Еоцен-олігоценове вимирання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Еоцен-олігоценове вимирання (також відоме щодо європейської фауни як Великий перелом (фр. «Grande Coupure»)) — значні зміни у складі морської і наземної флори і фауни[1]. Розпочалося наприкінці епохи еоцена — початку епохи олігоцену, приблизно близько 33,9 ± 0,1 млн років тому. Значно поступалося за масштабністю п'яти найсильнішим масовим вимиранням в історії Землі.

Флора і фауна[ред.ред. код]

В океанах це вимирання було вельми розтягнутим у часі і займало приблизно 4 млн років (кінець середнього і пізній еоцен)[1]. Згідно ряду оцінок сумарне вимирання морських тварин склало 3,2%, що в кілька разів перевищує фоновий показник 0,66%. Більше половини вимираючих родин наприкінці еоцену належить форамініферам і морським їжакам[1]. На рівні родів відзначається помітне вимирання (близько 15%) серед морського бентосу. З окремих видів можна виділити зникнення в цей період стародавніх китоподібних — Archaeoceti. Наземні представники фауни зазнали найбільшого вимирання в два етапи. В Північній Америці ссавці зазнали найбільшого вимирання в середині олігоцену, в цей час зникло багато примітивних родин, наприклад, титанотеріі, епоїкотеріі, пантолестиди і ряд родин гризунів. В Європі пік вимирання ссавців припав на рубіж еоцену і олігоцену[1], в науковому середовищі події в Європі носять назву «Великий перелом» (фр. «Grande Coupure»), названо так в 1910 р. швейцарським палеонтологом Хансом Стеліном[2]. Близько 33,5 млн років тому під час Пріабонського ярусу, відбулося змішання європейських і азіатських видів ссавців, супроводжуване масовим вимиранням європейських ендемічних видів[3]. До вимерлих в той час родин відносять: Palaeotheriidae, Anoplotheriidae, Xiphodontidae, Choeropotamidae, Cebochoeridae, Dichobunidae, Amphimerycidae, Pseudosciuridae, Omomyidae, Adapidae, Nyctitheriidae та інші.

Гіпотези щодо причин вимирання[ред.ред. код]

Існує кілька гіпотез, що пояснюють причини вимирання, проте єдиної думки серед палеонтологів з цього питання немає. З обгрунтованих і досить вивчених гіпотез можна виділити:

  • Зіткнення з астероїдами. На думку ряду вчених різку зміну клімату, що спричинила вимирання видів, було викликано послідовним ударом двох метеоритів, що впали в Північній Америці — Чесапік-Бей і Сибіру — Попігай[4]. Удари метеоритів викликали різке зниження температури, що спричинило зниження в атмосфері концентрації вуглекислого газу. Ряд метеорологів пов'язують саме з олігоценом процес формування Антарктичного крижаного щита. Однак при цьому слід зазначити що при падінні астероїдів їх вплив на клімат в геологічному масштабі часу дуже короткочасний[5].
  • Виверження супервулканів. Деякі вчені стверджують, що з 47 відомих вивержень супервулканів 23 сталися в цей період вимирання. Величезні площі в Північній Америці були покриті кілометровими шарами відкладень туфу і попелу. Під супервулканічними виверженнями розуміються виверження особливого типу, які відбуваються з системи радіальних тріщин, коли скупчення магми піднімає цілий вулканічний район, а не один вулкан[6]. Відповідно обсяг викидів речовин в атмосферу в рази перевищує обсяги викидів звичайних земних вулканів.
  • Зміна клімату при переході між еоценом і олігоценом.
  • Часткове затінення Землі гіпотетичними кільцями Землі. В 1980-х роках було висунуто гіпотезу щодо існування в певний період розвитку Землі системи кілець, схожих з кільцями Юпітера. Подальші дослідження можливих кілець Землі наштовхнули деяких вчених на думку про те, що тінь, падаюча від кілець, могла привести до глобального похолодання клімату, яке в свою чергу викликало вимирання багатьох видів морських організмів у пізньому еоцені[7][8].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Масові вимирання в фанерозої — Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора геолого-мінералогічних наук за спеціальністтю 04.00.09 палеонтологія і стратиграфія. Алексєєв Олександр Сергійович
  2. Stehlen H.G. Remarques sur les faunules de Mammifères des couches eocenes et oligocenes du Bassin de Paris // Bull. de la Société Géologique de France. — 1910. — Vol. 4, No 9. — P. 488–520.
  3. doi=10.1144/0016-764903-091 Hooker J.J., Collinson M.E., Sille N.P. Eocene-Oligocene mammalian faunal turnover in the Hampshire Basin, UK: calibration to the global time scale and the major cooling event // J. Geological Society. — 2004. — Vol. 161. — 161 s.
  4. Імпактні події і вимирання організмів / С. А. Вишневский (Институт минералогии и петрографии СО РАН)
  5. Глобальний цикл прецесії і майбутнє людства. Книга 1, Глава 3
  6. Планета під ударом
  7. http://blogs.nature.com/grrlscientist/2011/05/02/what-earth-might-look-like-with-saturns-rings What Earth might look like with Saturn's rings Grrl Scientist.2 травня 2011 Nature Blogs http://www.webcitation.org/64vYP7zFH
  8. O'Keefe J. A. The terminal Eocene event: formation of a ring system around the Earth? // Nature. — 1980. — Vol. 285. — P. 309–311. — doi=10.1038/285309a0