Енциклопедія українознавства
 Обкладинка першого тому репринтного видання «Енциклопедії українознавства», Київ, 1993 рік |
|
| Країна |  Франція, Сарсель |
|---|---|
| Мова | українська |
| Тема | українознавство |
| Жанр | енциклопедія |
| Видавництво | Молоде Життя |
| Публікація | 1949–1989 |
| Наступне видання | 1993 - |
«Енциклопедія українознавства» — фундаментальна праця з україністики, створена під егідою Наукового Товариства ім. Шевченка у Європі (центр — Сарсель під Парижем).
Складається з трьох томів загальної частини (1949–1952 роки), яку умовно називають Енциклопедія українознавства — I (ЕУ-I), та 10 томів словникової частини (1955–1989 роки) — ЕУ-II, яка містить понад 20 000 статей, близько 1600 друкованих аркушів. Існує англомовна скорочена версія 1980-1990-х років.
Зміст |
Редакція енциклопедії [ред.]
Головний редактор — Володимир Кубійович (останній том завершував Аркадій Жуковський); співробітники: Аркадій Жуковський, Іван Кошелівець, Софія Янів, Микола Глобенко, Василь Маркусь, Олександр Оглоблин, Василь Витвицький, Святослав Гординський, Всеволод Голубничий, Євген Ґловінський, Богдан Кравців, Наталія Полонська-Василенко, Матвій Стахів, Атанас Фіґоль, Микола Чубатий та інші.
Історія проекту української енциклопедії [ред.]
Проект «Енциклопедія Українознавства» Encyclopedia of Ukraine Project (1949–1989)
Спроби викласти відомості про Україну відносяться до XVII–XVIII століть: І.Гізель «Синопсис» (перше видання 1674). Далі слід назвати праці П.Симоновського «Краткое описаніе о козацком народе» (1765), С.Лукомського «Собраніе историческое» (1770), В.Рубана «Краткая летопись Малой Россіи» (1776), О.Рігельмана «Летописное повествованіе о Малой Россіи» (1778). Своє бачення історії України виклали Д.Бантиш-Каменський, М.Маркевич, П.Куліш, М. Костомаров, В.Антонович, І.Франко, М.Грушевський.
Модерною українською енциклопедією стало видання під редакцією М.Грушевського, Ф.Вовка, Ф.Корша, А.Кримського, М.Туган-Барановського, О.Шахматова, С.Томашівського, М.Єфименка, С.Рудницького, О.Русова, В.Охріменка «Украинский народ в его прошлом и настоящем» (Петроград, 1914–1916).
У ХХ столітті було кілька спроб видати енциклопедію України: три томи «Української Загальної Енциклопедії» побачили світ у Львові під редакцією І.Раковського; У 1932-34 рр. у Харкові було підготовлено матеріали для трьох томів планованої 20-томної «Української Радянської Енциклопедії» (УРЕ) під редакцією М.Скрипника, але робота припинилася через сталінські репресії. Невдачею закінчилася і справа «Енциклопедії Українознавства» започаткованої 1941 року в Кракові. Український Науковий Інститут у Берліні 1942 року видав у Лейпцізі однотомну енциклопедію німецькою мовою «Handbuch der Ukraine» за редакцією І.Мірчука.
Першою фундаментальною науковою працею, що містить систематизовані знання про Україну, стала «Енциклопедія Українознавства», задумана й реалізована під егідою Наукового товариства ім. Т.Шевченка, підготовлена і видана українськими діаспорними вченими в Сарселі (передмістя Парижа, Франція). Головний редактор видання — В.Кубійович, автори статей, зокрема, А.Жуковський, Ю.Шевельов, В.Маркусь, О.Оглоблин, М.Глобенко, С.Янів та інші.
«ЕУ» — це 3-томна енциклопедія (1949-52) та 10-томна словникова частина (1955-84): 1600 друкованих аркушів, понад 20 тисяч термінів. Здійснено 5-томне англомовне видання «ЕУ» (Encyclopedia of Ukraine, видавництво Торонтського університету, 1984-93).
Перевидання в Україні [ред.]
В Україні в перші роки незалежності репринтне перевидання було здійснено відразу в двох видавництвах — у Львові і в київському видавництві «Глобус».
Львівське перевидання [ред.]
У Львові було створено видавничий комітет, що його очолили троє співголів — Іван Гель, Микола Жулинський, Олег Романів. Перевидання здійснено під егідою НТШ на кошти цілого ряду спонсорів, серед яких підприємства Львова, Львівщини, приватні особи.
Художнє оформлення енциклопедії здійснив Ю. Кучабський.
У Т.1 вміщено статтю Олега Романіва «Довгий, тернистий, шлях українства до самопізнання», де подано доволі змістовну інформацію з історії українських енциклопедій та «Енциклопедії українознавства» зокрема. Видавці планували також видання двох нових, додаткових, томів, в яких мало бути висвітлено найновіші явища, факти й аспекти сучасного життя України, а також виправлено помилки й недокладності, допущені в попередніх томах енциклопедії.
Київське перевидання [ред.]
Київське превидання «Енциклопедії українознавства» розпочато фактично паралельно зі львівським, але на кілька місяців пізніше. Перевидання здійснено у власному художньому оформленні й накладом вдвічі більшим аніж у львівського перевидання Енциклопедії.
Див. також [ред.]
Література й посилання [ред.]
- Енциклопедія Українознавства. в 10 т. / Гол. ред. В.Кубійович.- Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954–1989.- 4016 с.
- Оцифрована Енциклопедія українознавства на diasporiana.org.ua
- Тексти статей 1 і 2 томів Енциклопедії Українознавства, а також список статей решти томів: [1]
- Англомовне видання Енциклопедії Українознавства (Encyclopedia of Ukraine) з доданими сучасними інформаціями
- Абліцов Віталій «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
- Яценко Олег «Упорядкування та комп'ютеризація бібліотеки Наукового товариства ім. Т. Шевченка у м. Сарсель (Франція)»
- Тимошик М. С. Історія видавничої справи : підручник. — 2-ге вид., виправлене. — К. : Наша культура і наука, 2007. — 496 с.
- Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
