Епіменід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Epimenides.jpg

Епіменід (грец. Ἐπιμενίδης) — жрець, оракул і поет.

Народився в VII ст. до н. е. на Криті в місті Фесті, потім жив у Кноссі. У давніх міфах зображується улюбленцем богів. За Арістотелем він не провіщав майбутнього, але тлумачив минуле. Він був також творцем окремої космогонічної системи. Коли афіняни після повстання Кілона хотіли очиститись від Кілонового прокляття, то прикликали Епімініда для принесення очисних жертв; Епімінід здійснив жертвопринесення і в нагороду дістав маслинову гілку, присвячену Афіні. За пізнішим переказом Епімінід ще юнаком заснув у зачарованій печері і прокинувся лише через 57 років. Міфи розповідають про надзвичайне довголіття Епімініда (нібито помер на 167-му році життя).

Міф про Епіменіда ліг в основу «Пробудження Епімініда» Гете.

Література[ред.ред. код]