Ендоцитоз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ендоцитоз (лат. endocytosis < грец. endon — усередині + грец. kytos — посудина, ємніст­ь, клітина) — процес активного надходження твердих і рідких речовин із зовнішнього середовища усередину клітини, поширений у всіх типах клітин. Включає фагоцитоз - поглинання твердих частинок, піноцитоз - поглинання рідини та рофеоцитоз - поглинання окремих макромолекул. Термін запропонований у 1963 році бельгійським цитологом Крістіаном де Дюв для опису безлічі процесів інтерналізації, які розвинулися в клітині ссавців. [1]

Типи[ред.ред. код]

  • Фагоцитоз — процес поглинання клітиною твердих об'єктів, таких як бактерії, віруси, залишки мертвих клітин тощо. Навколо поглинутого об'єкта утворюється велика внутрішньоклітинна вакуоль — фагосома. Розмір фагосом — від 250 нм і більше[Джерело?]. Фагоцитоз дуже широко росповсюджений, а у людей та високоорганізованих тварин виконує захисну функцію. Сам процес вперше описав український вчений І. І. Мечніков (1883).
  • Піноцитоз — процес поглинання клітиною рідких субстратів і дрібних часток із навколишнього середовища. При піноцитозі від мембрани відходять всередину клітини невеликі бульбашки — ендосоми. Вони меньші від фагосом (їх розмір до 150 нм)[Джерело?] і зазвичай не містять великих частинок. Після утворення ендосоми до неї підходить первинна лізосома, і ці два мембранні бульбашки зливаються, утворюючи вторинну лізосому. Процес піноцитозу постійно здійснюють всі еукаріотичні клітини.
  • Мікропіноцитоз (рофеоцитоз) — відрізняється від фаго- і піноцитозу величиною утворених везикул, які можна спостерігати виключно за допомогою електрон­ного мікроскопа.[2]



Примітки[ред.ред. код]

  1. DE DUVE C (May 1963). «The lysosome». Sci. Am. 208: 64–72. PMID 14025755
  2. Словарь физиологических терминов / Под ред. акад. О. Г. Газенко. — М., 1987; Фізіологія з основами анатомії людини / За ред. проф. Л. М. Малоштан. — Х., 2003.