Окситоцин | » | Гіпофіз |
| Меланоцитостимулюючий гормон | « | Проміжна частка гіпофіза |
| Тиреотропін-рилізинг-гормон | » | Гіпоталамус, ЦНС |
| Гонадотропін-рилізінг-гормон | « | Гіпоталамус, ЦНС |
| Соматостатин | » | Гіпоталамус, ЦНС, острівці підшлункової залози |
| Кортикотропін-рилізінг-гормон | « | Гіпоталамус, ЦНС |
| Соматокринін | » | Гіпоталамус, ЦНС |
| Ангіотензини (А ІІ, А ІІІ) | « | Кров (із попередника), ЦНС |
|
Білки |
||
| Інсулін | » | β-клітини острівців підшлункової залози |
| Глюкагон | « | α-клітини острівців підшлункової залози |
| Гормон росту, або соматотропін | » | Передня частка гіпофіза |
| Плацентарний лактоген | « | Плацента |
| Пролактин | » | Передня частка гіпофіза |
| Паратиреоїдний гормон, або паратгормон | « | Прищитоподібні залози |
| β-ліпотропін і енкефаліни | » | Гіпофіз, ЦНС |
| Кальцитонін | « | С-клітини, щитоподібна залоза |
| Адренокортикотропний гормон, або адренокортикотропін | » | Передня частка гіпофіза |
| Секретин | « | Органи травлення |
| Холецистокінін | » | Органи травлення |
| Гастрин | « | Органи травлення |
| Шлунковий інгібуючий пептид | » | Органи травлення |
|
Глікопротеїни |
||
| Фолікулостимулюючий гормон | « | Передня частка гіпофіза |
| Лютеїнстимулюючий гормон | » | Передня частка гіпофіза |
| Хоріонічний гонадотропін | « | Плацента |
| Тиреотропний гормон | » | Передня частка гіпофіза |
| Естрогени (Е2, Е3) | « | Яєчники, плацента |
| Прогестерон | » | Жовте тіло, плацента |
| Тестостерон | « | Сім'яні залози |
| Дигідротестостерон | » | Чутливі до тестостерону тканини |
| Глюкокортикоїди | « | Кора надниркових залоз |
| Альдостерон | » | Кора надниркових залоз |
| Метаболіти холекальциферолу (вітамін D) | " | Печінка, нирки |
Ендокринні захворювання та їх лікування [ред.]
Ендокринні захворювання, або гормональні порушення — клас захворювань, які виникають у разі порушення функції залоз внутрішньої секреції. Залози можуть виділяти гормони в надлишку, що супроводжується їх гіперфункцією (понад норму). В інших випадках залози можуть виробляти мало гормонів, тоді виявляється недостатність їх в організмі — гіпофункція (менше норми). Гіпер- і гіпофункція призводять до порушення життєдіяльності організму, виникнення захворювань.
У випадках недостатності функції залоз внутрішньої секреції призначають замісну або стимулюючу гормональну терапію. Для досягнення тривалішого ефекту деякі гормональні препарати застосовують у вигляді мікрокристалічних суспензій (підшкірно або внутрішньом'язово), а також підшкірної або внутрішньом'язової підсадки сплавлений кристалів. Для гальмування розпаду гормонів в організмі вводять препарати, які інактивують ферменти, що розщеплюють гормони, і зберігають сталою ту кількість гормонів, яка утворюється в організмі. При надлишковій функції ендокринних залоз основні методи лікування полягають у хімічній (застосування хімічних препаратів) або фізичній (вплив рентгенівських променів) блокаді активності залози, у хірургічному видаленні залози (особливо при її пухлинах) тощо. Вибір методу лікування залежить від перебігу хвороби та реактивної здатності організму.
Див. також [ред.]
Література [ред.]
- Анатомія людини: у 2 т.. — Київ: Здоров'я, 2005. — Т. 2. — 372 с. — ISBN 5-311-01342-7
- Гістологія з основами гістологічної техніки / За редакцією В. П. Пішака. Підручник.. — Київ: Кондор, 2008. — 400 с. — ISBN 978-966-351-128-3
- Баранов В. Г. Болезни эндокринной системы и обмена веществ. — 2 изд.. — Л.: 1955.
- Актуальные проблемы физиологии, биохимии и патологии эндокринной системы // Тезисы докладов Всесоюзного съезда эндокринологов. — М.: 1972.
- Руководство по эндокринологии. — М.: 1973.
- Биохимия гормонов и гормональной регуляции. — М.: 1976.
- Руководство по клинической эндокринологии. — Л.: 1977.
- Robert Hardin Williams Textbook of endocrinology. — Saunders, 1968. — 1259 с.
- P. Reed Larsen Williams textbook of endocrinology. — Saunders, 2003. — 1927 с. — ISBN 9780721691961
|
|||||||
