Епіорнісові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Епіорніс)
Перейти до: навігація, пошук
Епіорнісові
Aepyornis maximus: скелет та яйце
Aepyornis maximus: скелет та яйце
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Птахи (Aves)
Надряд: Безкілеві (Palaeognathae)
Ряд: †Епіорнісоподібні (Aepyornithiformes)
Alfred Newton, 1884[1]
Родина: †Aepyornithidae
(Bonaparte, 1853)[1]
Різноманіття
2−4 роди
Роди
†Aepyornis
†Mullerornis
Вигляд скелету епіорніса
Яйце епіорніса (Природознавчий музей, Угорщина
Реставрація Aepyornis maximus

Епіорнісові (Aepyornithidae) — вимерла родина нелітаючих птахів. Родина складалася з родів епіорніс (лат. Aepyornis) та муллерорніс (лат. Mullerornis). Епіорнісові близькі до страусів і моа.

Зміст

[ред.] Загальна характеристика

За різними оцінками включає два − чотири роди з 7 −9 видами. Взаємовідносини ряду Епіорнісоподібні з іншими рядами птахів чітко не зрозумілі.

Великі страусоподібні або птахи з еоценових-олігоценових відкладів Північної Африки та плейстоценово-голоценових відкладів Мадагаскара. Найбільший за розміром є слоновий птах (Aepyornis maximus Geoffr.). Ет'єн де Флакурт, французький губернатор Мадагаскару в 1640 — 1650, залишив записи спостереження слонового птаха. Епіорніс (Aepyornis) був найбільшим у світі птахом, заввишки більше 3 метрів і вагою близько 400 кг (880 фунтів)[2]. Знайдені останки дорослого епіорніса і його яйця , які були дуже великі: (34 х 22 см) об'ємом 9 − 12 л та мали довжину окружності більше 1 метра.

Для епіорнісів характерні важкі довгі трипалі задні кінцівки з широкою плоскою цівкою, широкий таз, широка грудина без слідів кілю, широко розставлені коракоїди, дуже сильно редукований скелет крила тощо. Сильніше, ніж у інших страусоподібних птахів, виражена пневматичність бедра та, ймовірно, хребців. Ймовірно, подібно до казуарів, жили у сирих тропічних лісах.

[ред.] Біологічна класифікація

Рід Aepyornis

Рід Mullerornis

[ред.] Біогеографія

Подібно до казуара, страусів, нанду, ему та ківі, Mullerornis і Aepyornis були безкілівими, вони не могли літати. Через те що Мадагаскар та Африка відокремилися дуже давно[3], можна зазначити що Aepyornis втратили здатність польоту і зазнали гігантизму вже на острові[4]. Сухопутний міст з іншими теренами Гондвани Мадагаскар втратив ймовірно близько 85 мільйонів років тому. [5] На початок 2010 ще не було розшифровано мтДНК Aepyornis.[6] [7]

Aepyornis maximus

Знайдені останки яєць «aepyornithid» на сході Канарських островів є біогеографічною загадкою. Ці острови, ймовірно, не були пов'язані з материковою Африкою, за часи існування слонових птахів. За часів регресії моря, можливо, існував сухопутний міст, принаймні протягом деякого часу, то, ймовірно, було між архіпелагом Фуертевентура/Лансароте і Африканським узбережжям. Це дозволило б нелітаючим птахам дістатися на сьогоденні острови. Тим не менше, немає ніяких ознак того, що епіорнісові розвивалися поза Мадагаскару, і сьогодні, шкаралупу з Канарських островів відносять до вимерлих північноафриканських птахів, які були не безкілевими (Eremopezus/Psammornis), або навіть не Pelagornithidae.

[ред.] Вимирання

Судячи з залишків кісток та яєць, які носять сліди обробки людиною,епіорніси слугували об'єктом полювання корінного населення Мадагаскару.

Вимерли у історичний час: на думку деяких дослідників, у 18, а можливо навіть у 19 ст. Вимиранню, ймовірно, спияло не тільки пряме переслідування з боку людини, але і дуже інтенсивне винищення тропічних лісів.

Існує чотири теорії причин вимирання:

  1. Через полювання людини та споживання в їжу їх яєць.
  2. Через захворювання які вони перейняли від завезенних людиною курей та цесарок
  3. Через зміни клімату
  4. Або, що найімовірніше, всі три причини в комплексі.

[ред.] Джерела

[ред.] Примітки

  1. ↑ а б Brands, S. (2008)
  2. ↑ Davies, S. J. J. F. (2003)
  3. ↑ Yoder, A. D. & Nowak, M. D. (2006)
  4. ↑ van Tuinen, M. et al. (1998)
  5. ↑ Hay, W. W., et al. (1999)
  6. ↑ Cooper, A., et al. (2001)
  7. ↑ International Darwin Bicentennial Symposium Ancient DNA

[ред.] Посилання

Карташев Н.Н. Систематика птиц. − М.: Высш. школа, 1974. − 367 с.

Птах Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


Пентацератопс Це незавершена стаття з палеонтології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%95%D0%BF%D1%96%D0%BE%D1%80%D0%BD%D1%96%D1%81%D0%BE%D0%B2%D1%96&oldid=8852154
Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами