Еос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Еос (1895), Евелін де Морґан (англійською Evelyn De Morgan).
Гвідо Рені «Аврора», але «Колісниця Аврори».

Е́ос (еол. Αυως, іон. 'Hώίς, дор. 'Αώς, атт. 'Έως, з прагрец. ausos; сюди ж відноситься лат. Aurora) — у давньогрецькій міфології — богиня світанку, дочка Гіперіона й Тейї, сестра Геліоса (Сонця) та Селени (Місяця); в поетичній уяві давніх греків постає молодою рожевотілою жінкою, з довгим хвилястим волоссям, у рожевих шатах. Уранці Еос підіймається з Океану і мчить на колісниці, запряженій парою крилатих коней, провіщаючи появу свого брата Геліоса. її вітає ранкова зірка, а інші зорі гаснуть. Часом ототожнюється з Гемерою (Днем). Чоловіком Еос був титан Астрей, від якого вона народила багато зірок та чотирьох вітрів — Аргеста, Еорея, Зефіра й Нота. Прекрасна богиня не була байдужа й до вроди смертних юнаків. Вона вшанувала своїм коханням Оріона, Клейта й Тітона, з яким мала синів Ематіона, Кефала та Мемнона. Під час Троянської війни Мемнона вбив Ахіллес. Поховавши сина, Еос плаче за ним, укриваючи землю сльозами-росою. Римляни звали Еос Авророю. Вважається матір'ю Люцифера.

На честь божества названо астероїд 221 Еос[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Література[ред.ред. код]