Епіталама

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Епіталама — у давньогрецькій ліриці — пісня на честь молодого подружжя, яку виконували після шлюбних урочистостей. У пізніші часи — будь-який твір панегіричного характеру, написаний з нагоди одруження.

Епіталама зустрічається в Сапфо, Теокріта, згодом — в Е. Спенсера, Я. Кохановського, І. Северяніна та ін.

В українській поезії до епіталами можна віднести вірш Максима Рильського:

Нашу шлюбну постелю вквітчали троянди пахучі,
Образ Кіпріди її благословляє з кутка.
Ми принесемо богині смокви медово-солодкі,
Темний, міцний виноград і молодих голуб'ят.
Сонце сховається в морі, троянди запахнуть п'янкіше.
Руки шукатимуть рук, уст пожадливі уста…
Дай же нам сили, богине, в коханні вродливими бути
і в заворожену ніч мудрого сина зачать.

Джерело[ред.ред. код]