Енотера дворічна

Енотера дворічна
Енотера дворічна
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae) Відділ: Покритонасінні (Magnoliophyta) Клас: Дводольні (Magnoliopsida) Порядок: Myrtales Родина: Онагрові (Onagraceae) Рід: Oenothera Вид: Енотера дворічна (Oenothera biennis)

Еноте́ра дворі́чна (Onagra biennis Scop.; Oenothera biennis L.) — дворічна трав'яниста рослина родини онагрових. Місцеві назви — трава ослова, жовтери, корінь солодкий тощо.

Термін

Назва рослини енотери походить від двох грецьких слів: oinos — «вино» і there — «бажання».

Морфологічна храктеристика

Стебло прямостояче, міцне (до 1 м заввишки), просте або слаборозгалужене, шерстисто-залотисто-волосисте, густо вкрите листками, при основі стебла прикоренева розетка. Листки чергові, досить великі (20 см завдовжки), видовжено-оберненояйцеподібні або видовжені, тупі, гострокінцеві. Листкова пластинка цілісна, виїмчасто-зубчаста або майже цілокрая, короткоопушена, з обох боків матова, ясно-зелена. Нижні стеблові листки мають більш-менш довгі черешки і швидко засихають, нерідко мають червонуваті кінчики. Стеблові листки иа коротких черешках, при основі клиноподібні. Верхні листки сидячі. І вітки запашні, правильні, з подвійною оцвітиною, сидячі, зібрані в довгі кінцеві китиці. Чашечка з тонкою довгою трубочкою, зверху розширена в чотирироздільний відгин. Частки чашечки ланцетні, відігнуті. Віночок роздільнопелюстковий, ясно-жовтий, пелюсток чотири (близько 20, мм завдовжки), з коротким нігтиком, помітно довші від тичинки. Тичинок вісім, з них чотири довші. Маточка одна, зав'язь нижня, стовпчик довгий з чотирилопатевою приймочкою. Плід — чотиригнізда, короткоциліндрична, чотиригранна коробочка (25-40 мм завдовжки). Насіння дрібне, без чубка.

Поширення

Росте по всій Україні на пісках, лісокультурних площах, лісосіках. Рослина світлолюбна. Цвіте у червні — вересні. Заготовляють у районах поширення.

Практичне використання

Медоносна, кормова, харчова, лікарська, прядивна, олійна і декоративна рослина. Енотера — медонос, що дає пізній підтримуючий взяток. У кожній квітці є велика крапля нектару, легкодоступна бджолам і достатня для наповнення їх медового зобика. Медопродуктивність до 40 кг/га. Пилок з енотери бджоли не збирають. Він жовтого кольору, дуже липне до тіла бджоли і в польоті тягнеться за нею довгими нитками, які лишаються на прилітній дошці.

У народній медицині корені використовують при туберкульозі легенів, болях у грудях, суцвіття — при запаленні нирок і для промивання ран.

У молодому віці, коли стебло ще не огрубіло, енотеру добре поїдає худоба. Вона придатна для силосування, варене коріння поїдають свині. Стеблові волокна придатні для грубого прядива. Насіння містить 28,4% олії, за іншими даними — 40-50%. У деяких країнах Західної Європи вирощують як олійну культуру (1 га посівів дає до 200 кг олії). Коріння можна споживати в їжу як сирими, так і вареними. Енотера — дворічна рослина, являє інтерес при освоєнні піщаних земель як фітомеліоратор. Як декоративну рослину рекомендують висівати в лісопарках на більш-менш родючих пісках, на залізничних і шосейних насипах та схилах.

Джерела

• Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: «Урожай», 1979

Див. також

• Список дикорослих корисних рослин України

Література

• В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова; «Дикорастущие полезные растения Украины» Справочник; Киев, Наукова думка, 1983. (рос.)