Епіфіти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Епіфітна рослина на стовбурі дерева, район Оросі, Коста-Ріка

Епіфі́т (від (гр.) слів епі — «на», та фітон — «рослина») — будь-яка рослина, яка поселяється на іншій (головним чином на гілках або стовбурі), та при цьому отримує поживні речовини з навколишнього середовища, а не з субстрату, на якому існує. Окрім епіфітів, що ростуть у наземних умовах, існує багато водних видів водоростей, котрі є епіфітами на інших водоростях або водних квіткових рослинах.

Епіфіти мають пристосування для прикріплення та вловлювання води та поживних речовин з повітря. Є автотрофами.

Епіфіти не є паразитичними рослинами, вони ростуть незалежно від рослини-опори і потребують від неї винятково фізичної підтримки. Очевидною перевагою епіфітів, особливо в щільно зарослій деревами місцевості, є можливість не залежати від ґрунту і знаходитись ближче до джерел світла; також епіфіти менше випасаються травоїдними тваринами. Але при занадто щільному нарастанні епіфітів вони можуть ушкоджувати рослину-опору.

Епіфіти мають велике значення для деяких видів тварин, формуючи середовище їхнього помешкання — такими тваринами є деякі жаби та членистоногі.

Найвідомішими епіфітами є мохи, лишайники, орхідеї та представники родини Бромелієвих, але епіфіти можуть бути знайдені практично у будь-якій таксономічній групі рослин; більш того, термін «епіфіт» часто використовується і для бактерій. Найбагатші та найрозвинутіші спільноти епіфітів зустрічаються в тропічних лісах (особливо у вологих), але мохи та лишайники є доволі звичайними епіфітами помірного та навіть арктичного кліматичного поясу.

На території України (та Європи загалом) час від часу можна побачити трави, чагарники, та навіть дерева, що ростуть на розвилках гілок інших, більших дерев. Але це лише випадкові місця проростання неепіфітних видів; епіфітів, яким була б притаманна справжня коренева система, на території Європи не зустрічається.

Угруповання епіфітів на дереві, вологий ліс, Коста-Ріка.

Перше фундаментальне дослідження епіфітної флори було опубліковане ботаніком Шимпером у 1888 році, і називалось "Die epiphytische Vegetation Amerikas" («Епіфітна флора Америки»).

Епіфітна спільнота з орхідей та бромелієвих, Гавайські острови.

Класифікація епіфітів за А. Шимпером[ред.ред. код]

1888 року німецьким ботаніком А. Шимпером було складено класифікацію, у якій епіфіти розділено на чотири групи: протоепіфіти, гніздові та кишенькові епіфіти, резервуарні епіфіти, напівепіфіти.Вони поширені по всій земній кулі

Джерела[ред.ред. код]

  • Біологічний енциклопедичний словник. Під ред. М. С. Гілярова.— М.:Советская энциклопедия, 1986, ст. 740 (рос.)

Див. також[ред.ред. код]