Епідемічний паротит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Rod of Asclepius2.svg Це незавершена стаття про інфекційні захворювання.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Епідемічний паротит, свинка, завушниця
Mumps.jpg
5-річний хлопчик з типовим припуханням привушних слинних залоз
МКХ-10 B26
DiseasesDB 8449
MedlinePlus 001557
eMedicine emerg/324

Свинка (Епідемічний паротит) — гостре високо-контагіозне інфекційне захворювання, яке характеризується лихоманкою, загальною інтоксикацією, враженням слинних залоз, а іноді статевих та інших залоз, нервової системи.

Епідеміологія[ред.ред. код]

Хвороба передається повітряно-краплинним шляхом від хворих, є найбільш заразною наприкінці інкубаційного періоду та до 9-го дня захворювання включно. Відмічається сезонність — березень-квітень. Частіше хворіють діти. Після хвороби формується стійкий імунітет.

Етіологія[ред.ред. код]

Викликається вірусом, який входить до сімейства Paramyxoviridae, роду Paramyxovirus, який паразитує у клітинах епітелію слинних залоз. Він містить 8 структурних білків, зокрема, гемаглютинін, гемолізин та нейрамінідазу, а також не має антигенних варіантів (таких, як вірус грипу).

Вірус свинки

Патогенез[ред.ред. код]

Проникнувши до організму через слизову носоглотки, вірус потрапляє через лімфатичні шляхи привушної залози. Хвороба супроводжується вірусемією, яка сприяє розвитку різних ускладнень.

Симптоми[ред.ред. код]

Інкубаційний період 11-19 днів.

З початку хвороби відмічається невеликий озноб, швидке підвищення температури тіла до 39-40 °C, помірний головний біль, загальне нездужання.

Через 2 дні на стороні ураження (зліва або справа) з'являється припухлість привушної залози. Спочатку припухлість помітна спереду вушної раковини, потім вона поширюєть назад та донизу (за кут нижньої щелепи), при цьому — мочка вуха дещо відкопилюється, ямка, розташована позаду її заповнюється. Пальпація залози стає болючою. Шкіра над нею розтягнута, блищить та лисниться. На центральній ділянці привушна залоза щільніша, по периферії має більш м'яку консистенцію. При прожовуванні та ковтанні їжі з боку ураження відмічається болючість. У деяких хворих через 1-2 дні збільшується й інша залоза, обличчя стає грушеподібним.

При сприятливому перебігу захворювання лихоманковий період триває 3-4 дні, але у тяжких випадках в ослаблених дітей, а також при двобічному ураженні привушних залоз може тривати 6-7 днів.

У більшості випадків прогноз сприятливий, але зрідка перебіг може ускладнюватися серозним менінгітом або менінгоенцефалітом, панкреатитом, у хлопчиків та чоловіків — орхітом. Можливі парези лицевого нерву, стиснутого збільшеною слинною залозою.

Діагностика[ред.ред. код]

Хвороба розпізнається на основі епідеміологічних даних та клінічної картини. Необхідно диференціювати від гнійних паротитів бактеріального походження.

Допоміжними методами діагностики є серологічні реакції гальмування гемаглютинації, РЗК з визначенням зростання титрів антитіл у парних сироватках.

Лікування[ред.ред. код]

Хворих ізолюють на дому, при тяжкому перебігу або ускладненнях — госпіталізують та призначають постільний режим на 8-10 днів. На уражені привушні залози застосовують сухе тепло. Необхідна молочно-рослинна дієта. Медикаментозна терапія призначається для лікування відповідних ускладнень (орхіту, серозного менінгіту, панкреатиту).

Профілактика[ред.ред. код]

Ізоляція хворих на строк не менше 9 днів. У дитячих закладах, де були випадки епідемічного паротиту, встановлюється карантин на 21 день.

Джерела[ред.ред. код]

  1. Довідник фельдшера/під ред. А. Н. Шабанова. — 4-е вид., стереотип. — М.: Медицина, 1984.

Посилання[ред.ред. код]

  1. ЕПІДЕМІЧНИЙ ПАРОТИТ_Тетяна МАМЧУР- газета «Медичний вісник».
  2. «Свинка» або епідемічний паротит. Руслана Сабала, лікар-педіатр- докладно на сайті журналу «Моя дитина».
  3. Інфекційні хвороби. Епідемічний паротит.- на сайті www.secretofhealth.kiev.ua