Епіметей (супутник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Епіметей
Epimetheus

Epimetheus.jpg
Епіметей, сфотографований «Кассіні»

Дані про відкриття
Дата відкриття 18 грудня 1966
Відкривач(і) Річард Вокер
Планета Сатурн
Номер XI
Орбітальні характеристики [1]
Велика піввісь 151 410 ± 10 км
Перицентр 149 926±10 км
Апоцентр 152 894±10 км[2]
Орбітальний період 0,694333517 діб
Ексцентриситет орбіти 0,0098
Нахил орбіти 0,351 ± 0,004° до площини екватора планети
Фізичні характеристики
Діаметр 135×108×105 км[3]
Середній радіус 57 ± 3 км[3]
Площа поверхні ~40 000 км²
Об'єм ~760 000 км³
Маса 5,304 ± 0,013×1017 кг[1]
Густина 0,69 ± 0,11 г/см³
Прискорення вільного падіння ~0,0078 м/с²
Друга космічна швидкість ~0,032 км/с
Період обертання навколо своєї осі 0,694333517 діб
Нахил осі обертання
Альбедо 0,73 ± 0,03[4]
Температура поверхні ~78 К
Атмосфера відсутня
Інші позначення
S/1980 S 3, S/1980 S 4, S/1980 S 5, S/1980 S 8, S/1980 S 15, S/1980 S 16, S/1980 S 17, S/1980 S 19, Сатурн XI

Епіметей (лат. Epimetheus, грец. Επιμηθεύς) — сьомий за віддаленістю від планети супутник Сатурна. Відкритий 18 грудня 1966 року.

15 грудня 1966 року французький астроном Одуен Дольфюс спостерігав супутник Сатурна, який він назвав Янусом[5]. У тому ж місяці (три дні по тому) Річард Вокер також спостерігав об'єкт на тій самій орбіті[6]. У той момент вважалося, що це один і той же супутник. Але через 12 років у жовтні 1978 року Стівен М. Ларсон і Джон Фунтейн відкрили, що насправді це два об'єкти, які рухаються по дуже близьких орбітах. Це було підтверджено даними «Вояджера-1». Янус справді виявився «дволиким». У 1983 році супутнику була присвоєна назва «Епіметей»[7].

Взаємодія Епіметея і Януса.

Відстань між орбітами супутників становить лише 50 км — істотно менше їх розмірів. У 1997 році астрофізики Лора Бетт і Пол Дервіз з Університету Маямі розрахували траєкторію руху унікальної пари супутників. Епіметей і Янус рухаються по своїх орбітах незалежно один від одного до того часу, поки внутрішній супутник не починає доганяти зовнішнього. При цьому під дією гравітаційних сил Епіметей виштовхується на більш високу орбіту, а Янус переходить на більш близьку до Сатурна, тобто вони міняються місцями. Цей маневр здійснюється приблизно один раз на чотири роки. Скоріш за все обидва супутники в минулому складали єдине ціле і на ранньому етапі формування системи Сатурна розділилися на два супутники.

У грецькій міфології Епіметей — син титана Япета, брат Атласа і Прометея, чоловік Пандори.

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б Spitale, J. N.; et al.' The orbits of Saturn's small satellites derived from combined historic and Cassini imaging observations // The Astronomical Journal, 132 (2006) С. 692.
  2. Перицентр q і апоцентр Q обчислені за формулами q=a\cdot(1-e), Q=a\cdot(1+e), де a — довжина великої півосі орбіти, eексцентриситет орбіти; значення округлені до кілометрів.
  3. а б Porco, C. C.; et al.' Physical Characteristics and Possible Accretionary Origins for Saturn's Small Satellites // Bulletin of the American Astronomical Society, 37 (2006) С. 768.
  4. Verbiscer, A.; French, R.; Showalter, M.; and Helfenstein, P.; Enceladus: Cosmic Graffiti Artist Caught in the Act, Science, Vol. 315, No. 5813 (February 9, 2007), p. 815
  5. Циркуляр МАС №1987(англ.)
  6. Циркуляр МАС №1991(англ.)
  7. Циркуляр МАС №3872(англ.)

Див. також[ред.ред. код]

Епіметей (вгорі) і Титан.



Сатурн Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.