Енциклопедія українознавства

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Назва Енциклопедія українознавства
Entsiklopedia ukrainoznavstva Kyiv 1993.jpg
Обкладинка першого тому репринтного видання «Енциклопедії українознавства», Київ, 1993 рік
Країна Франція Франція, Сарсель
Мова українська
Тема українознавство
Жанр енциклопедія
Видавництво Молоде Життя, НТШ
Публікація 1949–1989
Наступне видання 1993–2000

«Енциклопедія українознавства» — фундаментальна праця з україністики, створена під егідою Наукового Товариства ім. Шевченка у Європі (центр — Сарсель під Парижем).

Складається з трьох томів загальної частини (1949–1952 роки), яку умовно називають Енциклопедія українознавства — I (ЕУ-I), та 10 томів словникової частини (1955–1989 роки) — ЕУ-II, яка містить понад 20 000 статей, близько 1600 друкованих аркушів.

З 1991 перевидана в Україні. Останній 10-й том був видрукований у м. Львові у 2000 році.

Існує англомовна скорочена версія 1980-1990-х років.

Редакція енциклопедії[ред.ред. код]

Головний редактор — Володимир Кубійович (останній том завершував Аркадій Жуковський); співробітники: Аркадій Жуковський, Іван Кошелівець, Софія Янів, Микола Глобенко, Василь Маркусь, Олександр Оглоблин, Василь Витвицький, Святослав Гординський, Всеволод Голубничий, Євген Ґловінський, Богдан Кравців, Наталія Полонська-Василенко, Матвій Стахів, Атанас Фіґоль, Микола Чубатий та інші.

Історія проекту української енциклопедії[ред.ред. код]

Спроби викласти відомості про Україну відносяться до XVII–XVIII століть: І. Гізель «Синопсис» (перше видання 1674). Далі слід назвати праці П. Симоновського «Краткое описаніе о козацком народе» (1765), С. Лукомського «Собраніе историческое» (1770), В. Рубана «Краткая летопись Малой Россіи» (1776), О. Рігельмана «Летописное повествованіе о Малой Россіи» (1778). Своє бачення історії України виклали Д. Бантиш-Каменський, М. Маркевич, П. Куліш, М. Костомаров, В. Антонович, І. Франко, М. Грушевський.

Модерною українською енциклопедією стало видання під редакцією М. Грушевського, Ф. Вовка, Ф. Корша, А. Кримського, М. Туган-Барановського, О. Шахматова, С. Томашівського, М. Єфименка, С. Рудницького, О. Русова, В. Охріменка «Украинский народ в его прошлом и настоящем» (Петроград, 1914–1916).

У ХХ столітті було кілька спроб видати енциклопедію України: три томи «Української Загальної Енциклопедії» побачили світ у Львові під редакцією І. Раковського; У 1932-34 рр. у Харкові було підготовлено матеріали для трьох томів планованої 20-томної «Української Радянської Енциклопедії» (УРЕ) під редакцією М. Скрипника, але робота припинилася через сталінські репресії. Невдачею закінчилася і справа «Енциклопедії Українознавства» започаткованої 1941 року в Кракові. Український Науковий Інститут у Берліні 1942 року видав у Лейпцізі однотомну енциклопедію німецькою мовою «Handbuch der Ukraine» за редакцією І. Мірчука.

Першою фундаментальною науковою працею, що містить систематизовані знання про Україну, стала «Енциклопедія Українознавства», задумана й реалізована під егідою Наукового товариства ім. Т. Шевченка, підготовлена і видана українськими діаспорними вченими в Сарселі (передмістя Парижа, Франція). Головний редактор видання — В. Кубійович, автори статей, зокрема, А. Жуковський, Ю. Шевельов, В. Маркусь, О. Оглоблин, М. Глобенко, С. Янів та інші. Це була 3-томна енциклопедія (1949–1952) та 10-томна словникова частина (1955–1984): 1600 друкованих аркушів, понад 20 тисяч термінів.

Перевидання в Україні[ред.ред. код]

В Україні в перші роки незалежності репринтне перевидання було здійснено відразу в двох видавництвах — у Львові і в київському видавництві «Глобус».

Львівське перевидання[ред.ред. код]

Обкладинка першого тому репринтного видання «Енциклопедії українознавства», Львів, 1993 рік

У Львові було створено видавничий комітет, що його очолили троє співголів — Іван Гель, Микола Жулинський, Олег Романів. Перевидання здійснено під егідою НТШ на кошти цілого ряду спонсорів, серед яких підприємства Львова, Львівщини, приватні особи.

Художнє оформлення енциклопедії здійснив Ю. Кучабський.

У Т.1 вміщено статтю Олега Романіва «Довгий, тернистий, шлях українства до самопізнання», де подано доволі змістовну інформацію з історії українських енциклопедій та «Енциклопедії українознавства» зокрема. Видавці планували також видання двох нових, додаткових, томів, в яких мало бути висвітлено найновіші явища, факти й аспекти сучасного життя України, а також виправлено помилки й недокладності, допущені в попередніх томах енциклопедії.

Київське перевидання[ред.ред. код]

Київське перевидання «Енциклопедії українознавства» розпочато фактично паралельно зі львівським, але на кілька місяців пізніше. Перевидання здійснено у власному художньому оформленні й накладом вдвічі більшим аніж у львівського перевидання Енциклопедії.

Англомовне видання «Encyclopedia of Ukraine»[ред.ред. код]

Англомовне видання Encyclopedia of Ukraine

Здійснено 5-томне англомовне видання Encyclopedia of Ukraine, видавництво Торонтського та Альбертського університету, 1984–1993. Воно має 4000 друкованих аркушів, понад 12500 тисяч термінів.

Новий англомовний проект Internet Encyclopedia of Ukraine («Енциклопедія України в інтернеті») намагається бути найбільш повним джерелом інформації англійською мовою про Україну, її історію, народ, географію, суспільство, економіку та культурної спадщини.[1]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Welcome to the Internet Encyclopedia of Ukraine». Canadian Institute of Ukrainian Studies. Процитовано 13 August 2014.  (англ.)

Див. також[ред.ред. код]

Література й посилання[ред.ред. код]