Епіграма

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Епігра́ма (грец. epigramma — напис) — жанр сатиричної поезії лололо, дошкульного змісту з несподіваною, градаційно завершеною кінцівкою (пуантом).
В еллінську добу епіграма вживалася як напис на вівтарях, сприймалася як епічна форма, втілена в елегійний двовірш, пізніше поети вдавалися до ямбічних та інших розмірів, розширювали її тематичні межі. До епіграми зверталися Платон, Сапфо, Анакреонт, Симонід Кеоський, Мелеагр Гадарський, а в римські часи — Марціал, Ювенал, Валерій Едітуй та інші, де епіграма набуває чітких ознак сатиричного твору.

Історія[ред.ред. код]

У багатьох давніх народів існували і були широко поширені різні написи, в першу чергу дарчі і надгробні. Проте лише в Стародавній Греції вони виявилися джерелами тієї особливої ​​та неповторної поезії, ровесниці або молодшої сучасниці гомерівського епосу, яка пережила загибель античного світу і зробилася родоначальницею всієї епіграмматічної поезії нового часу.

Греки називали епіграмами (тобто написами) будь-які тексти на присвятних дарах або на могильних стелах, але згодом цей термін використовувався лише для віршованих написів, що ділилися відповідно до змісту на епітафії (надгробні написи) і присвятні емпіграми.

В епіграмах найбільш чітко представлений ​​той глибокий взаємозв'язок ремесла і мистецтва, який характерний для всієї грецької культури. Невідомо, коли, де і яким чином безіменний майстер, висікаючи або вирізаючи замовникам нехитрі прозові написи, оживив їх справжнім почуттям, переклав віршами і був першим поетом епіграм.

Найдавніші з епіграм - перші записи раннього грецького листа VIII в . до н. е. . Найбільш древня з них являє собою гекзаметричний рядок, який разом з геометричним орнаментом оперезує глечик для вина,виліплений в 20 -х рр. . VIII в . Напис адресований найкращому танцюристу : «Той, хто з усіх танцюристів відмінно пустує».

Друга, за часом близька до першої, являє собою напис на кубку , знайденому на о. Іскіі в Неаполітанській затоці, та відкривається словами: «Я - кубок Нестора ». За нею йдуть два гекзаметри:

Кожен , хто пити збереться з кубка цього чоловіка ,

Бранцем стане прекрасноувенчанной , о Афродіта !

В обох випадках очевидна близькість до гомерівського епосу, що є свідоцтвом про те, що епічна поетична традиція була наприкінці VIII в . до н. е. . універсальною, незалежно від змісту віршів.

Характерними ознаками стилю ранніх епіграм є лаконічність, величність і сувора урочистість. Так як найдавніші епіграми були анонімними, але у своїй популярності змагалися з уславленими авторськими творами, їх згодом стали пов'язувати з іменами найбільш знаменитих поетів - Гомера,Архілоха, Сапфо та ін.

Першим відомим вигадником епіграм був Симонід Кеосський , визнаний майстер хорової поезії (кінець VI - початок V в . до н. е.) . Цікаво, що з його ім'ям пов'язано набагато більше епіграм , ніж було складено їм насправді . Особливо помытними були епітафії на могилах воїнів , полеглих в часи греко -перської війни. Серед них найбільшою популярністю користується епітафія 300 спартанським захисникам Фермопіл , які охороняли доступ до Еллади і героїчно загинули разом зі своїм ватажком Леонідом в 480 р. :

Подорожній, піди звести нашим громадянам в Лакедемоне ,

Що , їх заповіти дотримуючись , тут ми кістьми полягли .

(Пер. Л. Блуменау )


Сучасність
[ред.ред. код]

Мала епіграма велику популярність у європейській поезії, починаючи від Ренесансу, а відтак і в українській (Г. Смотрицький, А. Римша, Т. Земка та інші), де вона розмежовувалася на жанрові різновиди — геральдичну, дедикаційну, епітафійну і т.п. Не втрачає вона свого значення в новій і в новітній українських літературах (І. Франко, В. Самійленко, В. Еллан, С. Воскрекасенко, В. Сосюра, Д. Білоус, В. Симоненко, А. Бортняк, Ю. Кругляк, П. Осадчук та інші).У сучасній літературі епіграма зайняла велике місце у творчості видатного перекладача Миколи Лукаша. Збірник його епіграм "Шпигачки" (2003р.) упорядкував і видав літературний критик і поет Леонід Череватенко. У новому тисячолітті активно пише і друкує епіграми київський журналіст Юрій Луканов. Видавничо-поліграфічний центр "Такі справи" останнім часом видав дві книжки його епіграм - "Козюльки" (2002 р.) і "Колода від Ющенка" (2006 р.).Для своїх епіграм автор вигадав іншу назву – „козюльки”. І навіть написав філософську козюльку, яка осмислює, що ж воно таке є оті козюльки.

Наше життя – це застуджений ніс.

В ньому козюльки ми всі до одного.

Хворий лелека туди нас заніс.

Дзьобом тепер виколупує з нього.


Зразок епіграми:


Куди сховаюсь од злоби
Іуди, Каїна і Хама?
Куди подінусь од юрби
«Патріотичного» Бедлама?
Коли скотинячі лоби
Не втне ні меч, ні епіграма!.. (М. Вороний)

Джерело[ред.ред. код]

  • Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007
  • Н.А.Чистякова, Н.В. Вулих "История античной литературы"