Енциклопедія українознавства
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
«Енциклопедія українознавства» — фундаментальна праця з україністики, створена під егідою Наукового Товариства ім. Шевченка у Європі (центр — Сарсель під Парижем).
Головний редактор — Володимир Кубійович (останній том завершував Аркадій Жуковський); співробітники: Аркадій Жуковський, С.Янів, М. Глобенко, Іван Кошелівець, Юрій Шевельов, О. Горбач, Василь Маркусь, Олександр Оглоблин, В. Витвицький, Святослав Гординський, В. Голубничий, Є.Ґловінський, Богдан Кравців, Наталія Полонська-Василенко, М. Стахів, А. Фіґоль, М. Чубатий та ін.
Складається з 3-х томів загальної частини (1949—1952 рр.), яку умовно називають Енциклопедія українознавства — I (ЕУ-I), та 10 томів словникової частини (1955—1984 рр.) — ЕУ-II, яка містить понад 20 000 статей, бл. 1 600 друкованих аркушів. Існує англомовна скорочена версія 80-90-их рр.
[ред.] Історія проекту української енциклопедії
Проект "Енциклопедія Українознавства" Encyclopedia of Ukraine Project (1949-1989)
Спроби викласти відомості про Україну відносяться до XVII-XVIII століть: І.Гізель"Синопсис" (перше видання 1674). Далі слід назвати праці П.Симоновського "Краткое описаніе о козацком народе" (1765), С.Лукомського "Собраніе историческое" (1770), В Рубана "Краткая летопись Малой Россіи" (1776), О Рігельмана "Летописное повествованіе о Малой Россіи" (1778). Своє бачення історії України виклали Д.Бантиш-Каменський, М.Маркевич, П.Куліш, М.Костомаров, В.Антонович, І.Франко, М.Грушевський. Модерною українською енциклопедією стало видання під редакцією М.Грушевського, Ф.Вовка, Ф.Корша, А.Кримського, М.Туган-Барановського, О.Шахматова, С.Томашівського, М.Єфименка, С.Рудницького, О.Русова, В.Охріменка "Украинский народ в его прошлом и настоящем" (Петроград, 1914-16).
У ХХ-му столітті було кілька спроб видати енциклопедію України: три томи "Української Загальної Енциклопедії" побачили світ у Львові під редакцією І.Раковського; 1932-34 у Харкові було підготовлено матеріали для 3-х томів планованої 20-томної "Української Радянської Енциклопедії" (УРЕ) під редакцією М.Скрипника, але робота припинилася через сталінські репресії. Невдачею закінчилася і справа "Енциклопедії Українознавства" започаткованої 1941 року в Кракові. Український Науковий Інститут у Берліні 1942 року видав у Лейпцізі однотомну енциклопедію німецькою мовою "Handbuch der Ukraine" за редакцією І.Мірчука.
Першою фундаментальною науковою працею, що містить систематизовані знання про Україну, стала "Енциклопедія Українознавства", задумана й реалізована під егідою Наукового товариства ім.Т.Шевченка, підготовлена і видана українськими діаспорними вченими в Сарселі (передмістя Парижа, Франція). Головний редактор видання – В.Кубійович, автори статей, зокрема, А.Жуковський, Ю.Шевельов, В.Маркусь, О.Оглоблин, М.Глобенко, С.Янів та інші.
"ЕУ" – це 3-томна енциклопедія (1949-52) та 10-томна словникова частина (1955-84): 1600 друкованих аркушів, понад 20 тисяч термінів. Здійснено 5-томне англомовне видання "ЕУ" (Encyclopedia of Ukraine, видавництво Торонтського університету, 1984-93).
[ред.] Джерела інформації
- Олег Яценко «Упорядкування та комп'ютеризація бібліотеки Наукового товариства ім. Т. Шевченка у м.Сарсель (Франція)»
- Енциклопедія Українознавства. в 10 т. / Гол. ред. В.Кубійович.- Париж; Ню-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.- 4016 с.
- Тексти статей 1 і 2 томів Енциклопедії Українознавства, а також список статей решти томів: [1]
- Англомовне видання Енциклопедії Українознавства (Encyclopedia of Ukraine) з доданими сучасними інформаціями: http://www.encyclopediaofukraine.com/
- Віталій Абліцов «Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті» – К.: КИТ, 2007. - 436 с.
- Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
