Енциклопедія українознавства
| Автор | |
|---|---|
| Країна |  Франція, Сарсель |
| Мова | українська |
| Тема | українознавство |
| Жанр | енциклопедія |
| Видавництво | Молоде Життя |
| Публікація | 1949 - 1989 |
| Наступне видання | 1993 - |
«Енциклопедія українознавства» — фундаментальна праця з україністики, створена під егідою Наукового Товариства ім. Шевченка у Європі (центр — Сарсель під Парижем).
Складається з 3-х томів загальної частини (1949—1952 роки), яку умовно називають Енциклопедія українознавства — I (ЕУ-I), та 10 томів словникової частини (1955—1989 роки) — ЕУ-II, яка містить понад 20 000 статей, близько 1 600 друкованих аркушів. Існує англомовна скорочена версія 80-90-их років.
Зміст |
[ред.] Редакція енциклопедії
Головний редактор — Володимир Кубійович (останній том завершував Аркадій Жуковський); співробітники: Аркадій Жуковський, Іван Кошелівець, Софія Янів, Микола Глобенко, Василь Маркусь, Олександр Оглоблин, Василь Витвицький, Святослав Гординський, Всеволод Голубничий, Євген Ґловінський, Богдан Кравців, Наталія Полонська-Василенко, Матвій Стахів, Атанас Фіґоль, Микола Чубатий та інші.
[ред.] Історія проекту української енциклопедії
Проект «Енциклопедія Українознавства» Encyclopedia of Ukraine Project (1949—1989)
Спроби викласти відомості про Україну відносяться до XVII—XVIII століть: І.Гізель "Синопсис" (перше видання 1674). Далі слід назвати праці П.Симоновського «Краткое описаніе о козацком народе» (1765), С.Лукомського «Собраніе историческое» (1770), В Рубана «Краткая летопись Малой Россіи» (1776), О. Рігельмана «Летописное повествованіе о Малой Россіи» (1778). Своє бачення історії України виклали Д. Бантиш-Каменський, М. Маркевич, П. Куліш, М. Костомаров, В. Антонович, І. Франко, М. Грушевський.
Модерною українською енциклопедією стало видання під редакцією М. Грушевського, Ф. Вовка, Ф. Корша, А. Кримського, М. Туган-Барановського, О. Шахматова, С. Томашівського, М. Єфименка, С. Рудницького, О. Русова, В. Охріменка «Украинский народ в его прошлом и настоящем» (Петроград, 1914—1916).
У ХХ-му столітті було кілька спроб видати енциклопедію України: три томи «Української Загальної Енциклопедії» побачили світ у Львові під редакцією І.Раковського; 1932-34 у Харкові було підготовлено матеріали для 3-х томів планованої 20-томної «Української Радянської Енциклопедії» (УРЕ) під редакцією М.Скрипника, але робота припинилася через сталінські репресії. Невдачею закінчилася і справа «Енциклопедії Українознавства» започаткованої 1941 року в Кракові. Український Науковий Інститут у Берліні 1942 року видав у Лейпцізі однотомну енциклопедію німецькою мовою «Handbuch der Ukraine» за редакцією І. Мірчука.
Першою фундаментальною науковою працею, що містить систематизовані знання про Україну, стала «Енциклопедія Українознавства», задумана й реалізована під егідою Наукового товариства ім. Т.Шевченка, підготовлена і видана українськими діаспорними вченими в Сарселі (передмістя Парижа, Франція). Головний редактор видання — В. Кубійович, автори статей, зокрема, А. Жуковський, Ю. Шевельов, В. Маркусь, О. Оглоблин, М. Глобенко, С. Янів та інші.
«ЕУ» — це 3-томна енциклопедія (1949-52) та 10-томна словникова частина (1955-84): 1600 друкованих аркушів, понад 20 тисяч термінів. Здійснено 5-томне англомовне видання «ЕУ» (Encyclopedia of Ukraine, видавництво Торонтського університету, 1984-93).
[ред.] Перевидання в Україні
В Україні в перші роки незалежності репринтне перевидання було здійснено відразу в двох видавництвах - у Львові і в київському видавництві "Глобус".
[ред.] Львівське перевидання
У Львові було створено видавничий комітет, що його очолили троє співголів - Іван Гель, Микола Жулинський, Олег Романів. Перевидання здійснено на кошти цілого ряду спонсорів, серед яких підприємства Львова, Львівщини, приватні особи.
Художнє оформлення енциклопедії здійснив Ю. Кучабський.
У Т.1 вміщено статтю Олега Романіва "Довгий, тернистий, щлях українства до самопізнання", де подано доволі змістовну інформацію з історії українських енциклопедій та "Енциклопедії українознавства" зокрема. Видавці планували також видання двох нових, додаткових, томів, в яких мало бути висвітлено найновіші явища, факти й аспекти сучасного життя України, а також виправлено помилки й недокладності, допущені в попередніх томах енциклопедії.
[ред.] Київське перевидання
Київське превидання "Енциклопедії українознавства" розпочато фактично паралельно зі львівським, але на кілька місяців пізніше. Перевидання здійснено у власному художньому оформленні й накладом вдвічі більшим аніж у львівського перевидання Енциклопедії.
[ред.] Джерела інформації
- Олег Яценко «Упорядкування та комп'ютеризація бібліотеки Наукового товариства ім. Т. Шевченка у м.Сарсель (Франція)»
- Енциклопедія Українознавства. в 10 т. / Гол. ред. В.Кубійович.- Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.- 4016 с.
- Тексти статей 1 і 2 томів Енциклопедії Українознавства, а також список статей решти томів: [1]
- Англомовне видання Енциклопедії Українознавства (Encyclopedia of Ukraine) з доданими сучасними інформаціями: http://www.encyclopediaofukraine.com/
- Віталій Абліцов „Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті“ — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
- Тимошик М. С. Історія видавничої справи : підручник. — 2-ге вид., виправлене. — К. : Наша культура і наука, 2007. — 496 с.
- Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
