Епіталама
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Епіталама — у давньогрецькій ліриці — пісня на честь молодого подружжя, яку виконували після шлюбних урочистостей. У пізніші часи — будь-який твір панегіричного характеру, написаний з нагоди одруження.
Епіталама зустрічається в Сапфо, Теокріта, згодом — в Е. Спенсера, Я. Кохановського, І. Северяніна та ін.
В українській поезії до епіталами можна віднести вірш Максима Рильського:
- Нашу шлюбну постелю вквітчали троянди пахучі,
- Образ Кіпріди її благословляє з кутка.
- Ми принесемо богині смокви медово-солодкі,
- Темний, міцний виноград і молодих голуб'ят.
- Сонце сховається в морі, троянди запахнуть п'янкіше.
- Руки шукатимуть рук, уст пожадливі уста…
- Дай же нам сили, богине, в коханні вродливими бути
- і в заворожену ніч мудрого сина зачать.
Джерело[ред.]
- Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007
